Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №817/855/17

адміністративне провадження №К/9901/7093/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року у складі судді Комшелюк Т.О. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів Моніча Б.С., Капустинського М.М., Охрімчук І.Г. у справі № 817/855/17 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - платник податків, відповідач у справі) про стягнення податкового боргу в сумі 94422,72 грн, що визначений податковими повідомленнями-рішеннями та не сплачений відповідачем у встановлені законодавством строки.

12 липня 2017 року Рівненський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року, позов задовольнив у повному обсязі, стягнув з відповідача податковий борг в сумі 94422,72 грн:

- акцизний податок в сумі 170,00 грн перерахувати на р/р 3141053170002, код платежу 14040000 банк ГУДКС Рівненської області, МФО 833017 ЗКПО 38012714,

- штрафні санкції за порушення законодавства про патентування в сумі 18797,36 грн на р/р 31115104700002, код платежу 21080900, банк ГУДКС Рівненської області, МФО 833017 ЗКПО 38012714,

- адміністративні штрафи та штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обліку алкогольних напоїв та тютюнових виробів в сумі 75455,36 грн на р/р 31413561700002, код платежу 21081500 банк ГУДКС Рівненської області, МФО833017 ЗКПО 38012714.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за відповідачем рахується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою платником податків узгодженої в судовому порядку суми грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 21 жовтня 2015 року №0002052100, яким до відповідача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 18797,36 грн, рішенням про застосування фінансових санкцій від 15 січня 2016 року № 0000042100 на загальну суму 75455,36 грн, податковим повідомленням-рішенням від 16 лютого 2016 року №0000122100, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» на суму 170 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідачем подана касаційна скарга, в якій вона, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи заявника касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, викладеними в ухвалі від 22 серпня 2016 року у справі № 817/429/16, якою встановлені обставини, що покладені в основу висновків у цій справі, як такі, що не потребують доказуванню. Також відповідач вказує на те, що суд першої інстанції не зупинив провадження у справі № 817/855/17 до винесення судом касаційної інстанції остаточного рішення по справі №К/800/24478/16 (№817/429/16). Зазначає, що на час прийняття рішень податковим органом, які були предметом розгляду у справі №817/429/16, вона втратила статус суб'єкта господарювання.

Від податкового органу відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 30 вересня 2015 року податковим органом проведено фактичну перевірку магазину "Наш Гастрономчик", що розташований за адресою м. Рівне, пл. Привокзальна та належить відповідачу, з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої складено акт №156/21/2999015843 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень відповідача до акта, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2015 року №0002052100, згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 18797,36 грн (п.1, 12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"),

- рішення про застосування фінансових санкцій від 15 січня 2016 року №0000042100 на загальну суму 75 455,36 грн, в тому числі: 38455,36 грн - роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, 17000 грн - роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності у суб'єкта господарювання ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, 10000 грн - роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних цін на алкогольні напої, 10000 грн - роздрібна торгівля тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби.

На підставі акту перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з акцизного податку, від 29 січня 2016 року №3/2100/29999015843 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 лютого 2016 року №0000122100, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів" на суму 170 грн.

Податкові повідомлення-рішення, рішення та податкова вимога оскаржені відповідачем в судовому порядку.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі №817/429/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року (набрала законної сили 22 серпня 2016 року), ОСОБА_1 в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги відмовлено повністю.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин Верховний Суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями, рішенням про застосування фінансових санкцій, узгоджені в судовому порядку, вимога про сплату боргу не скасована, ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року, якою залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі №817/429/16, набрала законної сили 22 серпня 2016 року відповідно до положень частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Несплата відповідачем суми узгодженого грошового зобов'язання у визначені законодавством строки обумовила звернення податкового органу до суду з даним позовом.

За положеннями частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною другою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) передбачено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналіз наведених норм свідчить про обов'язок судів дотримуватись при вирішення справи принципу преюдиції, який в межах спірних правовідносин судами попередніх інстанцій дотриманий. Зазначене також спростовує доводи касаційної скарги, які ґрунтуються на переоцінці фактів, які встановлені, досліджені та оцінені судами в іншій судовій справі, та які не можуть бути переоцінені та/або спростовані в цій справі.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 12 липня 2017 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року у справі № 817/855/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер