Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №812/271/17

адміністративне провадження №К/9901/1195/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 (суддя Борзаниця С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 (судді Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М.) у справі №812/271/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14 листопада 2016 року №0000604000,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі податковий орган, відповідач у справі), про скасування податкового повідомлення рішення від 14 листопада 2016 року №0000604000 форми «ПС» яким за платежем «Рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1020 грн., з мотивів безпідставності його прийняття.

13 вересня 2017 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін 13 грудня 2017 року ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги Товариства задоволені повністю, внаслідок чого визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області від 14 листопада 2016року № 0000604000 про застосування до Товариства штрафних санкції у сумі 1020,00 грн., з підстав протиправності його прийняття, із-за наявності обставин які унеможливлюють застосування штрафу в силу Закону.

19 грудня 2017 року податковим органом подана касаційна скарга, яка ухвалою від 22 грудня 2017 року Верховного Суду залишена без руху.

22 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду задоволене клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.

09 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребувано справу №812/271/17 з Луганського окружного адміністративного суду.

В касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 120 Податкового кодексу України та приписи пункту 6.2 розділу 6 Регламенту Торгово-промислової палати України.

Справа №812/1413/16 надійшла на адресу Верховного Суду 19 лютого 2018 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що 14 листопада 2016 року керівником податкового органу згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта камеральної перевірки від 31 жовтня 2016 року №79/28-05-40/05763797 прийняте податкове повідомлення - рішення №0000604000, яким на підставі абзацу другого пункту 120.1 статті 120 цього кодексу застосовані штрафні (фінансові) санкції за несвоєчасне подання розрахунку збору за користування радіочастотними ресурсом України за грудень 2014 року в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу 2 Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено також те, що місцезнаходженням юридичної особи - Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз" до червня 2015 року, тобто у спірний період - грудень 2014 року, було м. Луганськ. На момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду даної справи антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, не закінчилась. Відповідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", місто Луганськ Луганської області віднесене до міст, на території яких здійснювалась антитерористична операція. Відтак, позивач є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону № 1669-VII.

У позивача є наявними сертифікати (висновки) №№ 1477 та 1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року, які засвідчують відповідно до підпунктів 102.6 - 102.7 статті 102 Податкового кодексу України настання обставин непереборної сили позивачу з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності. В цих сертифікатах прямо йдеться про існування обставин непереборної сили станом на момент видачі сертифікату (прямо зазначено період з 01 липня 2014 року по дату видачі сертифікату -11 листопада 2014 року), а також, що пов'язані з проведенням АТО обставини мають триваючий в часі характер та не закінчилися на час видачі сертифікату, на час граничного терміну подання податкової звітності та на дату несвоєчасного подання позивачем зазначеної податкової звітності.

Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій спірним питанням у справі, є правомірність застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій шляхом прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Склад податкового правопорушення полягає у тому, що податковий розрахунок збору за користування радіочастотним ресурсом України за грудень 2014 року (місячний звітний період) граничний термін надання якого збіг 20 січня 2015 року, фактично наданий до податкового органу 26 березня 2015 року.

Звільняючи позивача від відповідальності суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що за положеннями статті 10 Закону № 1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що положення статті 10 Закону № 1669 є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - встановлює підстави для звільнення від відповідальності цих платників податків, в тому числі й в частині неналежного виконання обов'язку своєчасного подання податкової звітності.

Наявність Сертифікатів як належних доказів в силу статті 10 Закону № 1669-VII є підставою для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої абзацом першим пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за неналежне виконання зобов'язань щодо своєчасної подачі вказаного розрахунку за грудень 2014 року що виключає доводи податкового органу про неправильне застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам податкового органу, які основані на тому, що Сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили № 1477, 1478 від 11 листопада 2014 року не можуть бути прийнятими, оскільки не містять у собі всіх відомостей, визначених пункту 6.2 розділу 6 Регламенту (продовження граничних строків для подання саме яких податкових декларацій та за які періоди), оскільки станом на момент розгляду даної справи АТО триває, оскільки Указ Президента України про завершення її проведення не видано, отже, тривають і обставини непереборної сили, засвідчені відповідним сертифікатом.

Суд, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно застосування положень пункту 6.2 розділу 6 Регламенту.

Неприйнятним є також посилання відповідачем на порушення судами попередніх інстанцій частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції що діяла до 15 грудня 2017 року).

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі №812/271/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер