Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №804/6790/16

адміністративне провадження №К/9901/1896/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у складі судді Бишевської Н.А. у справі № 804/6790/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 липня 2016 року № 1157-13.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 10 листопада 2016 року позовні вимоги задовольнив в повному обсязі, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення.

Вказана постанова оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року залишено без руху на підставі частини шостої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент прийняття ухвали). Скаржнику у справі запропоновано протягом чотирнадцяти днів із моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати до суду документ про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2017 року апеляційну скаргу податкового органу повернуто скаржнику на підставі частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали).

У травні 2017 року податковий орган повторно звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції та заяви клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2017 року зазначену апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху у зв'язку з визнанням неповажними причин, які стали підставою для пропуску строку на апеляційне оскарження та надано 30 - денний строк для усунення недоліків, запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 26 травня 2017 року на адресу суду надіслано клопотання, в якому податковий орган просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач пославшись на положення Бюджетного кодексу України, зазначив, що податковий орган є бюджетною установою та може реалізувати вимоги щодо сплати судового збору тільки за наявності затвердженого кошторису із передбаченням у ньому коштів на сплату судового збору. Зазначає, що на момент первинної подачі не було можливості сплатити судовий збір, у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, тому після надходження коштів на рахунок відповідача судовий збір був сплачений, у зв'язку з чим і був пропущений строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У серпні 2017 року податковий орган знову подав апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції від 10 листопада 2016 року із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року відмовлено у відкритті провадження на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження.

20 вересня 2017 року, 02 листопада 2017 року відповідач знов звертався до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 10 листопада 2017 року, проте ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року та від 03 листопада 2017 року податковому органу відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини п'ятої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки є ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження

Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року, відповідач подав касаційну скаргу, в якій із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи по суті.

Відзив на касаційну скаргу від позивача у справі не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Порядок прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції визначений статтею 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з абзацом першим частини четвертої якої апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження (абзац другий частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

В абзаці третьому цієї ж норми законодавець встановив присічний річний строк апеляційного оскарження для прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, наслідком пропущення якого, незалежно від поважності причин пропуску строку, є відмова у відкритті апеляційного провадження для таких скаржників.

Отже, законодавець визнав строк у тридцять днів достатнім для того, щоб апелянт, у разі пропуску строку на апеляційне оскарження, подав умотивовану заяву про поновлення такого строку й зібрав необхідні докази. Виняток із цього правила щодо присічного річного строку для певного кола скаржників зазначений у абзаці третьому статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі також у випадках, зокрема, якщо є ухвала про відмову у задоволенні апеляційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою.

Таким чином, наявність у справі ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою тієї ж особи на те ж саме судове рішення відповідно до пункту 3 частини п'ятої зазначеної статті.

Враховуючи викладені положення процесуального закону та обставини справи, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого, касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Соборному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2017 року у справі № 804/6790/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді І.А.Гончарова

І.Я.Олендер