Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2018 року у справі №161/9790/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

03 травня 2018 року

справа №161/9790/17

адміністративне провадження №К/9901/308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області (суддя - Ковтуненко В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (судді - Золоточний В.С., Матковська З.М., Шавель Р.М.) у справі №161/9790/17 за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі, скаржник у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Пенсійний фонд, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними дії відповідача у справі щодо справляння (вирахування) із сум грошового утримання (пенсії) податку з доходів фізичних осіб як учасника бойових дій, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу у справі, як судді у відставці та учаснику бойових дій щомісячного грошового утримання без справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб з 19 вересня 2016 року.

У вересні 2017 року позивач у справі подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд визнати неправомірними дії відповідача щодо справляння (вирахування) із сум його грошового утримання (пенсії) податку з доходів фізичних осіб як учасника бойових дій, зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного грошового утримання йому, за період з 19 вересня 2016 року та надалі здійснювати виплату як судді у відставці та учаснику бойових дій належного щомісячного грошового утримання без справляння (вирахування) податку з доходів фізичних осіб.

Позов мотивований тим, що пенсія, так само як і щомісячне довічне грошове утримання, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, які виплачуються пенсіонерам, в тому числі суддям у відставці, як застрахованим особам, із Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи рівнозначність зазначених правових категорій відповідачем у справі безпідставно відраховано з щомісячного довічного грошового утримання позивача у справі, як учасника бойових дій, податку з доходів фізичних осіб.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавцем свідомо відокремлено поняття «пенсія» від «довічного грошового утримання» щодо пільг, передбачених абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

У поданій касаційній скарзі із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права скаржник у справі просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тими ж доводами що і позовна заява. Окрім того скаржник зазначив про недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про правомірність оскаржуваного рішення та безпідставність касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент ухвалення судових рішень) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили наступне.

Позивач з 19 вересня 2016 року перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області як одержувач довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

02 грудня 2016 року позивач у справі звернувся до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою про перерахунок призначеної йому пенсії, без відрахувань із суми пенсії податку з доходів фізичних осіб.

Листом від 16 грудня 2016 року № 401/Х01, Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовило позивачу у справі в задоволенні його заяви про перерахунок пенсії.

Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VIІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166-VIІ) Податковий кодекс України доповнений новим підпунктом 164.2.19 такого змісту: « 164.2.19. суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати», тобто зазначені доходи включені до бази оподаткування.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону 1166-VIІ указані зміни набрали чинності з 1 липня 2014 року.

Отже, з 1 липня 2014 року підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Судами попередніх інстанції встановлено, що позивач у справі, є учасником бойових дій, на якого поширюється Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В той же час, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, не ототожнюються поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». В тому числі, це вбачається зі сполучника «або», який поєднує поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання» у абзаці першому підпункті 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Зазначений сполучник підкреслює взаємовиключення предметів, явищ.

До такого ж висновку можна прийти аналізуючи розділ 10 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», в якому передбачається, що судді, який вийшов у відставку виплачується пенсія або щомісячне довічне грошове утримання.

Таким чином, помилковим є посилання позивача у справі на те, що пенсія, так само як і щомісячне довічне грошове утримання, є за своєю правовою природою взаємопов'язаними та рівнозначними формами соціального забезпечення, оскільки зазначені явища є взаємовиключними.

Абзацом другим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України чітко передбачено, що положення цього підпункту не застосовується лише до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналізуючи встановлені судами обставини справи, враховуючи те, що щомісячне довічне грошове утримання позивача, перевищує 10 000 гривень на місяць, частина перевищення є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а Управління набуває статусу податкового агента, Суд, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що дії відповідача щодо утримання податку є правомірними, тому позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2018 року у справі №1-6/2018р щодо визнання такими, що не відповідають Конституції України положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не є підставою для скасування судових рішень та визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду щодо оподаткування призначеного щомісячного довічного грошового утримання, оскільки відповідно до рішення положення статті 164 Податкового кодексу України втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення.

Статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильним, обґрунтованим, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі №161/9790/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Р.Ф.Ханова

І.А.Гончарова

І.Я.Олендер