Історія справи

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2020 року

Київ

справа №817/276/16

адміністративне провадження №К/9901/27116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 (суддя - А.Б. Сало) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (колегія суддів: А.В. Жизневська, Т.С. Котік, І.Г. Охрімчук) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення,

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 , звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області, Головного управління ДФС у Рівненській області, у якому з урахуванням зміну предмету позову просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002102100 від 27.10.2015;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000112100 від 12.02.2016;

- рішення про застосування фінансових санкцій №0000052100 від 21.01.2016.

- рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про результати розгляду скарги №77/14/17-00-10-04-04/259 від 16.01.2016 року в частині зобов`язання ДПІ у м. Рівному прийняти нове рішення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податковим органом не враховано той факт, що згідно повідомлення від 21.09.2016 ТОВ фірми «Полісянка-92», 30.09.2015 було припинено укладений 01.12.2014 року між ТОВ фірмою «Полісянка-92» (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.12.2014, кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» було повернуто згідно акту-прийому-передачі від 30.09.2015, а відтак ФОП ОСОБА_1 не міг здійснювати 08.10.2015 року будь-яку діяльність, яка не відповідає вимогам закону. З 01.10.2015 року підприємницьку діяльність в приміщенні кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює інший підприємець - ОСОБА_2 .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 у задоволені позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що саме позивач реалізовував алкогольні напої та тютюнові вироби за місцем торгової точки, де була проведена перевірка, без наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлені виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими від встановлених мінімальних роздрібних цін на алкогольні напої, ведення з порушенням порядку, встановленого законодавством, обліку товарних запасів за місцем їх реалізації; не проведення розрахункових операцій через реєстратора розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та позов задовольнити. Щодо оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0002102100 від 27.10.2015 та № №0000052100 від 21.01.2016 вказує на доводи, аналогічні доводам позовної заяви. Крім того, позивач доводить Касаційному суду, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління ДФС у Рівненській області про результати розгляду скарги №77/14/17-00-10-04-04/259 від 16.01.2016.

В письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли ще до Вищого адміністративного суду України відповідач просить її залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області, відповідно до наказу від 06.10.2015 №669 та направлень 06.10.2015 року № 347 та № 348, які пред`явлені позивачу, з якими дана особа ознайомлена особисто, про що свідчить підпис, проведено фактичну перевірку з питань дотримання вимог законодавства в сфері обігу підакцизних товарів ФОП ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт за реєстраційним №163/21/ НОМЕР_1 від 08.10.2015.

З акту перевірки (підписаний позивачем без зауважень та заперечень) вбачається, що в ході проведення перевірки кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 встановлено порушення пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 із змінами та доповненнями ( далі - Закон України №265/95-ВР) та порушення частини 12 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481/95-ВР від 19.12.1995 із змінами та доповненнями ( далі - Закон України №481/95-ВР).

В акті від 08.10.2015 №163/21/ НОМЕР_1 зазначено, що 08.10.2015 при проведенні перевірки в кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» встановлено факт реалізації 0,1л грузинського коньяку «Старий Кахеті» з пляшки 0,5 л. по ціні 70,00 грн. та коньяку на воді по ціні 90,00 гривень. При цьому, розрахункова операція була проведена на повну суму з видачею клієнтських рахунків без видачі розрахункового документа ( фіскального чека). В матеріалах перевірки також вказано, що всього в реалізації знаходиться алкогольних напоїв в кількості 46 пляшок на суму 17280,00 грн. та 7 пачок тютюнових виробів на суму 795,00 гривень.

Жодних супровідних облікових документів на алкогольні напої та тютюнові вироби в позивача не було.

На підставі вказаних висновків податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення :

- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002102100 від 27.10.2015, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 36 151 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002312100 від 22.10.2015, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 51 560 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000112100 від 12.02.2016, яким збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1,91 грн.

Позивачем подана скарга, за наслідками розгляду якої ГУ ДФС у Рівненській області залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівному форми «С» №0002102100 від 27.10.2015, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 36 151 грн. 00 коп. та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «С» №0002312100 від 22.10.2015 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 51560 грн. 00 коп. та зобов`язано ДПІ у м. Рівному прийняти нове рішення, яке має відповідати встановленій законом формі.

ДПІ у м. Рівне Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області винесено нове рішення від 21.01.2016 №0000052100 про застосування фінансових санкцій за фактом порушення.

За наслідками розгляду повторної скарги, яка була подана позивачем до ДФС України податкові повідомлення-рішення №0002102100 від 27.10.2015 та № №0000052100 від 21.01.2016 залишені без змін.

Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, а також рішенням податкового органу, який розглядав первинну скаргу позивач звернувся до суду.

Касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій про законність податкових повідомлень-рішень ОДПІ передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, відповідно до статті 15 Закону 481/95-BP роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Зі змісту статті 15 Закону 481/95-BP вбачається, що законодавець встановлює обов`язок отримувати ліцензію на кожний окремий вид діяльності - окремо на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, та окремо на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Абзацом другим частини другої статті 17 Закону 481/95-BP встановлена відповідальність, серед іншого, і за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій. А саме 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень

Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 № 790 (далі - Порядок), визначена форма рішення про застосування фінансових санкцій, в якому необхідно зазначати посилання на частину статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Відповідно до пункту 5 Порядку підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, зокрема, є акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Проте, на думку Верховного Суду суди попередніх інстанцій, вирішуючи спірну ситуацію, не надали належного правового значення факту здійснення реалізації позивачем тютюнових виробів в кількості 7-ми пачок, які, як зазначено в акті перевірки знаходились за місцем вчинення ним підприємницької діяльності, з огляду на те, що штрафна санкція по такому епізоду була прийнята саме за роздрібну торгівлю підакцизного товару (сигарет).

За даної ситуації, суди попередніх інстанцій зобов`язані були надати належної оцінки пункту 13 акту перевірки, де саме визначено обсяг встановлених під час перевірки порушень позивачем (а.с.33-34), та відповідно перевірити правильність розрахунку штрафних санкцій (а.с.28).

Таким чином, Верховний Суд не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанції, якими було визнано правомірним податкове повідомлення- -рішення форми «С» №0002312100 від 22.10.2015, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штраф), в у розмірі 17000 грн. 00 коп. за реалізацію позивачем тютюнових виробів без наявності ліцензії.

Зазначене податкове повідомлення-рішення в частині суми штрафу 34560,00 грн., визначеної податковим органом за реалізацію алкогольних напоїв без наявної ліцензії, судом також не перевірено та не надано оцінку правомірності нарахування штрафної санкції. Зокрема, суди попередніх інстанцій не оцінювали додаток-відомість алкогольних напоїв отриманих позивачем, який відсутній в матеріалах справи, що може підтвердити наявність на реалізації у позивача 46 пляшок алкогольних напоїв на загальну суму 17280,00 грн. Суди не встановили обсяг алкогольної продукції виявленої податковим органом на місці проведення перевірки, а її ціна є базою для нарахування штрафної санкції, згідно із вимогами положення Закону №481/95, з огляду на те, що вона перевищує мінімальну санкцію у розмірі 17000,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми «С» №0002102100 від 27.10.2015, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 36 151 грн. 00 коп. за порушення вимог Закону №265/95-ВР, який визначений на підставі статті 20 даного Закону, що передбачає застосування штрафу за порушення, у зв`язку із здійсненням реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Згідно із виявленим в ході перевірки порушенням, що зафіксовано в акті перевірки (а.с.33) - позивачем, серед іншого, не було проведено розрахункові операції через РРО, не роздрукувано та не видано розрахункового документа за реалізацією алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Вказані порушення слід кваліфікувати як порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, при цьому дані обставини знаходиться в межах спірних правовідносин, за виключенням реалізації тютюнових виробів, як то зазначено вище. Відповідальність за такі діяння передбачені приписами статті 17 №265/95-ВР.

Порушення позивачем вимог пункту 12 названого положення Закону №265/95-ВР, та визначено штрафну санкцію, згідно із статтею 20 не досліджено в ході перевірки, що не спростовано відповідачами під час розгляду справи як в адміністративному та і в судовому порядку, а також не оцінено судами попередніх інстанцій.

Також Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що суди попередніх інстанцій не розглядали позов в частині позовних вимог, серед яких позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000112100 від 12.02.2016 та рішення Головного управління ДФС у Рівненській області про результати розгляду скарги №77/14/17-00-10-04-04/259 від 16.01.2016 року в частині зобов`язання ДПІ у м. Рівному прийняти нове рішення.

У зв`язку із чим, Верховний Суд вважає доводи позивача, що наведені в касаційній скарзі частково обґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій такими, що винесені з порушенням норм процесуального права.

Щодо решти доводів касаційної скарги позивача про те, що він не здійснював господарську діяльність за місцем проведення податковим органом перевірки то Верховний Суд вважає, що суди надали їм належну оцінку, яка не спростована позивачем в ході розгляду даної справи, так як він сам підписав акт перевірки без зауваження, хоча в той час міг заявити про його непричетність до підприємницької діяльності кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», до проведення якої самостійно допустив, узгодивши наказ та повідомлення на її проведення.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди попередніх інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.08.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 скасувати, справу №817/276/16 направити на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду