Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №826/12784/16

адміністративне провадження №К/9901/4601/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 (суддя - Бєлова Л.В.) у справі № 826/12784/16 за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просила скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) від 30.06.2015 №4913-17, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку в розмірі 25000,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2017 апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без руху та запропоновано протягом тридцяти днів з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом подання суду: обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 із зазначенням інших поважних причин пропуску такого строку та належних доказів, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку; оригіналу документу (квитанції) про сплату судового збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 та направити справу до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що станом на момент звернення з апеляційною скаргою на постанову суду першої інстанції від 15.05.2017 річний термін на апеляційне оскарження не сплинув, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина друга статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) надає сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Згідно з частиною четвертою статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення права на апеляційне оскарження) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на розгляд його справи судом.

В той же час, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування зазначеної Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), наголошує, що заявник повинен діяти з належною сумлінністю, швидко та відповідно до ситуації (рішення від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України»).

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, копію постанови суду першої інстанції від 15.05.2017 отримано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 07.07.2017, про що свідчить зворотне повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 36).

10.08.2017 представником відповідача подано апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.05.2017, що підтверджується датою на штампі вхідної кореспонденції суду першої інстанції (а.с.41).

Таким чином, апеляційна скарга ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2017 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження, визначеного частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Звертаючись із апеляційною скаргою, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому зазначено, що безпосередній виконавець отримав копію оскаржуваної постанови 04.08.2017.

Приймаючи рішення про залишення апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, як особливості документообігу у територіальних органах ДФС України не можуть вважатися поважними та не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

Проте, в межах строку, наданого для усунення недоліків, заявником апеляційної скарги подано клопотання, яке містить виклад аналогічних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Слід зазначити, що труднощі в організації своєчасного виконання обов'язків працівників контролюючого органу не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження.

Таким чином, суд погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження не можна визнати поважними, у зв'язку з чим підстави для поновлення такого строку відсутні.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам законодавства, підтверджуються встановленими у справі обставинами та не спростовуються доводами касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна