Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №813/2528/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №813/2528/17

адміністративне провадження №К/9901/2725/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року (головуючий суддя - Грень Н.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (головуючий суддя - Курилець А.Р., судді: Кушнерик М.П., Мікула О.І.),

у адміністративній справі № 813/2528/17 за позовом Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Львова (далі - Управління ПФУ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Управління ПФУ звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути заборгованість по відшкодуванню витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів у сумі 122 007,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем своєчасно не відшкодовано суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної як науковим працівникам і сумою пенсії, обчисленої на загальних підставах. Загальна сума заборгованості з відшкодування суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів становить 122007,93 грн. На адресу відповідача були направлені відповідні повідомлення про відшкодування витрат на виплату вказаної різниці по виплачених пенсіях для добровільного перерахування коштів на рахунок позивача. Відповідач добровільно не відшкодував заборгованість, а тому позивач вважає, що зазначена сума заборгованості підлягає стягненню у судовому порядку.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що є правонаступником державного підприємства, а тому відповідно до чинної з 1 січня 2017 року частини шостої статті 37 Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII (далі - Закон № 848) «Про наукову та науково-технічну діяльність» спірна сума має фінансуватись за рахунок коштів державного бюджету, а не за рахунок коштів підприємства.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ТзОВ «Автовантажмаш» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Управлінні ПФУ та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За період роботи в ТзОВ «Автовантажмаш» громадяни: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 отримали стаж наукової роботи, необхідний для отримання пенсій, відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Відповідно до розрахунків, поданих Управлінням ПФУ, у відповідача наявна заборгованість в сумі 122 007,93 грн. на фінансування різниці фактичних витрат на виплату пенсій, призначених згідного Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законодавчих актів.

Суд першої інстанції задовольняючи позов, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не виконано, передбачений Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», обов'язок в частині сплати у встановлений строк до органу Пенсійного фонду коштів для фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів виходячи з наступного.

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності визначено Законом № 848.

Відповідно до частини шостої статті 37 Закону № 848 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для цієї категорії працівників; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Відповідач є правонаступником ВАТ «Автовантажмаш», яке в свою чергу було правонаступником державного підприємства. Вказаний факт підтверджено постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 січня 2007 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 7 липня 2009 року. Крім того, як наукова установа та з метою визначення необхідного рівня державної підтримки було двічі атестоване - дія першої атестації продовжувалась до 26 листопада 2002 року, та з 27 листопада 2002 року по 27 листопада 2007 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1003 від 29 червня 1998 року затверджено перелік науково-дослідних установ, базове фінансування яких у 1998 році здійснюватиметься з Державного бюджету України. До вказаного переліку включено і відповідача.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до норм Закону № 848, для звільнення від виплати різниці між сумами пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону та інших законодавчих актів, наукова установа має бути включена до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави.

Відповідно до Порядку включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого наказом МОН України від 27 листопада 2001 року № 767, який визначає процедуру включення наукових установ усіх форм власності (далі - наукові установи), вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації усіх форм власності (далі - навчальні заклади) до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, включення установи до реєстру підтверджує Свідоцтво, яке видається терміном до 5 років.

Згідно з пунктом 2, 3 Положення про Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави, затвердженого, постановою КМУ від 23 квітня 2001 року № 380 із заявкою про включення до Реєстру до МОН звертаються наукові установи, які пройшли державну атестацію, та вищі навчальні заклади, що провадять освітню діяльність за третім (освітньо-науковим) рівнем та (або) науковим рівнем вищої освіти, та які пройшли державну атестацію в частині наукової та науково-технічної діяльності. Наукові установи, вищі навчальні заклади включаються до Реєстру наказом МОН строком до п'яти років у межах строку, визначеного за результатами державної атестації.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення перелік наукових установ, включених до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, розміщується на офіційному веб-сайті МОН України та надається безоплатний доступ до нього.

Доказів атестації підприємства після 2007 року чи надання такому підтримки держави після вказаного періоду відповідачем не надано, а на офіційному сайті МОН України (http://mon.gov.ua) в наказах «Про включення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави» від 1 грудня 2011 року відповідач не значиться.

Таким чином, апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача про відсутність у нього законодавчого обов'язку сплачувати спірну суму спростовується вищенаведеним, оскільки останній підпадає під норму, якою визначається фінансування витрат для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2016 року № 472 «Про реалізацію пункту 5 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що до 1 січня 2017 року різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України від 26 листопада 2015 року № 848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи».

Оскільки працівникам, вказаним позивачем, наукові пенсії були призначені відповідно до Закону України від 13.12.1991 року № 1977-XII «Про наукову і науково-технічну діяльність», а не Закону № 848, то на них не поширюється дія вказаної постанови.

Згідно з пунктом 10,11 розділу VI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 848 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Питання, не врегульовані цим Законом, вирішуються відповідно до законодавства України. Оскільки відповідач має сплачувати спірну суму, то норми Порядку підлягають до застосування в частині, що не суперечать Закону № 848.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що відповідач зобов'язаний сплачувати різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, оскільки на нього поширюються приписи частини шостої статті 37 Закону № 848.

Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, а тому правового значення не мають та правильності висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на те, що доводи касаційної скарги правильності висновку апеляційного суду не спростовують, останній під час розгляду справи вірно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 350 КАС України, підстави для скасування ухваленого ним рішення відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автовантажмаш» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду