Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.01.2018 року у справі №583/1463/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №583/1463/17

адміністративне провадження №К/9901/3251/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року (головуючий суддя - Ковальова О.О.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді: Макаренко Я.М., Мінаєв О.М.),

у адміністративній справі №583/1463/17 за позовом ОСОБА_1 до Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив зобов'язати Управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, за три календарних роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2013, 2014 та 2015 роки.

Постановою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо застосування показника середньої заробітної плати працівників галузі економіки України в сумі 1197,91 грн. за 2007 рік при призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано провести перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2013-2015 роки.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині покладення обов'язку на Управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2013-2015 роки та ухвалено нову постанову. Зобов'язано Управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарні роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2013-2015 роки з 12 грудня 2016 року. В іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління ПФУ подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги послався на порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду встановленого статтею 99 КАС України та незастосування судами практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягає застосуванню судами як джерело права.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір між сторонами суди встановили, що ОСОБА_1 перебував на обліку у Управлінні ПФУ та отримував пенсію за вислугою років з 13 березня 2002 року по 1 вересня 2016 року.

15 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ПФУ з заявою про перерахунок пенсії.

Як встановлено судами, ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення пенсії врахована заробітна плата за період з 1 липня 2000 року по 31 серпня 2016 року, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становить 1436,79 грн., коефіцієнт заробітної плати становить 1199,41 грн. Страховий стаж складає 41 рік 5 місяців 24 дні, коефіцієнт стажу становить 0,55913.

26 травня 2017 року листом № Г-67 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014-2016 роки відсутні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що призначення пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік є неправомірним, оскільки позивачу призначено пенсію за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший, а тому при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком Управління ПФУ повинно було застосувати заробітну плату в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за три календарних роки, які передують року призначення пенсії, тобто за 2013 рік, 2014 рік, 2015 рік.

При цьому суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що відповідно до статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно зі статтею 7 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Тобто, у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону №2262-XII та Закону №1058-IV призначається одна пенсія за її вибором.

Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Суди попередніх інстанцій на підставі аналізу наведених норм правильно зазначили, що аналіз зазначених норм права свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV, однак у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14).

Так, ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-ІV у вересні 2016 року він звернувся вперше.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про неправомірність застосування відповідачем частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV до спірних правовідносин, і доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судів в цій частині.

Разом з тим, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначена позивачу на підставі його заяви від 15 вересня 2016 року, а тому з урахуванням часу його звернення з позовом до суду 12 червня 2017 року та меж заявлених позовних вимог, позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений статтею 99 КАС України, без поважних причин, оскільки не отримуючи з 15 вересня 2016 року кожного місяця пенсію у належному розмірі позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав та мав змогу звернутись до суду за їх захистом.

Так, відповідно до статті 100 КАС України ( в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, апеляційний суд встановивши, що позивачем пропущено строк звернення до суду, помилково не застосував правові наслідки передбачені статтею 100 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною четвертою наведеної норми передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на наведе, колегія суддів вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду, доповнивши її резолютивну частину новим абзацом.

Керуючись статтями 345, 351, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Охтирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області задовольнити частково.

Доповнити резолютивну частину постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року після абзацу четвертого новим абзацом:

«Позовні вимоги в частині зобов'язання Охтирське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Сумської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком за період з 15 вересня 2016 року по 11 грудня 2016 року залишити без розгляду».

Відповідно абзаци п'ятий та шостий резолютивної частини постанови суду вважати абзацами шостим та сьомим.

В іншій частині постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду