Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.03.2018 року у справі №363/2667/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа №363/2667/17

адміністративне провадження №К/9901/23775/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В. М.,

суддів - Стеценка С. Г., Чиркіна С. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року у складі колегії суддів: Бужак Н. П. (головуючий), суддів: Костюк Л. О., Троян Н. М. у справі за його позовом до Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у якому просив:

1.1 визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення інваліда війни;

1.2 зобов'язати Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області прийняти рішення та встановити статус інваліда війни, а також видати відповідне посвідчення встановленого зразку.

2. Вишгородський районний суд Київської області постановою від 1 листопада 2017 року позов задовольнив частково.

Визнав дії Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни протиправними.

Зобов'язав Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

3. Київський апеляційний адміністративний суду постановою від 16 січня 2018 року, скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позову.

3.1 Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що належних та допустимих доказів на підтвердження фактичної участі позивача в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у складі формувань Цивільної оборони справа не містить, поряд із цим відсутнє також документальне підтвердження участі позивача у таких формуваннях, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення. Крім того, позивачем не доведено, що характер виконуваних позивачем робіт відносився до завдань Цивільної оборони.

4. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

4.1 ОСОБА_1 є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС І категорії, що підтверджується копією посвідчення Серія НОМЕР_1 від 30 листопада 2014 року.

4.2 Відповідно до копії витягу із Акту огляду у МСЕК до довідки Сер. КИО-I №172941 позивачу була встановлена довічно ІІ група інвалідності з 1 вересня 2002 року.

4.3 30 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив встановити йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.

4.4 Управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області листом від 30 червня 2017 року №2795, відмовило ОСОБА_1 у задоволенні заяви посилаючись на те, що соціальний захист населення встановлює статус інваліда війни на підставі довідки, яка є витягом з розпорядження начальника Цивільної оборони Київської області і містить інформацію про залучення особи до формувань Цивільної оборони та документів про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки про встановлення інвалідності захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

5.1. На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Вважає, що відповідач безпідставно вимагає документальне підтвердження, саме, його участі у формуваннях цивільної оборони.

6. Відповідач відзив на касаційну скаргу не подав.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

9. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Згідно пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - ~law9~; у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

11. Відповідно до пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія ~law10~.

12. Згідно з пунктом 10 цього Положення посвідчення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причини інвалідності.

13. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

14. Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 6 червня 1975 року №90 та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

15. Суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків при виконанні трудових обов'язків.

16. Зазначені обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка брала участь в ліквідації наслідків внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас, для набуття статусу інваліда війни, з підстав, встановлених ~law13~, окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, ~law14~ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, саме, у складі формувань Цивільної оборони.

17. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженнями керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

18. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відсутні достатні підстави для набуття позивачем статусу інваліда війни з підстав, встановлених ~law15~.

19. Отже, за наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

20. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 лютого, 10 травня, 7 червня, 21 серпня 2018 року (справи №368/1579/14,279/12162/15-а, 377/797/17,79/2285/16-а, відповідно).

21. Інші доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, а зводяться до переоцінки досліджених судом доказів.

22. На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що оскаржуване судове рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого судового рішення відсутні.

23. У відповідності до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 січня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Шарапа

Судді: С. Г. Стеценко

С. М. Чиркін