Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 жовтня 2018 року

справа №822/3592/17

адміністративне провадження №К/9901/54793/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Атонмаш"

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року (судді Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)

у справі №822/3592/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Атонмаш" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В :

ПРОЦЕДУРА

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод "Атонмаш» (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 28 листопада 2017 року №6904-17 на суму 802 557,01 грн з мотивів її безпідставності.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року (суддя Лабань Г.В.) позов задоволено, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу відповідача від 28 листопада 2017 року №6904-17 на суму 802557,01 грн.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

У липні 2018 року позивачем подана касаційна скарга на судове рішення суду апеляційної інстанції, 13 серпня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу №822/3592/17 з суду першої інстанції.

22 серпня 2018 року справа №822/3592/17 надійшла до Верховного Суду.

29 серпня у Верховному Суді зареєстровано відзив відповідача на касаційну скаргу.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

За результатами документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року відповідачем складено акт №0014/22-01-14-04/34543250 від 07 квітня 2016 року, в якому зафіксовано ряд порушень з боку позивача.

На підставі висновків акту податковим органом винесено податкові повідомлення рішення: 1) №0000112204 Форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 157246,00 грн.; 2) №0000132211 Форма "Р", яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 474 569,00 грн., з яких: сума основного боргу 379 383,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 95 186,00 грн.; 3) №0000122211 Форма "У", яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 208043 грн.; 4) №0013191702 Форма "Д" яким визначено суму грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені у розмірі 416 898,17 грн., з яких: за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 333 211,75 грн., пеня - 83 686,42 грн.

За результатами судового перегляду зазначених податкових повідомлень-рішень, Вищий адміністративний суд України постановою від 4 жовтня 2017 року (провадження К/800/23346/160) в повному обсязі підтримав грошові зобов'язання позивача, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях №0000132211 (щодо податку на прибуток іноземних юридичних осіб) та №0000122211 (щодо розміру пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД).

Станом на 3 листопада 2017 року в обліковій картці платника податків з податку на прибуток іноземних юридичних осіб обліковується сума нарахованого грошового зобов'язання в розмірі 379 383 грн, дані про сплату податку до бюджету відсутні; крім того обліковується сума переплати в розмірі 33 380,66 грн та нараховані штрафні (фінансові санкції) на загальну суму 95 186 грн на підставі податкового повідомлення-рішення №0000132211 від 28 квітня 2016 року.

Станом на 3 листопада 2017 року в обліковій картці платника податків обліковується заборгованість з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 207043 грн (з урахуванням суми переплати в 1000 грн).

28 листопада 2017 року податковим органом винесено спірну вимогу від 28 листопада 2017 року №6904-17 на суму 802 557,01 грн, з яких:

- податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 595 514,01 грн. (346 002,34 грн - основний платіж, 95186,00 грн штрафні (фінансові) санкції (штрафи), 154 325,67 грн - пеня);

- пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 207 043,00 грн.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент винесення спірної вимоги 28 листопада 2017 року у позивача не було узгодженого податкового зобов'язання та непогашеної пені у розмірі 802 557,01 грн., тому не було достатніх передумов та правових підстав визначити Товариству податковий борг саме у такому розмірі, як це зазначено в оскаржуваній податковій вимозі.

Правові обґрунтування і виклад мотивів суду першої інстанції щодо висновку про неузгодженість визначених податковим органом податкових зобов'язань у судовому рішенні відсутні.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, висновувався на тому, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки узгодження сум грошових зобов'язань позивача відбулось після завершення процедури судового перегляду податкових повідомлень-рішень від 28 квітня 2016 року №0000132211 та №0000122211.

ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ та ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ

Позивач обґрунтовує свою незгоду з податковою вимогою відповідача тим, що останній, на його думку, відступив від постанови Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2017 року в частині сум грошових зобов'язань Товариства, самостійно зменшивши суму пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД з 208 043 грн до 207 043 грн за рахунок зменшення переплати на суму 1000 грн; а також збільшив суму зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб до розміру 595 514,01 грн за рахунок вирахування суми переплати в розмірі 33 380,66 грн та донарахування пені у сумі 154 325,67 грн.

Посилаючись на положення пунктів 57.2, 57.3 статті 57, пункту 58.2 статті 58, підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, позивач зазначає, що податковий орган мав перед винесенням спірної вимоги направити Товариству відповідне податкове повідомлення-рішення з визначеними сумами грошових зобов'язань, лише невиконання вимог якого могло бути підставою для винесення податкової вимоги.

Вважає спірну податкову вимогу передчасною.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про беззмістовність позиції позивача щодо необхідності винесення податкового повідомлення-рішення після судового перегляду податкових повідомлень-рішень, якими визначено грошові зобов'язання Товариства з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та розмір пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормативне регулювання станом на час спірних правовідносин

Відповідно до пункту 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом абзацу 4 пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Абзацом 3 пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника).

Відповідно до пункту 87.9. статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Пунктом 131.2. статті 131 Податкового кодексу України встановлено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.4. статті 129 Податкового кодексу України встановлено, що на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881) затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Підрозділ 7 Розділу ІІІ Порядку №422 визначає правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС.

Пунктом 1 підрозділу 7 Розділу ІІІ Порядку №422 визначено, що нарахування пені розпочинається після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання. При нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пунктів 59.1. та 59.3. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Оцінка доводів касаційної скарги

З наведених положень слідує, що з моменту набрання законної сили (проголошення) постанови Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2017 року грошові зобов'язання, визначені податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях від 28 квітня 2016 року №0000132211 (щодо податку на прибуток іноземних юридичних осіб) та №0000122211 (щодо розміру пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД) вважаються узгодженими.

Факт несплати узгоджених зобов'язань позивачем у встановлений законом 10-денний з моменту узгодження строк не є спірним між сторонами.

Позивач не оспорює також і розмір пені за несвоєчасне погашення узгодженої суми (включно зі штрафними санкціями) грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб.

Несплата узгоджених сум грошових зобов'язань у встановлений законом строк є передумовою для нарахування пені, несплачені суми якої разом із сумами грошових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій є податковим боргом платника податків.

Відповідачем у справі дотримано правила формування і надсилання позивачу податкової вимоги, доводи позивача про необхідність надсилання окремого податкового повідомлення-рішення на суму пені за несвоєчасне погашення узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб є такими, що не ґрунтуються на законі.

Правомірними та такими, що відповідають встановленим обставинам справи, є дії відповідача щодо зарахування облікованих в інтегрованій картці платника сум переплат в рахунок погашення податкового боргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В ході касаційного розгляду доводи касаційної скарги свого підтвердження не знайшли, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного тлумачення закону при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Атонмаш" залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2018 року у справі №822/3592/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер