Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №820/355/17

адміністративне провадження №К/9901/37712/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (суддя - Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року (судді: Русанова В.Б. (головуючий), Бартош Н.С., Курило Л.В.) у справі №820/355/17 за позовом ОСОБА_3 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_3 (далі - позивач, ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - відповідач, контролюючий орган, заявник) про скасування податкового повідомлення-рішення №412-13 від 30.06.2016; зобов'язання відповідача видати позивачу податкове повідомлення-рішення про сплату податку на майно відмінне від земельної ділянки за 2015 рік на суму 1 742,81 грн., відповідно до виконаного ним розрахунку (п. 36.1 ст. 36 ПК України та наданої йому ГУ ДФС у Харківській області податкової консультації ст. 53 ПК України).

2. Позов мотивований протиправністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та безпідставним визначенням контролюючим органом податкового зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік. Крім того, позивач вказує на невірно визначений відповідачем тип нежитлової нерухомості, що призвело до безпідставного застосування, при визначенні об'єкту оподаткування, до власності позивача коефіцієнту 1, як до «будівель готельних», у той час, як жодних доказів на підтвердження віднесення нежитлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Армійська, буд. 133, саме до готелів контролюючим органом не наведено.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, задоволено адміністративний позов частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №412-13 від 30.06.2016. Стягнуто на користь позивача сплачену суму судового збору в розмірі 320,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено наявності законодавчо визначених підстав для віднесення об'єкту, який належить на праві власності позивачу до типу «будівлі готельні», а тому застосування коефіцієнту 1,0 при обрахуванні податку є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції виходив з того, що застосування контролюючим органом положень статті 266 Податкового кодексу України, з метою оподаткування належного позивачеві на праві приватної власності нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, не може мати місце у 2015 році.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні пологих вимог у повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником нерухомого майна (нежитлового приміщення): нежитлової будівлі літ. «Е-2» загальною площею 779,2 кв. м, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Армійська, 133, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06.02.2015 та витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 33266535 від 06.02.2015.

Рішенням 36 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 21.01.2015 №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 № 126/11 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" встановлено у 2015 році податок на майно, складовими якого є: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плата за землю.

30.06.2016 контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №412-13 від 30.06.2016, яким визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на майно відмінне від земельної ділянки за 2015 ріку у розмірі 8 541,61 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 08.11.2016 №3593/К/20-40-10-01-14, скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення збільшено на суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки - 158,16 грн.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи, оскільки визначення позивачу суми податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік відповідає вимогам податкового законодавства.

8. Позивач надав заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких просить касаційну скаргу контролюючого органу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, з посиланням на необґрунтованість такої скарги.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

9. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

9.1 Пункт12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

9.2 Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

9.3 Пункт 12.5 статті 12 Податкового кодексу України.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

10. Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII).

10.1 Пункту 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII.

Рекомендувати органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В даному випадку із запровадженням податку на майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.

Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження щодо встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки (для об'єктів нежитлової нерухомості). Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на майно, відмінне від земельної ділянки.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Враховуючи ухвалення Закону №71-VIII, яким запроваджено податок на майно (до складу якого включено й податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до 15 липня 2014 року, касаційний суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 266 ПК України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

13. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені в запереченні на позовну заяву, в апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки запроваджені Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов'язання щодо сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки виникають у платників податків лише після 1 січня 2016 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

14. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

15. З огляду на зазначене, враховуючи статті 12, 267 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі №820/355/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду