Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2018 року

Київ

справа №804/8752/16

адміністративне провадження №К/9901/21162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Гімона М.М.,

суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Круговий О.О.)

у адміністративній справі № 804/8752/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Головне УПФ України) про скасування рішення про стягнення сум пенсії, виплачених надміру, зобов'язання поновити виплату пенсії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати рішення Головного УПФ України про утримання частини призначеної йому на законних підставах пенсії з липня 2016 року протиправним та скасувати його;

- зобов'язати Головне УПФ України поновити йому виплату пенсії в повному обсязі з липня 2016 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 9 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, повернуто вказаний позов позивачу та роз'яснено, що він має право звернутись з ним до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Приймаючи рішення про повернення позову, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив з того, що підставою для звернення до суду є поновлення виплати пенсії та оскарження зупинення виплати пенсії, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 18 КАС України (в редакції чинній на день ухвалення рішення судом першої інстанції; далі - КАС України) у разі, коли спір стосується обчислення, призначення, перерахунку, здійснення нарахування, одержання пенсійних виплат, то справа підсудна місцевому загальному суду як адміністративному.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач оскаржив його в касаційному порядку. Посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у своїй касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтуваннях касаційної скарги позивач зазначив, що рішення щодо припинення нарахування частини пенсії приймалось безпосередньо не місцевим відділенням пенсійного фонду, а головним управлінням пенсійного фонду, що підписане начальником управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян. Крім того, він перебуває на обліку не в місцевому відділенні пенсійного фонду, а саме в головному управлінні пенсійного фонду та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Правила предметної підсудності адміністративних справ, які разом з правилами територіальної та інстанційної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи, визначені статтею 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15 грудня 2017 року) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, для визначення компетентного суду слід встановити суб'єктний склад учасників спору та предмет спору.

За перевіркою матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вказаним позовом просив визнати рішення Головного УПФ України про утримання частини призначеної йому на законних підставах пенсії з липня місяця 2016 року протиправним та скасувати його, а також зобов'язати Головне УПФ України поновити йому виплату пенсії в повному обсязі з липня 2016 року.

Отже, предмет спору стосується обчислення та здійснення пенсійних виплат, а відтак підсудний саме місцевому загальному суду, як адміністративному суду і повинен розглядатись ним за правилами КАС України.

Пунктом 6 частини третьої статті 108 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.

За таких обставин, апеляційний суд обґрунтовано залишив без змін рішення суду першої інстанції, який повернув адміністративний позов позивачу та роз'яснив, що він має право звернутись з ним до місцевого загального суду як адміністративного суду.

Доводи в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, підстави для його скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 350, 356 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

А.Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду