Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.06.2020 року у справі №480/4008/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2020 року

м. Київ

справа № 480/4008/19

адміністративне провадження № К/9901/13647/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О. А.,

суддів: Білак М. В., Дашутіна І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Сумської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Сумської міської ради на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, ухвалену у складі колегії суддів: Сіренко О. І. (головуючий), Кононенко З. О., Калиновського В. А.

І. Суть спору та історія справи

1. Сумська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області, Головного територіального управління юстиції у Сумській області про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка Володимира Олександровича від 19.09.2019 ВП № 59736229 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті спірної постанови державним виконавцем не враховано, що Сумською міською радою добровільно вчинені всі можливі дії на виконання судового рішення. Однак, через відсутність необхідної кількості голосів депутатів на пленарних сесіях Сумської міської ради не можливо виконати рішення суду щодо прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

3. Відповідач позов не визнав, посилаючись на його необґрунтованість.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 у справі № 591/6578/16-а, яка набрала законної сили 28.03.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,02 га у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, розташованої в АДРЕСА_1.

5.28 березня 2017 року на виконання зазначеної постанови Зарічним районним судом м. Суми видано виконавчий лист.

6. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області від 07.08.2019 відкрито виконавче провадження № 59736229 щодо виконання виконавчого листа № 591/6578/16-а та зазначено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Вказана постанова отримана боржником, Сумською міською радою, 12.08.2019.

7.27.08.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області направлено на адресу Сумської міської ради вимогу №
02.1-13/59736229/4, якою зобов'язано позивача надати інформацію про хід виконання виконавчого провадження.

8.12.09.2019 від Сумської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області надійшов лист, в якому позивач зазначив, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, добровільно виконано Сумською міською радою, що підтверджується наступним.

9. На виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 у справі № 591/6578/16-а на найближчому пленарному засіданні чергової сесії
26.04.2017 слухали питання "Про падання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1".

10. Також, повідомлено державного виконавця про те, що не дивлячись на те, що вищевказане судове рішення вже було виконано Сумською міською радою в 2017 році, з підстав, що депутатами Сумської міської ради негативно здійснено своє волевиявлення шляхом голосування, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було неодноразово ініційовано розгляд питання "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1", а саме: 03.05.2018 питання № 123; 24.04.2019 питання № 186;
06.08.2019 питання 241; 29.05.2019 питання № 103; 13.06.2019 питання № 80;
30.08.2019 питання № 4.

11. На підтвердження зазначеного, до листа долучено копії протоколів засідань сесії Сумської міської ради від 26.04.2017,03.05.2018,24.04.2019,06.08.2019,29.05.2019,13.06.2019,30.08.2019.

12. Крім того, на підтвердження вжиття заходів, спрямованих на виконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від у справі № 591/6578/16-а від
10.03.2017, позивачем було надано суду копію проекту рішення Сумської міської ради № 186-МР "Про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1" разом із обґрунтуванням від 17.04.2019, витяг із протоколу порядку денного сесії Сумської міської ради від 18.09.2019, зі змісту яких, також, вбачається, що питання надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки неодноразово виносилось на розгляд сесій Сумської міської ради, однак рішення не було прийнято у зв'язку із недостатністю голосів депутатів для підтримки вказаного проекту рішення.

13.19.09.2019 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Діхтяренка В. О. у виконавчому провадженні № 59736229 на боржника, Сумську міську раду, накладено штраф за невиконання судового рішення у сумі 5100,00 грн.

14. Вважаючи вказану постанову незаконною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 21 жовтня 2019 року позов задовольнив.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем усіх передбачених Законом дій для виконання рішення суду, проте не підтримання проекту рішення депутатами на пленарних сесіях міської ради не може бути підставою для притягнення до відповідальності Сумської міської ради.

17. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 березня 2020 року скасував постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

18. Таке рішення апеляційного суду ґрунтується на тому, що позивач ухиляється від виконання судового рішення, а тому повинен нести відповідальність за його невиконання, встановлену законом.

IV. Касаційне оскарження

19. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

20. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що в силу повноважень, наданих депутату Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Законом України "Про статус депутатів місцевих рад", гарантій депутатської діяльності, депутат місцевої ради наділений дискреційними повноваженнями щодо ухвалення того чи іншого рішення ради, при цьому депутат не зобов'язаний віддати свій голос за проект рішення міської ради, підготовлений її виконавчим органом. Законодавством не визначені механізми впливу самої місцевої ради на її депутатів для прийняття певного рішення з метою виконання рішення суду, прийнятого відносно місцевої ради, а також не передбачено можливість притягнення кожного з депутатів місцевої ради за не голосування за такий проект рішення.

20.1. Крім того, скаржник зазначає, що матеріалами справи підтверджено здійснення позивачем усіх передбачених Законом дій для виконання рішення суду, проте не підтримання проекту рішення депутатами на пленарних сесіях міської ради не може бути підставою для притягнення до відповідальності Сумської міської ради.

20.2. Також скаржник послався на практику Луганського окружного адміністративного суду та Донецького апеляційного суду в подібних правовідносинах, де рішення були прийняті на користь позивачів.

20.3. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення безпідставно утриманих сум військового збору та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки в апеляційній скарзі відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог в цій частині.

20.4. У касаційній скарзі скаржник також зауважував та тому, що апеляційний суд під час ухвалення свого рішення не врахував висновків щодо застосування статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", викладених у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 537/3986/16 та від 12.12.2018 у справі №821/1586/16.

20.5. Крім того, скаржник зазначає, що судову повістку Другого апеляційного адміністративного суду про час та місце апеляційного розгляду разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження та апеляційною скаргою Сумська міська рада отримала 16.03.2020, тобто в день розгляду, що об'єктивно унеможливило подання Сумською міською радою відзиву на апеляційну скаргу та направлення свого представника для участі у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, в зв'язку з чим вважає, що було порушене право Сумської міської ради, як учасника справи, знати про час та місце розгляду справи, а також подати свої заперечення щодо доводів апеляційної скарги.

21. ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на її безпідставність і просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

V. Джерела права й акти їх застосування

22. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

23. Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження") виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статтею 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі-Закон України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

24. Пунктом 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

25. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

26. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

27. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

28. Своєю чергою, стаття 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

29. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина 1 статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

VІ. Оцінка Верховного Суду

30. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

31. Доводи касаційної скарги стосуються як порушення судом апеляційної інстанції як норм матеріального права, так і процесуального права, що полягає в неповідомленні позивача про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, де скаржник є позивачем.

32. Суд вважає за необхідним спочатку розглянути доводи касаційної скарги, що стосуються порушень норм процесуального права.

33. Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

34. Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

35. Одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, отже особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов'язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

36. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

37. Положеннями статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено права та обов'язки учасників справи.

38. Так, згідно з вимогами частин першої та другої вказаної статті учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

39. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина 1 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України).

40. За правилами частини 3 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

41. Згідно з частиною 4 статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

42. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

43. Згідно з частиною 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

44. Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року у справі №480/4008/19 та справу призначено до апеляційного розгляду в судовому засіданні на 16 березня 2020 року на 12 год 05 хв.

45. Досліджуючи матеріали справи, Верховний Суд установив, що судом апеляційної інстанції не дотримано встановлені нормами Кодексу адміністративного судочинства України вимоги щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про дату, час і місце апеляційного розгляду справи та строки щодо вручення судового виклику, оскільки зі змісту повідомлення про вручення позивачу поштового відправлення (а. с.199), позивач був повідомлений про розгляд справи 16 березня 2020 року, тобто в день судового розгляду справи судом апеляційної інстанції.

46. Таким чином, за відсутності в матеріалах справи будь-яких інших доказів повідомлення позивача про дату, час і місце апеляційного розгляду у строк, достатній для прибуття до суду для участі в судовому засіданні, у Верховного Суду відсутні підстави вважати, що скаржник був належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду.

47. У цьому контексті Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року, у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

VІI. Висновки по суті вимог касаційної скарги

48. За таких обставин, беручи до уваги той факт, що розгляд адміністративним судом справи за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання (якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою), є обов'язковою підставою для скасування відповідного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови Другого апеляційного адміністративного суду, ухвалену 16 березня 2020 року і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

49. Поряд із цим, колегія суддів зауважує, що оскільки в процесі розгляду касаційної скарги Сумської міської ради суд касаційної інстанції встановив порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, в межах розгляду даної скарги Верховний Суд не переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції на предмет дотримання останнім норм матеріального права.

50. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VІІI. Судові витрати

51. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сумської міської ради задовольнити частково.

2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі № 480/4008/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

І. В. Дашутін