ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/17002/15

адміністративне провадження № К/9901/10964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року у складі колегії суддів: Нагорянського С.І., Аблова Є.В., Добрянської Я.І. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у складі колегії суддів: Карпушової О.В., Епель О.В., Кобаля М.І. у справі № 826/17002/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У серпні 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на його лист № 2 від 09 червня 2015 року;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути лист № 2 від 09 червня 2015 року та надати відповідь на поставлені ним у листі запитання.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задоволено частково.

2.1. Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо ненадання платнику податків ОСОБА_1 інформації на лист № 2 від 09 червня 2015 року.

2.2. Зобов`язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути лист ОСОБА_1 № 2 від 09 червня 2015 року, у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян».

2.3. У решті позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. 22 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Державної фіскальної служби України з інформаційним запитом № 1 про отримання інформації щодо результатів розгляду скарг платників податку в порядку статті 56 Податкового Кодексу України стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, винесених органами Міністерства доходів та зборів/Державної фіскальної служби України протягом 2011-2014 років у формі таблиці згідно з Додатком 1 до цього листа. Вказане звернення складено з посиланням на положення Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».

3.2. 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з іншим інформаційним запитом № 2 про отримання інформації щодо результатів розгляду скарг платників податку в порядку статті 56 Податкового Кодексу України стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, винесених органами Міністерства доходів та зборів/Державної фіскальної служби України протягом 2011-2014 років у формі таблиці згідно з Додатком 1 до цього листа. Вказане звернення також було складено відповідно до положень Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».

3.3. 22 травня 2015 року Державною фіскальною службою України на звернення позивача (вх. № Х/2503 від 23.04.2015) була надана одна відповідь за № 4824/Х/99/99-10-04-02-14.

3.4. 09 червня 2015 року позивач, з посиланням на отриману ним відповідь відповідача від 22.05.2015 № 4824/Х/99-99-10-04-02-14, повторно звернувся до відповідача з інформаційним запитом № 2 від 09.06.2015. Вказане звернення складено відповідно до положень Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про звернення громадян».

3.5. Позивач у запиті просив надати:

- інформацію щодо результатів розгляду скарг платників податків в порядку статті 56 Податкового кодексу України стосовно скасування податкових повідомлень-рішень, винесених органами Міністерства доходів та зборів/Державної фіскальної служби України протягом 2011-2014 років у формі таблиці згідно з Додатком № 1 до цього листа;

- інформацію щодо суб`єктного складу платників податків щодо яких були винесені податкові повідомлення-рішення у звітному 2014 році (13375 справ згідно з додатком до листа ДФС України № 4824/Х/99-99-10-04-02-14 від 22 травня 2015 року) у форматі таблиці згідно з Додатком 2 до цього листа.

3.6. Відповідач листом від 08.07.2015 № 6625/Х/99-99-10-01-05-17 повідомив позивача, що органи ДФС України згідно з чинним законодавством можуть надавати інформацію про платників податків третім особам лише у межах та у спосіб, передбачений Законами України «Про інформацію», «;Про доступ до публічної інформації», «;Про захист персональних даних», а також Податковим кодексом України. Запитувана заявником інформація щодо платників податків є інформацією з обмеженим доступом, а тому її надання можливе лише у передбачених законом випадках. Запитувачу може бути надана лише публічна інформація, до якої, зокрема, належать статистичні дані у знеособленому вигляді, а саме: кількість проведених перевірок, кількість прийнятих рішень за результатами перевірок, в тому числі кількість оскаржених в апеляційному/судовому порядку, кількість прийнятих рішень про скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами їх розгляду.

3.7. Зазначене звернення було розглянуто відповідачем відповідно до положень Закону України «Про доступ до публічної інформації», «;Про захист персональних даних».

3.8. Посилаючись на викладене, позивач, уважаючи, що відповідач протиправно не надав йому відповідь на його звернення від 09 червня 2015 року, як то передбачено положеннями Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «;Про звернення громадян», звернувся до суду із указаним позовом.

4. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації є безпідставною та не ґрунтується на вимогах Законів України «Про інформацію» та «;Про звернення громадян».

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

5.1. Зазначає, зокрема, що позивач просив надати інформацію, яка належить до інформації з обмеженим доступом, тому подана ним заява повинна розглядатися по Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того вказував, що органи ДФС не є розпорядниками інформації за запитами на отримання публічної інформації, зокрема, яка може бути отримана шляхом узагальнення, аналітичної обробки даних або потребує створення в інший спосіб. Тому позивачу було надано запитувану публічну інформацію в тій формі в якій її створено ДФС, як розпорядником публічної інформації.

6. Відзиву на касаційну скаргу позивачем подано не було.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

7. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8. Відповідно до статті 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

9. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № № 393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

10. Статтею 19 Закону № 393/96-ВР визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.

11. У статті 20 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

12. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

13. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

14. Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI) визначено порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес.

15. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2939-VI метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

16. Згідно з частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач надав відповідь позивачу на його інформаційний запит № 2 від 09.06.2015 у порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації».

18. Однак, зі змісту відповіді відповідача від 08.07.2015 року № 6625/Х/99-99-10-01-05-17 судами встановлено, що відповідь не розглядалась, не складалась, отже, і не надавалась відповідно до положень Закону України «Про звернення громадян».

19. З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій правильно вважали, що така відповідь відповідача є протиправною.

20. Таким чином, Верховний Суд уважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог, оскільки відповідач протиправно не надав відповідь позивачу у порядку Законів України «Про інформацію» та «;Про звернення громадян».

21. При цьому, суд першої інстанції, з чим погодився і суд апеляційної інстанції, правильно на підставі статті 11 КАС України, вийшов за межі позовних вимог та зобов`язав Державну фіскальну службу України повторно розглянути лист ОСОБА_1 № 2 від 09.06.15 відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян». Обраний судом спосіб захисту є необхідним для повного захисту прав позивача.

22. За таких умов, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень.

23. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та не містять обставин, які були б підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

24. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

27. З огляду на наведене, касаційну скаргу Державної фіскальної служби України необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

28. Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

29. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі № 826/17002/15 - залишити без змін.

30. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко