Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 червня 2020 року

м. Київ

справа № 751/1765/17

адміністративне провадження № К/9901/3775/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О.П.,

суддів - Кравчука В.М., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2017р. (суддя - Маслюк Н.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. (судді - Чаку Є.В., Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 24.02.2017р. №19, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де проводились бойові дії;

зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де проводились бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день виплати допомоги, встановленому п. 6 ч. 1 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Порядку від 25.12.2013р. №975. Вважає відмову відповідача у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги протиправною, а вимога про надання документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження є безпідставною та незаконною.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2017р., яка залишена без змін ухвалою Харківського Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р., позов задоволено частково.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 24.02.2017р. №19 в частині відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням III групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії у розмірі 150 кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що позивачем не надано до відповідача жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. За відсутності вказаних документів неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Крім того, посилається на те, що справа розглядалась неповноважним складом суду, оскільки згідно ч. 1 ст. 24 КАС України адміністративні справи, предметом оскарження яких є рішення, дії чи бездіяльність міністерства розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією суддів у складі трьох суддів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, в ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині польова пошта №52011 у період з 29.09.1983р. по 01.02.1986р., що підтверджується військовим квитком НОМЕР_1 . (а.с. 9 - 11)

Згідно довідки Чернігівського об`єднаного міського військового комісаріату від 24.01.2013р. №3/55 позивач приймав участь в бойових діях з 26.12.1983р. по 01.02.1986р. під час виконання інтернаціонального обов`язку. (а.с. 14)

Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 31.01.2013р. №170/Ж описаний рубець позивача є наслідком загоєння рани, яка могла утворитися внаслідок осколкового поранення, що могло бути спричинено під час проходження служби у 1984 році. (а.с. 16)

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 18.03.2013р. №632 множинні вогнепальні поранення голови та кінцівок (контузія головного мозку 1984 року) пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. (а.с. 17)

Відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії АВА №004367 від 02.10.2014р. позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності, поранення, контузія і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. (а.с. 18)

Згідно довідки до Акту МСЕК серії АВА №012856 при повторному огляді 20.10.2015р. позивачу підтверджено ІІІ групу інвалідності. (а.с. 18)

24.12.2015р. позивач звернувся до Чернігівського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності. (а.с. 19)

Супровідним листом від 25.12.2015р. №6552 Чернігівський ОМВК направив складений щодо позивача висновок до Міністерства оборони України відповідно до п. 13 Порядку №875 для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, зазначивши при цьому, що позивач має право на отримання вказаної грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. (а.с. 21)

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 20.05.2016р. №36 прийнято рішення про повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми та каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975. (а.с. 22)

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.10.2016р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016р., у справі №751/7908/16-а зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з доданими до неї документами і прийняти рішення у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975.

Згідно витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України від 24.02.2017р. №19 Міністерством оборони України на засіданні Комісії розглянуто документи про призначення і виплату одноразової грошової допомоги та враховуючи, що заявником не подано документ, що свідчить про обставини поранення, позивачу відмовлено у призначенні такої допомоги. (а.с. 24)

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975. При цьому суди виходили з того, що правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги в порядку статей 16, 162 Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 є відповідний висновок МСЕК, який подавався позивачем до Комісії.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювалися обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Також апеляційний суд виходив з того, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №170/Ж від 31.01.2013р. містить інформацію про те, що при огляді позивача виявлено рубець, який є наслідком її загоєння, який міг утворитися внаслідок осколкового поранення, та який міг бути спричинений під час проходження строкової служби під час виконання бойових дій у 1984 році.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до частини 2 статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», тут і далі в редакції чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Пунктом 4 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, відповідно до статті 164 Закону №2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом)

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до частини 9 статті 163 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.04.2019р. у справі №822/220/18, документами, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення. Неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міноборони обов`язку щодо їх витребовування.

У зазначеній справі Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що надані позивачем документи, на підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва), а саме: акт судово-медичного дослідження та протокол засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону, не містять відомостей про обставини поранення позивача, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

У справі, що розглядається, позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги витяг з протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.03.2013р. №632 таких даних не містить.

За таких обставин відповідач правомірно прийняв рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, а висновки судів щодо підтвердження позивачем права на отримання спірної одноразової грошової допомоги зроблені за відсутності усіх даних щодо обставин поранення позивача і є передчасними.

Водночас, посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що справа розглянута в суді першої інстанції неповноважним судом є безпідставними, оскільки ні предмет спору цієї справи, ні суб`єктний склад її учасників у розумінні положень статті 24 КАС України не дають підстав поширювати розгляд і вирішення його колегією окружного адміністративного суду у складі трьох суддів.

Процесуальні норми, що містяться у статті 18 КАС України, мають імперативний та пріоритетний характер і визначають, що незалежно від того, хто є суб`єктом владних повноважень, спір фізичної особи з таким суб`єктом з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, інших соціальних виплат, до категорії яких відноситься й питання призначення і виплата одноразової грошової допомоги, підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду. Відповідно до вимог частини першої статті 23 цього Кодексу такий та подібні спори розглядаються і вирішуються суддею одноособово.

Правова позиція щодо розгляду аналогічних спірних правовідносин повноважним судом вже було вирішено Верховним Судом у постанові від 29.01.2019р. у справі №293/342/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2017р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017р. скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

В.М. Кравчук

В.М. Шарапа