Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №816/434/17

адміністративне провадження №К/9901/17182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду в складі судді Єресько Л.О. від 29.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Спаскіна О.А., Любчича Л.В., Сіренко О.І. від 17.05.2017 у справі №816/434/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області про визнання протиправним, незаконним та скасування розпорядження, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

В березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, до Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області, в якому просив:

- визнати протиправним, незаконним та скасувати розпорядження від 24.02.2016 № 132080 щодо зняття за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавок, передбачених Законами України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати поновити виплати частини пенсії, зняті за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 надбавки, передбачені Законами України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- стягнути з УПФУ у Глобинському районі Полтавської області суму недоотриманої пенсії з 05.10.2011 по 15.03.2012 у розмірі 2 034,64 грн;

- визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Глобинському районі Полтавської області щодо виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015 по справі № 1604/985/12.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 позовну заяву повернуто позивачу з підстав непідсудності справи цьому адміністративному суду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Скаргу обґрунтовано тим, що судами порушено його право на доступ до правосуддя та вказує, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.

Справу передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України в редакції, чинній на момент вчинення процесуальних дій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з діями та розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в Глобинському районі від 24.02.2016 № 132080 щодо проведення перерахунку пенсії за період з 05.10.2011 по 15.03.2012 та встановлення надбавки як дитині війни, знявши за вказаний період надбавки, передбачені Законами України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту", &quot;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та порушує питання щодо контролю виконання рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 30.06.2015.

Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд). Одним із завдань є призначення ( перерахунок) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Отже, колегія суддів звертає увагу позивача, що безумовно, вказаний спір є адміністративним та стосується реалізації суб'єкта владних повноважень позивача з приводу перерахунку пенсії, проте КАС України (в редакції на день звернення з позовом) чітко визначено, якому саме суду підсудна вказана справа.

Зокрема, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Водночас частиною 2 вказаної статті передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаний спір стосується здійснення соціальних виплат, а відтак підсудний саме місцевому загальному суду, як адміністративному суду і повинен розглядатись ним за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів вказує, що вказані судові рішення не є перешкодою в судовому захисті порушеного права, жодним чином не унеможливлюють право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства із захистом своїх прав, а лише вказують, якому суду підсудний позов станом на день звернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду