Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 травня 2018 року

Київ

справа №804/6209/17

адміністративне провадження №К/9901/39719/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду в складі судді Прудник С.В. від 12.12.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів Добродняк І.Ю., Бишевської Н.А., Семененка Я.В. від 20.02.2018 у справі №804/6209/17 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України про:

- визнання бездіяльності щодо невиконання вимог ч.20 ст.86, п.13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 та невизначення умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури протиправною;

- зобов'язання Кабінету Міністрів України виконати вимоги ч.20 ст.86, п.13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 та визначити умови і порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року адміністративний позов повернуто позивачу на підставі п.6 ч.3 ст.108 КАС України.

Постановляючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що справа не підсудна цьому суду як місцевому адміністративному суду, а підсудна окружному адміністративному суду м. Києва, оскільки спір не заявлено з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, а яка має загальний характер, та розповсюджує свою дію на всю територію України.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати вказані рішення та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що вимогами позовної заяви є визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України, а тому суд безпідставно послався на вимоги ч. 3 ст. 19 КАС України, якою передбачено оскарження нормативно-правових актів, а не бездіяльність Уряду. Крім того, оскільки Кабінетом Міністрів України на теперішній час не визначено умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, відповідно, не виконані вимоги Закону України «Про прокуратуру», така бездіяльність призвела до порушення прав позивача як фізичної особи на перерахунок пенсії.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Водночас ст. 19 КАС України визначено територіальну підсудність.

Частиною 3 ст. 19 КАС України визначено, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ (ч.3 ст.19 КАС України).

Позивач, в свою чергу, вважає, що на нього має поширюватися ч. 2 ст. 19 КАС України, оскільки він оскаржує бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо невиконання вимог ч.20 ст.86, п.13 розділу ХІІІ Закону України «Про прокуратуру» від 14.12.2014 та невизначення умов і порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури протиправною, що спричинює порушення його права на перерахунок пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в даному випадку спір не заявлено з приводу оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яка допущена стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, а вказана бездіяльність має загальний характер, та розповсюджує свою дію на всю територію України, а тому підсудність справи не може бути обрана позивачем. Відтак розгляд справи має здійснюватися за правилами ч. 1 ст. 19 КАС України, тобто за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз ,

Судді Верховного Суду