Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 квітня 2020 року

Київ

справа №1340/5540/18

адміністративне провадження №К/9901/21618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 1340/5540/18

за позовом ОСОБА_1 до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Довгої О.І., суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 19 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області; зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області виділити земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_1 ; зобов`язати Верхньосиньовидненську селищну раду Сколівського району Львівської області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради Сколівського району Львівської області, для ведення садівництва ОСОБА_1 .

2. В обґрунтування вимог адміністративного позову зазначив, що 05 червня 2018 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва, з наданням відповідних додатків до такої заяви. Далі, 02 жовтня 2018 року, позивач звернувся до відповідача із письмовим клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га, яка розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення селянського господарства, з додатками. Проте, станом на день звернення до суду із цим позовом жодної відповіді чи рішення за його зверненнями позивач не отримав.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач надав позивачу відповідь на його заяву, що підтверджується випискою з реєстру поштових відправлень Укрпошти, а відтак ознак протиправності в діях відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою не вбачається.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2019 року та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково.

6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів направлення позивачу рішення, прийнятого за результатами розгляду його звернень. При цьому, суд зазначив, що вказані вище обставини зумовлюють висновок про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви позивачу, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виділити таку ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, суд апеляційної інстанції вказав про їх передчасність з огляду на те, що відповідачем не розглянуто заяви позивача.

Таким чином, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виділити таку ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог.

8. Касаційна скарга аргументована незгодою позивача із висновком суду апеляційної інстанції про зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 червня 2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12 га. На думку касатора, належним способом захисту його порушеного права було зобов`язання відповідача виділити позивачу земельну ділянку орієнтовною площею 0,12 га та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо цієї ділянки.

9. Верховний Суд ухвалою від 12 серпня 2019 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року.

10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, заливши в силі рішення суду першої інстанції.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 05 червня 2018 року позивач звернувся до голови Верхньосиньовидненської селищної ради із заявою, у якій відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, враховуючи норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,12га, що розташована на території Верхньосиньовидненської селищної ради, для ведення садівництва. До цієї заяви позивач додав викопіювання з кадастрової карти (плану), на якій зазначене бажане місце розташування та розмір земельної ділянки; копію паспорта громадянина України; копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; копію посвідчення учасника бойових дій; копія посвідчення інваліда війни 2-ї групи; копія довідки про безпосередню участь в АТО.

12. Аналогічна за змістом заява була подана позивачем відповідачу 02 жовтня 2018 року.

13. Позивач стверджував, що жодної відповіді на своє звернення не отримував, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

15. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

17. За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

18. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

19. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

20. Частинами 1 та 2 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п. «а» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з п. «в» ч. 3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Частиною 1 ст. 121 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 червня 2019 року ОСОБА_1 надіслав відповідача заяву щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, на яку, як він стверджує, відповіді так і не отримав.

21. Відповідач надав на огляду судів лист №02-19/211 від 06 липня 2018 року, адресований позивачу та підписаний селищним головою, зміст якого зводиться до інформування позивача про розробку детального плану території земельної ділянки для ведення садівництва, яка знаходиться в урочищі «Біля дороги» в с.Дубина за межами намеленого пункту на території Верхньосиньовидненської селищної ради, та про відсутність вільних земельних ділянок для відведення у власність громадян.

На підтвердження надання відповіді ОСОБА_1 на його заяву відповідач надав роздруківку з сайту ДП «Укрпошта» щодо надсилання такої відповіді (ідентифікатор поштового відправлення №7901824499570).

22. З цього приводу суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що у відповідності до норм статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

23. Пунктом 34 ч. 1 ст.1 цього передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

24. Системний аналіз викладених вище норм законодавства, які регулюють питання передачі органом місцевого самоврядування громадянам у власність земельних ділянок, дає підстави для висновку, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним із етапів погодження і оформлення документів для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

25. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що за результатами розгляду заяви позивача щодо відведення земельної ділянки повинен був прийняти відповідне мотивоване рішення.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій та не спростовано відповідачем, Верхньосиньовидненська селищна рада Сколівського району Львівської області такого рішення не приймала, а зазначений вище лист №02-19/211 від 06 липня 2018 року, в якому позивача проінформовано про відсутність на даний час вільних земельних ділянок, не може вважатись рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України.

26. Крім того, колегія суддів зазначає, що виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у відповідності до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з тим, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування правомірності своїх дій, не можуть вважатися такими, що відповідають приписам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

27. Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції про допущення відповідачем бездіяльності щодо розгляду заяви позивача є законними та обґрунтованими.

28. Стосовно вимог касаційної скарги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та виділити таку ділянку орієнтовною площею 0,12 га для ведення садівництва, колегія суддів Верховного Суду вважає погоджується з висновками апеляційного суду про їх передчасність з огляду на те, що відповідачем не розглянуто заяви позивача по суті та не прийнято відповідного рішення за результатами такого розгляду.

29. Відтак, суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень в частині вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, що потребує дослідження відповідних документів, поданих позивачем, та прийняття встановленого законом рішення.

30. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,12га.

31. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

32. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

33. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

34. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2019 року по справі № 1340/5540/18 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г.Стрелець

Судді С.Г. Стеценко

А.І. Рибачука