Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №808/906/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 березня 2018 року

справа №808/906/17

адміністративне провадження №К/9901/590/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів - Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Матяш О.В. від 11 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Шлай А.В., Кругового О.О. Прокопчук Т.С. від 21 листопада 2017 року у справі №808/906/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві про визнання вимоги незаконною, бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної та матеріальної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби (далі - митний орган, перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві (далі - орган казначейської служби, другий відповідач) про:

- визнання незаконною вимоги про оплату витрат першого відповідача за зберігання товарів - серійних легкових автомобілів: марки Jaguar, моделі ХК 120, модифікації SE, 1954 року випуску; марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску; марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску, що належать позивачу, під митним контролем на складі митного органу, висловлену відповідачем у листі від 09 грудня 2016 року;

- визнання протиправною бездіяльності першого відповідача, яка полягає у неповерненні зі складу першого відповідача належних йому легкових автомобілів: марки Jaguar, моделі ХК 120, модифікації SE, 1954 року випуску; марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску; марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску;

- зобов'язання першого відповідача видати позивачу серійний легковий автомобіль марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску, та серійний легковий автомобіль марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску, які оформлені згідно з митною декларацією № 100260006/2016/245573 від 08 грудня 2016 року, без стягнення з позивача платежів за їх зберігання на складі першого відповідача;

- стягнення з Державного бюджету України через другого відповідача на користь позивача завданої незаконною вимогою і протиправною бездіяльністю митного органу матеріальної шкоди у сумі 224418,31 грн.;

- стягнення з Державного бюджету України через орган казначейської служби на користь позивача завданої незаконною вимогою та протиправною бездіяльністю першого відповідача моральної шкоди у сумі 10000 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року адміністративний позов задоволений частково. Суд першої інстанції визнав незаконною вимогу про оплату витрат першого відповідача за зберігання товарів - серійних легкових автомобілів: марки Jaguar, моделі ХК 120, модифікації SE, 1954 року випуску; марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску; марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску, що належать позивачу, під митним контролем на складі митного органу, висловлену першим відповідачем у листі від 09 грудня 2016 року. Визнана протиправною бездіяльність митного органу, яка полягає у неповерненні зі складу першого відповідача легкових автомобілів: марки Jaguar, моделі ХК 120, модифікації SE, 1954 року випуску; марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску; марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску, що належать позивачу. Суд зобов'язав першого відповідача видати позивачу серійний легковий автомобіль марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску, та серійний легковий автомобіль марки Chrysler, моделі 62, 1928 року випуску, оформлені згідно з митною декларацією №100260006/2016/245573 від 08 грудня 2016 року, без стягнення з нього платежів за їх зберігання на складі митного органу. Стягнена з Державного бюджету України через орган казначейської служби на користь позивача завдану йому незаконною вимогою та протиправною бездіяльністю митного органу матеріальна шкода у сумі 224 418,31 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що судовим рішенням в адміністративній справі скасовано рішення першого відповідача про визначення коду товару, а як наслідок підстави для зберігання цього товару на складі першого відповідача на підставі частини першої статті 238 Митного кодексу України відсутні. Розміщення товару на складі митного органу були вимушеною дією позивача через відсутність законних та розсудливих підстав для вчинення інших дій з вказаним товаром.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, перший відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що автомобілі були розміщені на митному складі за власним волевиявленням позивача, який міг би заявити автомобілі до митного оформлення за кодами визначеними митницею. В такому випадку позивач міг би в подальшому повернути надмірно сплачені митні платежі.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 09 лютого 2015 року позивач подав митному органу митну декларацію №100260006/2015/480005, відповідно до якої заявив до митного оформлення предмети колекціонування, що становлять історичний інтерес, культурну цінність: серійний легковий автомобіль марки Jaguar, моделі ХК 120, модифікації SE, 1954 року випуску; серійний легковий автомобіль марки Studebacker з кузовом Touring, 1924 року випуску, у розібраному стані; серійний легковий автомобіль марки Chrysler моделі 62, 1928 року випуску, у розібраному стані (далі - товар).

11 лютого 2015 року митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-100000000-0017-2015, яким товар класифіковано за кодом УКТЗЕД - 8703249030 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 см3, що використовувалися понад 5 років), та 8703239033 (автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі з робочим об'ємом циліндрів двигуна понад 1500 см3, але не більш як 3000 см3, що використовувалися понад 5 років).

12 лютого 2015 року товар розміщений на склад митниці за уніфікованими митними квитанціями №479533, №479534, №479535.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року у справі №826/6468/15 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1, визнано протиправним та скасовано рішення першого відповідача про визнання коду товару №КТ-100000000-0017-2015 від 11 лютого 2015 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2015 року скасовано, прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2016 року постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 06 серпня 2015 року скасована, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 червня 2015 року у справі №826/6468/15 залишено без змін.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією №100260006/2016/245573 від 08 грудня 2016 року за кодом УКТЗЕД 9705000000.

09 грудня 2016 року позивач звернувся до митного органу із заявою про повернення товару. Листом від 09 грудня 2016 року позивачу повідомлено про необхідність сплати витрат за зберігання товару на складах митного органу у розмірі 548347,71грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність законних підстав для зберігання товару на складі першого відповідача, оскільки відмова у здійсненні митного оформлення товару була протиправною.

Відповідно до частин першої статті 201 Митного кодексу України товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем.

Згідно з частиною шостою статті 239 Митного кодексу України витрати органів доходів і зборів на зберігання товарів, транспортних засобів, зазначених у пунктах 1 - 5 частини першої та у частині п'ятій статті 238 цього Кодексу, відшкодовуються власниками цих товарів, транспортних засобів або уповноваженими ними особами. Розмір суми, що підлягає відшкодуванню, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і розраховується в порядку, передбаченому для визначення собівартості платних послуг.

Відповідно до статті 242 Митного кодексу України товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Пунктом 8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №731 від 15 червня 2012 року, встановлено, що при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов'язки.

При цьому, під час обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються:

час проведення службового розслідування або перевірки;

строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, зберігання товару, належного позивачу, з 12 лютого 2015 року на складі першого відповідача, виникло внаслідок відмови у здійсненні митного оформлення, протиправність якої встановлена у судовому порядку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що позивач міг не передавати на зберігання товар та вчинити інші дії з метою уникнення негативних наслідків, позаяк з боку митного органу мала місце помилка щодо неправильного визначення коду УКТЗЕД, наявність якої підтверджена судовим рішенням.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, п. п. 69 - 73, серія A N 52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки помилки першого відповідача. У спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання товару, передання на зберігання якого обумовлено його протиправними діями щодо зміни коду УКТЗЕД.

Права позивача повинні бути відновлені належним чином, а тому висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, підтриманий судом апеляційної інстанції, є правильним.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року у справі №808/906/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

В.П.Юрченко