Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2018 року у справі №826/5201/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа № 826/5201/17

адміністративне провадження № К/9901/49921/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В. П., суддів - Васильєвої І. А., Пасічник С. С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року (колегія у складі суддів:

Горяйнова А. М., Кузьмишиної О. М., Файдюка В. В. ) у справі № 826/5201/17 за позовом Комунального підприємства "Київпастранс" до Державної податкової інспекції у подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київпастранс" (надалі позивач, Підприємство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання податкового органу вчинити дії щодо відкликання податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема, рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 липня 2017 року позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність податкового органу щодо не відкликання податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 та від 26 травня 2009 року № 12084/10/25-007.

Зобов'язав податковий орган вчинити дії щодо відкликання податкових повідомлень-рішень від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 та від 26 травня 2009 року № 12084/10/25-007.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням частково скасовано суму податкового боргу в сумі 13 978 811 грн 54 коп., у тому числі 3 947 015 грн 42 коп. з оплати орендної плати за оренду майнових комплексів та іншого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва; 3 655 359 грн - податку на прибуток та 6 376
437 грн 12 коп. - податку на додану вартість, а нове податкове повідомлення-рішення позивачу не надсилалось.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року, зокрема, долучено Офіс великих платників податків ДФС в якості другого відповідача.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 березня 2018 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Приймаючи рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що у разі настання обставин, передбачених пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними в силу закону, а податковий орган не вчиняє додаткових дій, спрямованих на його відкликання.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що податкове повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 складене на підставі акту перевірки від 12 березня 2009 року № 40/23-604/3175604 та передбачало нарахування Підприємству податкових зобов'язань з плати за оренду майнових комплексів та іншого майна, що перебуває у комунальній власності м.

Києва у розмірі 3 947 015 грн 42 коп.

Податкове повідомлення-рішення від 26 травня 2009 року № 0000122310/1 складене на підставі акту перевірки від 12 березня 2009 року № 40/23-604/3175604 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 21 травня 2009 року № 0000122310/1. Вказаним рішенням податкового органу Підприємству нараховані податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств (штрафні санкції) у розмірі 3 655 359 грн 00 коп.

Заступник прокурора Подільського району м. Києва звертався до суду з позовом в інтересах держави в особі податкового органу про стягнення з Підприємства податкового боргу. Предметом позову були, зокрема, кошти, нараховані:

- податковим повідомленням-рішенням від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 (плата за оренду майнового комплексу, іншого майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва у розмірі 3 947 015 грн 42 коп. );

- податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2009 року № 0000122310/1 (податок на прибуток (штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 3 655 359 грн 00 коп. ).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 березня 2014 року у справі № 2а-12703/10/2670 у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Державного бюджету України 1 020 грн 00 коп. ; в іншій частині позову відмовлено.

Кошти у розмірі 1 020 грн 00 коп. є частиною штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2009 року № 0000122310/1.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 вересня 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року залишено без змін.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:

60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;

60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;

60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;

60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;

60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Саме на підпункт 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України посилається позивач в обґрунтування вимог позову.

Суд апеляційної інстанції встановив, а позивач в касаційній скарзі не спростував, що мотивувальній частині постанови суду від 10 липня 2014 року у справі № 2а-12703/10/2670 міститься висновок щодо відсутності у Підприємства обов'язку сплачувати податкові зобов'язання, нараховані податковим повідомленням-рішенням від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 та частину податкових зобов'язань, нарахованих податковим повідомленням-рішенням від 26 травня 2009 року № 0000122310/1. Вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень у межах адміністративної справи № 2а-12703/10/2670 позивачем не заявлялися, судом не розглядалися та не вирішувалися.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відкликання податкового повідомлення-рішення на підставі підпункту 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України може бути наслідком саме оскарження та скасування судом податкового повідомлення-рішення.

Визначення судом суми, яка підлягає до стягнення з Підприємства до Державного бюджету певної суми не є підставою для прийняття нового податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується з доводом суду апеляційної інстанції, що з прийняттям постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2014 року податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2009 року № 0000422380/0 та від 26 травня 2009 року № 0000122310/1 не втратили чинність, не вважаються відкликаними, а у податкового органу не виникав обов'язок приймати нове рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у меншому розмірі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/5201/17залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

В. П. Юрченко

І. А. Васильєва

С. С. Пасічник

Судді Верховного Суду