Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.11.2019 року у справі №815/3935/16

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

Київ

справа №815/3935/16

адміністративне провадження №К/9901/22101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів - Єресько Л. О., Соколова В. М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуюча суддя Потоцька Н. В., судді: Аракелян М. М., Іванов Е. А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (головуюча суддя Ступакова І. Г., судді: Бітов А. І., Лук'янчук О. В. ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України Муженко В. М., Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправними дій та скасування наказу,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду першої інстанції з позовом до командувача Військово- Морських Сил Збройних Сил України, начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України, командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, в якому з урахуванням поданих уточнень просив:

визнати незаконними дії командування Військово - Морських Сил Збройних Сил України щодо ініціювання та підготовки матеріалів, що стали підставою для накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого підпунктом "ж" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України;

визнати незаконними дії Командувача Військово - Морських Сил Збройних Сил України з підписання та порушення перед начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання про накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого підпунктом "ж" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України;

скасувати наказ №13 від 12 січня 2016 року начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України Муженко В. М. про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді "позбавлення військового звання".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді "позбавлення військового звання" прийнятий з порушенням вимог Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що позовні вимоги про визнання незаконними дії Командування Військово - Морських Сил Збройних Сил України щодо ініціювання та підготовки матеріалів, що стали підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого пп. "ж" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та визнання незаконними дії Командувача Військово - Морських Сил Збройних Сил України з підписання та порушення перед начальником Генерального штабу Головнокомандувачем Збройних Сил України клопотання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого п. п. "ж" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України задоволенню не підлягають так як, ініціювання, підготовка та підписання матеріалів прямо передбачено у Дисциплінарному статуті Збройних Сил України у разі недостатності дисциплінарної влади. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вимога про скасування наказу №13 від 12 січня 2016 року начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України Муженко В. М про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді "позбавлення військового звання" також задоволенню не підлягає, оскільки дії начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних Сил України вчинені у межах і у спосіб передбачений законами та прямою нормою Конституції України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати та прийняти нову постанову, якого задовольнити позовні вимоги повністю.

На думку скаржника, суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми матеріального права і проігнорували твердження представника позивача про те, що застосування щодо ОСОБА_1 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції" є неправомірним з підстав того, що на момент накладання на нього дисциплінарного стягнення він не був суб'єктом корупційного правопорушення.

На переконання скаржника, накладене на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді "позбавлення військового звання" є повторним притягненням його до юридичної відповідальності та є безумовною підставою для скасування наказу начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 13 від 12 січня 2016 року. Приймаючи рішення, суд першої інстанції не звернув на це уваги, чим порушив вимоги статтей 8, 9 КАС України.

На думку касатора, висновки судів попередніх інстанцій про те, що строки підготовки та притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не порушені, оскільки чинним законодавством України не встановлено відповідні строки, суперечать нормативно-правовим актам та правовим висновкам Верховного Суду України.

Скаржник не заявляв клопотання про розгляд справи за його участі.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, а рішення судів попередніх інстанції залишити без змін.

Від інших учасників справи не надходило клопотань про розгляд справи за їх участі.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України Муженко В. М., Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України про визнання протиправними дій та скасування наказу.

15 грудня 2017 року припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв'язку із початком роботи Верховного Суду.

На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15 грудня 2017 року, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/22101/18 (адміністративна справа № 815/3935/16) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Шарапи В. М., суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 532/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: судді - доповідача Загороднюка А. Г., суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді офіцера відділу служби військ штабу командування ВМС Збройних Сил України у військовому званні майора.

22 липня 2015 року о 21 год. 00 хв. співробітниками правоохоронних органів ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України та у встановленому законом порядку було обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Про факт вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення та обрання запобіжного заходу командуванню Військово - Морських Сил Збройних Сил України стало відомо 05 серпня 2015 року, що підтверджується листом від 24 лютого 2016 року за вих. № 154/12/750.

29 жовтня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси затверджено мирову угоду та визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України.

Вироком суду у справі № 521/17278/15-к ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн.

Застосований відносно ОСОБА_1 запобіжний захід скасовано з наступного дня. У зв'язку з чим останній 30 жовтня 2015 року прибув до штабу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України для продовження проходження військової служби.

04 січня 2016 року порушено клопотання перед Начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України Муженко В. М. (лист №154/11/1-17) про накладення на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, передбаченого підпунктом "ж" статті 68 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України.

Клопотання від 04 січня 2016 року реалізовано Начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України шляхом видання наказу Генерального штабу ЗС України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 12 січня 2016 року № 13.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законам.

Умови та порядок накладення дисциплінарних стягнень встановлено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІУ (далі -Дисциплінарний статут, Статут).

Відповідно до статті 1 Дисциплінарний статут Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Статтею 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Згідно з статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до пункту "ж" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на молодших та старших офіцерів можуть бути накладені дисциплінарні стягнення у вигляді позбавлення військового звання.

Статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗС України встановлено, що після розгляду письмової доповіді про проведення службового розслідування командир проводить бесіду з військовослужбовцем, який вчинив правопорушення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 92 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України командиру (начальнику) надано право порушувати клопотання про накладення дисциплінарного стягнення на винного військовослужбовця владою старшого командира якщо він вважає недостатньою надану йому дисциплінарну владу.

Статтею 11 Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" покладено на військовослужбовців обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та інше.

Військова присяга, затверджена Указом Президії ВР №1813а-XII (1813а-12) від 14 листопада 1991 року, Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу", Закон України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України", вимагають від кожного військовослужбовця неухильного додержання Конституції України, діючого законодавства України, сумлінного і чесного виконання військового обов'язку, виконання вимог наказів командирів, непохитно стояти на сторожі свободи і незалежності України, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 211 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15 грудня 2017 року).

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 159 КАС України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), відповідно до якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Колегія суддів зауважує, що військова дисципліна ґрунтується, зокрема, на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, на їх вірності Військовій присязі.

Однак, своїми діями, які знайшли відображення у матеріалах справи, що установлено судами попередніх інстанцій, позивачем було допущено порушення службової дисципліни.

Судами попередніх інстанцій враховано також, що під час видання наказу Генерального штабу Збройних Сил України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 12 січня 2016 року №13 відповідачем було враховано характер та обставини вчинення правопорушень, їх наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Щодо доводів касаційної скарги в частині дотримання відповідачем строку, накладення дисциплінарного стягнення не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, необхідно зазначити таке.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод "оцінки справедливості процесу в цілому" не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, "чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий". При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, показовим є те, що прийняттю наказу Генерального штабу Збройних Сил України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 12 січня 2016 року №13 щодо накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення військового звання передував вирок Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 521/17278/15-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 369-2 КК України.

Тобто, клопотання від 04 січня 2016 року реалізоване Начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України шляхом видання наказу Генерального штабу ЗС України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 12 січня 2016 року № 13 є правомірним, оскільки воно було реалізоване за наявность підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що його повторно притягнуто до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення, оскільки це є різними видами юридичної відповідальності, що відповідає статті 61 Конституції України.

Аргументи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, які належним чином перевірені судом апеляційної інстанції та зводяться до їх переоцінки.

Оскаржувані рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Тому, . Верховний Суд, беручи до уваги встановлені в цій справі обставини, зокрема доведеність факту порушення скаржником службової дисципліни, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А. Г. Загороднюк

Судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов