Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.07.2018 року у справі №815/2914/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №815/2914/17

адміністративне провадження №К/9901/56497/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л. Л.,

суддів: Бучик А. Ю., Рибачука А. І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 815/2914/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року, постановлене у складі головуючого судді Потоцької Н. В., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, ухвалену у складі: головуючого судді Запорожана Д. В., суддів:

Яковлєва О. В., Танасогло Т. М.,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - ОСОБА_2, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру в Одеської області в особі Управління Держгеокадастру у Біляївському районі Одеської області щодо державної реєстрації 15 квітня 2016 року земельної ділянки, кадастровий номер: 5121080300:03:001:1025, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства, за заявою гр. ОСОБА_2, яке підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, номер витягу: НВ-5102878432016, дата формування 15.04.2016.

Свої вимоги обґрунтовувала відсутністю погодження проєкту землеустрою Августівською сільською радою Біляївського району Одеської області, відділом містобудування та архітектури Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, невідповідністю місця розташування земельної ділянки містобудівній документації та невідповідністю проєкту документації із землеустрою.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди встановили, що рішенням Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області №112/Р-VІІІ-VІ від 23.06.2011 гр. ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га в АДРЕСА_1.

Позивачка також звернулась до Августівської сільської ради із заявою про надання дозволу на виготовлення проєкту землеустрою на земельну ділянку площею 0,12га в АДРЕСА_2 та такий дозвіл було надано рішенням сільради від 10.04.2014 №440/Р-ХХХУ-УІ. Висновком сільради рішенням від 26.02.2015 №85 погодив позивачці проєкт землеустрою та зазначив про можливість надання у власність зазначеної земельної ділянки.

15.04.2016 до Державного земельного кадастру були внесені відомості про державну реєстрацію земельної ділянки за проєктом землеустрою гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га. в АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-51022878432016 земельна ділянка сформована та зареєстрована під кадастровим номером № 5121080300:03:001:1025.

Рішенням Августівської сільської ради Біляївського району Одеської області №173/Р-ХІХ-VІІ від 29.11.2016 гр. ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,10 га. в АДРЕСА_1 під кадастровим номером № 5121080300:03:001:1025 та вирішено зареєструвати право комунальної власності Августівської територіальної громади.

ОСОБА_1 22.03.2017 звернулась до Відділу у Біляївському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастру України про державну реєстрацію земельної ділянки за розробленим проєктом землеустрою.

Рішенням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від
05.04.2017 №РВ - 5100520952017 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме має місце перетин ділянок з ділянкою №undefined, площа співпадає на 39,5899%; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частин.

Вважаючи, що Державним реєстратором протиправно, без наявності погодженого Августівською сільською радою проєкту землеустрою ОСОБА_2, на підставі заяви останнього 15.04.2016 було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, звернулась до суду з даним позовом з вимогою про скасування такої реєстрації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови у здійснення реєстрації земельної ділянки за заявою гр. ОСОБА_2. Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідачем під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки, права та законні інтереси позивачки не були порушені, оскільки станом на 15.04.2016 вона не мала прав на неї, так як ОСОБА_1 проєкт відведення було погоджено 17.03.2017, а із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки остання звернулась 22.03.2017.

Позивачка не погодилась із вказаними судовими рішеннями і подала касаційну скаргу з вимогами про їх скасування та направлення справи на новий судовий розгляд. Вказує не невідповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам.

У поданих відзивах відповідач та третя особа просять відмовити в задоволенні скарги.

Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з'ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Так, фактично предметом спору у справі є скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки, а його підставами - відсутність документів, що дають право реєструвати земельну ділянку. Таким чином, оцінюючи предмет та підстави позову, суди правильно звернути увагу, що спір не стосується державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку на ім'я ОСОБА_2.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.

Водночас, згідно із статтею 118 Земельного кодексу, орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені у суді.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Встановлено, що ОСОБА_2 проєкт землеустрою погоджено згідно висновку Управління Держгеокадастру у Біляївському районі від 25.03.2016 №135/41-16.

Згідно правового регулювання порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, при встановлених обставинах цієї справи, наступним етапом її відведення мало бути здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до пунктів 109,110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові подаються: 1) заява (у паперовій або електронній формі) про державну реєстрацію земельної ділянки; 2) оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки (разом з позитивним висновком державної експертизи землевпорядної документації у разі, коли така документація підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації), у паперовій або електронній формі відповідно до вимог Закону України "Про землеустрій".

За встановлених обставин, вказана процедура була дотримана третьою особою, а тому суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки за проєктом землеустрою гр. ОСОБА_2, вчиненої 15.04.2016.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника щодо наявності підстав для направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неповним з'ясуванням судами обставин у справі, оскільки встановлені фактичні обставини справи встановлені правильно, що дозволяє Верховному Суду вирішити спір не повертаючи справи на новий розгляд.

Що стосується способу захисту прав позивача, то Суд виходить з того, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України).

Вказана мета викладена і у статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб'єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

Натомість, у даному випадку реєстраційні дії (внесення відомостей про державну реєстрацію земельної ділянки за проєктом землеустрою гр. ОСОБА_2) були вчинені
15.04.2016, тобто тоді, коли ОСОБА_1 не мала прав на земельну ділянку, оскільки її проєкт відведення було погоджено 17.03.2017.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За змістом частини 1 статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення, правильно застосувавши норми матеріального права та не допустили порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

А. Ю. Бучик

А. І. Рибачук,

Судді Верховного Суду