Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.12.2019 року у справі №807/649/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2019 року

Київ

справа №807/649/16

адміністративне провадження №К/9901/33541/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Єресько Л. О., Соколова В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС України на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (суддя Луцович М. М. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (судді: Ніколін В. В., Гінда О. М., Качмар В. Я.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про поновлення на роботі та виплату заробітної плати, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 27 квітня 2016 року №559-о "Про звільнення ОСОБА_1";

- поновити її з 28 квітня 2016 року на посаді головного державного інспектора відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Закарпатської митниці ДФС;

- зобов'язати Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити позивачу суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, з 28 квітня 2016 року по дату постановлення судового рішення, з утриманням обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що наказом Закарпатської митниці ДФС від 27 квітня 2016 pоку № 559-о її звільнено із займаної посади головного державного інспектора відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Закарпатської митниці ДФС на підставі пункту 1 статті 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Позивач вказує, що не вчиняла порушень, діяла відповідно до норм Митного кодексу, нормативних актів з питань митної справи, технологічних схем митного контролю та вимог посадової інструкції. Вважає, що у спірному наказі необґрунтовано вказано про грубе порушення трудової дисципліни та заподіяння таким порушенням будь-якої шкоди. Стверджує, що відповідачем не дотримано вимог статті 148 КЗпП України щодо строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність наказу Закарпатської митниці ДФС від 27 квітня 2016 року №559-о "Про звільнення ОСОБА_1". у зв'язку з недоведеністю факту порушення позивачем службових обов'язків, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 КК України № 42016070000000089 від 11 травня 2016 року за фактом неналежного виконання службових обов'язків службовими особами МП "Солотвино", у тому числі й позивача, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за її відсутністю у діях складу кримінального правопорушення.

Також суди не погодилися із висновками службового розслідування відносно позивача оскільки відповідачем не доведено факту вчинення нею одноразового грубого порушення трудових обов'язків.

У зв'язку з незаконним звільненням з посади позивача поновлено на попередній роботі із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Закарпатська митниця ДФС України, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.

У доводах касаційної скарги зазначено, що за висновком службового розслідування встановлено, що позивачем грубо порушенні трудові обов'язки службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, що виявилося у пропуску на митну територію України товарів, які класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД, заборонених для ввезення громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах, а також незабезпечення сплати сум митних платежів які підлягали б сплаті у разі ввезення товарів на митну територію України.

Зазначив, що судами допущено неправильне застосування норм процесуального права в частині оцінки постанови прокуратури Закарпатської області від 10 червня 2016 про закриття кримінального провадження, оскільки за приписами КАС України лише вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, а не постанова про закриття кримінального провадження.

Позиція інших учасників справи

Позивачка у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволені касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 05 травня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Білоус О. В., (судді) Желтобрюх І. Л., Стрелець Т. Г.,

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А. Г. (судді), Єресько Л. О., Соколов В. М.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивачка з 02 грудня 2003 року працювала у митних органах на різних посадах.

Наказом митниці від 26 лютого 2016 року, в порядку переведення, її призначено на посаду головного державного інспектора відділу організації документування і роботи з документами управління матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Закарпатської митниці ДФС.

ГУ ДФС у Закарпатській області проведено службове розслідування за фактами митного оформлення транспортних засобів на МП "Солотвино" Закарпатської митниці, які в період з 10 лютого 2016 року по 14 лютого 2016 року, згідно відомостей уповноважених органів Румунії, виїхали та перевозили до України товари 1-24 групи УКТЗЕД, а на вказаному митному посту оформлювались як такі, що перетинали держаний кордон України в напрямку "в'їзд" без вантажів.

Митне оформлення транспортних засобів проводила, у тому числі й позивачка.

На підставі викладеного, комісією з проведення службового розслідування внесено пропозицію керівництву митниці розірвати трудовий договір, укладений з позивачем на невизначений строк, на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, що виявилося у пропуску на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД, заборонених для ввезення громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах, а також незабезпечення сплати сум митних платежів які підлягали б сплаті у разі ввезення товарів на митну територію України.

Згідно наказу Закарпатської митниці ДФС від 27 квітня 2016 року № 559-о позивача звільнено із займаної посади за вчинення одноразового грубого порушення трудових обов'язків службовою особою органу доходів і зборів, якій присвоєно спеціальне звання відповідно до пункту 1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись з таким наказом, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження державної служби, особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців на момент виникнення спірних правовідносин врегульовано Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII.

Статтею 5 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Основні обов'язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону України "Про державну службу" та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну службу" дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

За приписами статті 30 Закону України "Про державну службу" державна служба може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України "Про державну службу"; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу"; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України "Про державну службу".

Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України обумовлено, що крім підстав, передбачених Пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

За правилами встановленими статтею 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з посади начальника Харківської ДФС на підставі пункту 1 частини 1 статті 41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 і пунктом 1 статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Об'єктивна сторона службової недбалості характеризується діянням, яке полягає у неналежному виконанні службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, наслідками у вигляді істотної шкоди чи тяжких наслідків та причинним зв'язком між вчиненим діянням та наслідками.

Службова недбалість може виявлятись у формі бездіяльності, коли суб'єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов'язки, або у формі дії - коли він виконує обов'язки, але неналежним чином, тобто неякісно, неповно, несвоєчасно, поверхово, тощо.

Неналежне виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них свідчить про те, що службова особа не тільки повинна була, а й мала реальну можливість виконати покладені на неї службові обов'язки належним чином. Тому для наявності об'єктивної сторони службової недбалості необхідно встановити чи мала службова особа реальну можливість належним чином виконати ці обв'язки в умовах, що склалися, та в чому саме виявлялися допущені порушення службових обов'язків і які наслідки вони спричинили, чи перебували службові порушення у причинному зв'язку з тими наслідками, що настали.

Визначення можливості (чи неможливості) виконання нею своїх обов'язків здійснюється за допомогою відповідних об'єктивних та суб'єктивних факторів. До об'єктивних факторів належать зовнішні умови, в які поставлена службова особа, а до суб'єктивних - особливості цієї особи, - наявність спеціальних знань, досвіду роботи тощо.

В даному випадку, позивачка проводила митне оформлення транспортних засобів і виконувала свої обов'язки відповідно до вимог чинного законодавства та діючих нормативних актів.

Позивачка не порушувала трудових обов'язків, оскільки в її діях не встановлено фактів бездіяльності у вигляді неналежного виконання службових обов'язків.

Висновки службового розслідування ґрунтуються на припущеннях можливого перевезення товарів поза митним контролем. Належних доказів на підтвердження того, що вивезений з Румунії товар ввозився на територію України тими самими особами поза митним контролем суду не надано.

Постановою Прокуратури Закарпатської області від 10 червня 2016 року кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016070000000089 від 11 травня 2016 року за фактом неналежного виконання службових обов'язків службовими особами МП "Солотвино", у тому числі й позивачки, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України за відсутністю у діях складу кримінального правопорушення.

Приписами частини 1 статті 62 Конституції України обумовлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв'язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які належним чином перевірені судами попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування норм процесуального права в частині оцінки постанови прокуратури Закарпатської області від 10 червня 2016 про закриття кримінального провадження є необґрунтованими, так як доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанції щодо неправомірності прийняття спірного наказу Закарпатської митниці ДФС від 27 квітня 2016 року №559-о "Про звільнення ОСОБА_1".

Касаційна скарга не містить доводів щодо невірного обрахунку заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 4, 345, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС України залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року (суддя Луцович М. М. ) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А. Г. Загороднюк

судді Л. О. Єресько

В. М. Соколов