Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.08.2019 року у справі №0940/2360/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 листопада 2019 року

Київ

справа №0940/2360/18

адміністративне провадження №К/9901/21101/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І. Л.,

суддів: Білоуса О. В., Гімона М. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року (суддя Біньковська Н. В. ) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючої судді - Большакової О. О., суддів - Довгополова О. М., Макарика В. Я.) у справі №0940/2360/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

установив:

У грудні 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 246932,04 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору в загальній сумі 246932,04 грн, яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум податкових зобов'язань та за штрафними (фінансовими) санкціями.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове про задоволення позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу платника-фізичної особи, вказану в Державному реєстрі фізичних осіб станом на дату формування вказаних рішень, а саме: АДРЕСА_2. У зв'язку з цим, скаржник вважає безпідставним висновок судів обох інстанцій про те, що податковим органом було допущено помилку при надсиланні поштового відправлення відповідачеві.

Стверджує, що конверт з рекомендованим поштовим відправленням, в якому містилися податкові повідомлення-рішення, було повернуто відділенням поштового зв'язку із зазначенням причини повернення, а тому відповідно до приписів Податкового кодексу України такий вважається врученим платникові та свідчить про узгодженість податкових зобов'язань.

ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалась.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку в ГУ ДФС в Івано-Франківській області як платник податку. 19 липня 2014 року відбулась державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за її рішенням.

У період з 20 по 26 грудня 2017 року ГУ ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманих ОСОБА_1 доходів за період з 1 січня по 31 грудня 2016 року, за наслідками якого складено акт №1435/19-19-13-06/266471/989 від 28 грудня 2017 року.

На підставі акту перевірки 14 лютого 2018 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: №0003801306, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 228231,31 грн, з яких 182585,05 грн - за основним зобов'язання та 45646,26 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003821306, яким відповідачу визначено суму грошового зобов'язання з військового збору в сумі 19019,27 грн, з яких 15215,42 грн - за основним зобов'язанням та 3803,85 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003811306, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 170 грн. за платежем "податок на доходи фізичних осіб".

26 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області було сформовано податкову вимогу №4452-51 про сплату ОСОБА_1 заборгованості в сумі 247160,77 грн.

Оскільки станом на 8 листопада 2018 року податковий борг платника податку перед бюджетом становив 246932,04 грн й залишався несплаченим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаного боргу в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 було нараховано податкові зобов'язання, не були отримані нею у визначеному законом порядку, а тому сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафних санкцій, які визначені відповідачу до сплати, є неузгодженою.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суди правильно вирішили спір, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

Пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України визначено випадки, за яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити платнику податків суму грошових зобов'язань.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення у разі, зокрема, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).

Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими Пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги.

У разі, коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі, якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Отже, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку та, відповідно, узгодження визначених в ньому грошових зобов'язань, дослідженню підлягають: відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи; інформація, вказана у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення, про дату вручення або причини невручення.

Як встановили суди попередніх інстанцій, 15 лютого 2018 року позивачем направлено на адресу відповідача, зазначену в електронній базі даних контролюючого органу: АДРЕСА_2, податкові повідомлення-рішення від 14 лютого 2018 року №0003801306, №0003811306, №0003821306 та розрахунок розміру штрафних (фінансових) санкцій. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулось на адресу податкового органу без вручення із перекресленням адреси на конверті.

2 травня 2018 року контролюючий орган за вказаною вище адресою направив ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" №4452-51 від 26 квітня 2018 року із зазначенням загальної суми податкового боргу. Конверт повернувся на адресу податкового органу із зазначенням причини його невручення "за зазначеною адресою не проживає".

Після отримання відповіді Управління державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (Галицький районний сектор) на запит щодо місця реєстрації відповідача, 10 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області направлено ОСОБА_1 копію податкової вимоги №4452-51 від 26 квітня 2018 року за адресою: АДРЕСА_3.

Перевіривши інформацію центру поштового зв'язку №2 Івано-Франківської дирекції ПАТ "Укрпошта", відповідно до якої вказане поштове відправлення було вручено адресату, контролюючий орган дійшов висновку про наявність підстав для ініціювання стягнення з відповідача податкового боргу в судовому порядку.

Поряд із тим, як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем проживання ОСОБА_1 вказано: АДРЕСА_4.

Більш того, внаслідок вжитих судом першої інстанції заходів з метою встановлення дійсного місця проживання ОСОБА_1, виявлено, що згідно з довідкою управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області від 19 грудня 2018 року ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у

АДРЕСА_4 довідками від 27 лютого 2019 року та 14 березня 2019 року також підтвердила факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 до 22 лютого 2019 року саме по АДРЕСА_4.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що контролюючий орган допустився помилки при направленні платнику податків податкових повідомлень-рішень в частині зазначення адреси отримувача, а тому, відповідно до приписів статті 58 Податкового кодексу України, зазначені рішення вважаються такими, що не вручені належним чином.

Відтак, оскільки податкові повідомлення-рішення, якими платнику податків було нараховано податкові зобов'язання, остання у визначеному порядку не отримала, сума грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, штрафних санкцій є неузгодженою.

Суди обґрунтовано зазначили, що у зв'язку з неналежним направленням податкових - повідомлень рішень ОСОБА_1 була позбавлена можливості оскаржити такі рішення в адміністративному порядку чи до суду.

Більш того, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області за відсутності фактичного узгодження податкового боргу було сформовано відповідачу податкову вимогу "Ф" №4452-51 від 26 квітня 2018 року. Як встановили суди, копія податкової вимоги також не була направлена відповідачу за місцем її дійсного проживання.

У зв'язку з викладеним, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданим позивачем, так і зібраним судом з власної ініціативи.

Таким чином, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. Л. Желтобрюх

Судді О. В. Білоус

М. М. Гімон