ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 160/10728/23
адміністративне провадження № К/990/43041/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/10728/23
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та скасування наказу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року (головуючий суддя: Кальник В.В.)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року (головуюча суддя: Олефіренко Н.А., судді: Божко Л.А., Суховарова А.В.).
УСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2023 року ОСОБА_1 пред`явив позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час проведення загальної мобілізації на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022;
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 від 5 березня 2022 року в частині зарахування до військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 до списків по особовому складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення з 5 березня 2022 року.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 покликався на те, що під час мобілізації 5 березня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_1 призвав його на військову службу і наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 5 березня 2022 року №52 він був призначений у команду цієї військової частини, де прийняв військову присягу й проходить службу.
2.1. У цьому контексті ОСОБА_1 зазначав, що він є професором Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», де працює з 27 квітня 2018 року за основним місцем роботи на 1.0 ставки.
2.2. Позивач наголошував на тому, що стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації для наукових і науково-педагогічних працівників наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, за умови що вони працюють відповідно у наукових установах та організаціях за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
2.3. На цій основі ОСОБА_1 доводив, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації, а тому оскаржені дії й рішення відповідачів є протиправними.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову.
4. Суди виходили з того, що ОСОБА_1 мав право на відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу 3 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак для застосування цієї норми ні позивач, ні університет не повідомили ІНФОРМАЦІЯ_1 про наявність такого права, тому центр не володів інформацією про наявність підстав для відстрочки від призову позивача на військову службу під час мобілізації.
4.1. У цьому контексті суди зауважили, що порядок мобілізації ОСОБА_1 не був порушений, натомість останній добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 й до травня 2023 року не вчиняв дій, які б свідчили про його незгоду з призовом та проходженням військової служби.
4.2. Крім цього, суд указали на те, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі наказу ІНФОРМАЦІЯ_1 від 5 березня 2022 року №47, який ним не оскаржується. Натомість ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - наказ військової частини НОМЕР_1 від 5 березня 2022 року №52. Водночас рішення про мобілізацію та призов є актом індивідуальної дії, актом разового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби.
4.3. На цьому тлі суди виснували, що після видання наказів від 5 березня 2022 року №47 та №52 виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Цими актами не передбачено звільнення з військової служби у спосіб скасування наказів про призов та про призначення до військової частини. Ці накази вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. ОСОБА_1 просить Верховний Суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.
6. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ОСОБА_1 покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), стверджуючи, що суди першої й апеляційної інстанції неправильно застосували абзац 3 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункти 9, 11 Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, а також допустили порушення принципів рівності й змагальності сторін та неповно з`ясували істотні для справи обставини.
6.1. У цьому контексті скаржник зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій щодо його добровільної мобілізації. Водночас відстоює думку про те, що наявність згоди на мобілізацію не могла бути підставою для призову з огляду на його науково-педагогічний фах та приписи статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
6.2. Також скаржник вважає необґрунтованим висновок судів попередній інстанцій стосовно відсутності в ІНФОРМАЦІЯ_1 актуальної інформації про його місце роботи і наукові ступені. Стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 повсякчас мав і повинен був мати таку інформацію і цих обставин суди попередніх інстанцій не врахували.
6.3. Зрештою скаржник указує на те, що через умови несення військової служби не мав змоги звернутися до суду раніше травня 2023 року і скористався такою нагодою під час перебування на лікуванні. Наголошує, що ним оскаржується увесь порядок неправомірних дій відповідачів, починаючи від неправдивого виклику і закінчуючи незаконним наказом про його мобілізацію.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
7. ІНФОРМАЦІЯ_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення лишити без змін. Покликається на необґрунтованість доводів і вимог скаржника.
8. Військова частина НОМЕР_1 не подала відзиву на касаційну скаргу. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена до її електронного кабінету 25 січня 2024 року.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
9. ОСОБА_1 працює професором кафедри гірничої інженерії та освіти Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», за основним місцем роботи на 1.0 ставки, з 27 квітня 2018 року і по теперішній час (довідка університету від 9 січня 2023 року №16/ВК).
10. ІНФОРМАЦІЯ_1 призвав ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації згідно з указом Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року.
11. У результаті проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 був визнаний придатним для проходження військової служби.
12. 5 березня 2022 року наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 №47 ОСОБА_1 був призваний і направлений для проходження військової служби під час загальної мобілізації та зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (пункт 3 (рядовий ОСОБА_1 ) додатку 3 до наказу від 5 березня 2022 року №47).
13. 5 березня 2022 року наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №52 ОСОБА_1 зараховано до військової служби за призовом під час мобілізації до списків по особовому складу військової частини НОМЕР_1 .
14. 7 березня 2022 року наказом Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» №121-к ОСОБА_1 був увільнений з 5 березня 2022 року від виконання обов`язків у зв`язку з призивом на військову службу у Збройні Сили України за мобілізацією зі збереженням робочого місця та середньої заробітної плати.
15. Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29 березня 2022 року №226 підтверджується перебування ОСОБА_1 з 5 березня 2022 року на військовій службі у цій частині.
16. 16 квітня 2022 року ОСОБА_1 прийняв військову присягу у військовій частині.
17. 12 травня 2023 року ОСОБА_1 , вважаючи протиправними дії й рішення відповідачів щодо призову його на військову службу під час проведення загальної мобілізації, звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Конституція України від 28 червня 1996 року №254к/96-ВР
18. Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Стаття 65 Конституції України обумовлює, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»
20. Цим указом в Україні був уведений воєнний стан з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Цей указ затверджений Верховною Радою України Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX. Надалі воєнний стан був неодноразово продовжений указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, і триває дотепер.
Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про загальну мобілізацію»
21. Цим указом була оголошена й проведена загальна мобілізація, зокрема в Дніпропетровській області, упродовж 90 діб. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.
Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII
22. На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі також - «Закон №2232-XII») діяв у редакції від 19 лютого 2022 року.
23. Частина перша статті 2 Закону №2232-XI передбачала, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
24. Частина друга статті 2 Закону №2232-XI установлювала, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
25. Частина дев`ята статті 38 Закону №2232-XI передбачала, що органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов`язані подати до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на їх вимогу відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військовий облік яких вони здійснюють.
26. Частина одинадцята статті 38 Закону №2232-XI обумовлювала, що призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
27. Частина перша статті 39 Закону №2232-XI встановлювала, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII
28. На момент виникнення спірних правовідносин Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі також - «Закон №3543-XII») діяв у редакції від 23 квітня 2021 року.
29. Абзац 4 статті першої Закону №3543-XII визначав, що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
30. Абзац 5 статті 1 Закону №3543-XII установлював, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
31. Абзац 13 частини першої статті 21 Закону №3543-XII передбачав, що підприємства, установи і організації зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.
32. Абзац 2 частини першої статті 22 Закону №3543-XII установлював, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти ІНФОРМАЦІЯ_2 - за викликом ІНФОРМАЦІЯ_2) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
33. Абзац 1 частини п`ятої статті 22 Закону №3543-XII обумовлював, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють ІНФОРМАЦІЯ_1 за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів ІНФОРМАЦІЯ_2 - відповідний підрозділ ІНФОРМАЦІЯ_2, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
34. Предметом регулювання статті 23 Закону №3543-XII є відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
35. Абзац 3 частини другої статті 23 Закону №3543-XII передбачав, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154
36. На момент виникнення спірних правовідносин Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - «Положення №154») діяло у редакції від 23 лютого 2022 року.
37. Пункт 1 цього Положення установлював, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
38. Пункт 9 Положення №154 передбачав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:
ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;
здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
здійснюють контроль за проведенням на підприємствах, у закладах освіти роботи з ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час.
39. Пункт 11 Положення №154, зокрема, установлював, що районні ІНФОРМАЦІЯ_1, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:
беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань призову громадян на строкову військову службу, службу у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від призову на строкову військову службу, службу у військовому резерві;
оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
IV. ОЦІНКА СУДУ
40. З метою визначення меж розгляду справи належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
42. Згідно з ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року касаційне провадження відкрите з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
43. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої й апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
44. Предметом спору є правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час проведення загальної мобілізації 5 березня 2022 року та наказ військової частини НОМЕР_1 №52 від 5 березня 2022 року в частині зарахування ОСОБА_1 до військової служби.
45. Спір виник на тлі обставин введення воєнного стану в Україні та оголошення й проведення загальної мобілізації у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
46. Суди встановили та матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_1 є професором кафедри гірничої інженерії та освіти Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», за основним місцем роботи на 1.0 ставки, з 27 квітня 2018 року.
47. Абзац 3 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (у редакції станом на 5 березня 2022 року) передбачав, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
48. Отже, на момент призову на військову службу (5 березня 2022 року) ОСОБА_1 відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мав право на одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
49. У контексті доводів касаційної скарги Суд звертає увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ІНФОРМАЦІЯ_1). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
50. Суди першої й апеляційної правильно зазначили, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних процедур ОСОБА_1 надавав ІНФОРМАЦІЯ_1 документи для підтвердження наявності у нього статусу відповідного науково-педагогічного працівника та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
51. ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєю чергою, вказував на те, що не отримував жодних документів, які б підтвердили наявність підстав для надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу відповідно до абзацу 3 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим центр не володів такою інформацією на час мобілізації ОСОБА_1 .
52. Надану позивачем довідку Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» від 9 січня 2023 року №16/ВК про підтвердження місця роботи Суд відхиляє, оскільки вона була видана закладом вищої освіти через 10 місяців після його призову на військову службу, а тому не могла бути взята до уваги ІНФОРМАЦІЯ_1 під час мобілізації 5 березня 2022 року.
53. Стосовно доводів позивача про те, що обов`язок перевірки наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації був покладено на ІНФОРМАЦІЯ_1 , Суд зазначає таке.
54. З аналізу пункту 11 Положення №154 вбачається, що оформлення відстрочки від призову для військовозобов`язаних, резервістів під час мобілізації, особливого періоду чи воєнного часу належить до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1. Вони також ведуть спеціальний облік цих осіб.
55. Водночас відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
56. Тобто, з метою ведення районними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки спеціального обліку військовозобов`язаних, резервістів, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на останніх покладено обов`язок із своєчасного повідомлення органу, в якому вони перебувають на військовому обліку, про зміну їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади.
57. Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, особливого періоду, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил військового обліку, зокрема щодо своєчасного повідомлення органу про актуальну місце праці й посаду.
58. Подібний висновок за схожих обставин Верховний Суд уже робив у постанові від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22.
59. З цього приводу суди попередніх інстанцій обґрунтовано зауважили відсутність доказів звернення ОСОБА_1 чи Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» до ІНФОРМАЦІЯ_1 з наданням підтверджуючих документів.
60. Стосовно аргументів позивача про наявність у закладу вищої освіти обов`язку повідомити відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про зміни й актуальні дані працюючого військовозобов`язаного, Суд зазначає, що у спірному випадку такі не можуть свідчити про обізнаність ІНФОРМАЦІЯ_1 на час мобілізації про наявність у ОСОБА_1 статусу науково-педагогічного працівника та права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки підтверджуючих документів виконання закладом освіти такого обов`язку матеріали справи не містять.
61. Твердження позивача про те, що він не надавав згоди на проходження військової служби під час мобілізації, на особливий період, Суд оцінює критично, оскільки ОСОБА_1 з моменту його призову на військову службу 5 березня 2022 року до травня 2023 року не вчиняв жодних дій, які би свідчили про його незгоду з призовом та проходженням військової служби.
62. Водночас наявність згоди позивача на мобілізацію не може свідчити про порушення ІНФОРМАЦІЯ_1 приписів абзацу 3 частини другої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
63. Фактичні обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин дозволяють Суду дійти висновку, що ОСОБА_1 не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб.
64. На цій основі Верховний Суд погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанції, що оскаржені дії ІНФОРМАЦІЯ_1 й похідний від них наказ військової частини НОМЕР_1 у частині призову та направлення для проходження військової служби під час мобілізації ОСОБА_1 вчинені і прийняті правомірно та підстави для їхнього визнання протиправними і скасування відсутні.
65. Решта доводів касаційної скарги не спростовує висновки судів попередніх інстанцій, не впливає на законність й обґрунтованість ухвалених судових рішень, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
66. Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що ці рішення ухвалені з додержанням норм матеріального й процесуального права та підстави для їхнього скасування чи зміни відсутні.
67. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
68. Згідно зі статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
69. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення слід залишити без змін.
70. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
…………………………………
…………………………………
…………………………………
Н.М. Мартинюк
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко,
Судді Верховного Суду