Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.10.2019 року у справі №826/6947/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2019 року

Київ

справа №826/6947/15

адміністративне провадження №К/9901/9182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року (головуючий суддя - Гарник К. Ю.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Мезєнцев Є. І., Файдюк В. В., Чаку Є. В. )

у справі №826/6947/15

за позовом Компанії "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі представництва в Україні"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року Компанія "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі представництва в Україні (далі - Представництво) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 жовтня 2014 року № 0011372211/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі дійшла помилкового висновку, що Компанія "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі представництва в Україні є платником податку на прибуток підприємств іноземних юридичних осіб, відтак у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 27 жовтня 2014 року № 0011372211/1.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що діяльність представництва Компанії "Вестрн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" має допоміжний та підготовчий характер, відтак останнє не є постійним представництвом у розумінні пункту 1.17 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року, ДПІ у Шевченківському районі звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому скаржник зазначив про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та вказав, що фактично Представництво "Вестерн Юніон Сервісес ГмбХ" здійснювало діяльність, тотожну діяльності материнської компанії, зокрема, ним надавались послуги з підтримки агентів "Вестерн Юніон", яка не пов'язана із дослідженням кон'юнктури ринку та виявленням громадської думки.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2015 року відкрито касаційне провадження.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу вважає постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просить відмовити.

16 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України), передано до Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, Компанія "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" є резидентом Австрійської Республіки.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку Компанії "Вестерн Юніон Файненшл Сервісес ГмбХ" в особі Представництва в Україні з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 31 липня 2014 року № 1260/22-11/26251969 (далі - Акт перевірки).

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 13.8 статті 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.01.2011 по
31.12.2013 у сумі 756 952 грн, в тому числі по періодах: за 1 кв. 2011 року в сумі 123 349 грн, 2-4 кв. 2011 року в сумі 219 435 грн та за 2012 рік в сумі 277
724 грн, за 2013 рік в сумі 136 444 грн.

Наведені обставини стали підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення 27 жовтня 2014 року за №0011372211/1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб на 737 145 грн, в тому числі: за основним платежем - 633 603 грн, за штрафними санкціями - 103 542 грн.

Відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток, оскільки всупереч вимогам п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4, п.13.8 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 137.10, ст. 137, п.160.8 ст. 160 Податкового кодексу України позивачем не було включено до валового доходу отримані постійним представництвом суми безповоротної фінансової допомоги, вартість товарів (робіт, послуг) безоплатно наданих представництву.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Питання оподаткування нерезидентів, що здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво регулюються нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а з 01 квітня 2011 року - Податкового кодексу України у відповідних редакціях нормативно-правових актів.

Так, відповідно до пункту 1.17 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" постійне представництво нерезидента в Україні - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин.

При цьому, пункту 1.17 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" обумовлено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені Пунктом 18.1 статті 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до пункту 160.8 статті 160 Податкового кодексу України суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Із метою оподаткування термін "постійне представництво" включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

20 травня 1999 року набула чинності Конвенція між Урядом України і Урядом Австрії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, що має застосовуватись до осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав.

Статтею 5 Конвенції визначено, що вираз "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність підприємства.

Термін "постійне представництво", зокрема, включає: місце управління; відділення; контору; фабрику; майстерню; шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку або розвідки природних ресурсів.

Будівельний майданчик або монтажний чи складальний об'єкт є постійними представництвами лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців.

Незважаючи на попередні положення цієї статті, термін "постійне представництво" не розглядається як такий, що включає:

a) використання споруд виключно з метою зберігання, показу або поставки товарів чи виробів, що належать підприємству;

b) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою зберігання, показу або поставки;

c) утримання запасів товарів або виробів, що належать підприємству, виключно з метою переробки іншим підприємством;

d) утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для підприємства;

e) утримання постійного місця діяльності виключно з метою здійснення для підприємства будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер;

f) утримання постійного місця діяльності виключно для здійснення будь-якої комбінації видів діяльності, перелічених у підпунктах від a) до e), за умови, що сукупна діяльність постійного місця діяльності, яка виникає внаслідок такої комбінації, має підготовчий або допоміжний характер.

Відтак, з огляду на зазначені положення, господарська діяльність нерезидента, що здійснюється через його представництво в Україні не підпадає під визначення "постійне представництво" у тому випадку, коли представництво здійснює будь-яку з перелічених у частині четвертій статті 5 Конвенції видів діяльності з обов'язковою умовою, що така діяльність має підготовчий або допоміжний характер відносно діяльності материнської компанії.

Пункт 133.2 ст. 133 ПК України встановлює виключний перелік платників податку на прибуток підприємств з числа нерезидентів:

- юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

- постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Аналогічні за змістом норми містив і Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, правовий аналіз вказаних вище норм податкового законодавства дає підстави для висновку, що обов'язок сплати податку на прибуток у представництва нерезидента виникає за наявності одночасно двох обставин: представництво одержує доходи з джерелом походження з України та має статус постійного.

Cудами попередніх інстанцій встановлено, що Представництво "Вестерн Юніон Файненшл сервісес Гмбх" виконує виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому господарської діяльності материнської компанії, зважаючи на те, що основними видами діяльності представництва є представництво інтересів компанії перед юридичними особами, підприємствами, корпораціями, установами, організаціями та державними органами, а також фізичними особами; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; збір та розповсюдження інформації, пов'язаної з послугами компанії; просування на ринку України послуг Компанії, а також їх клієнтів, сприяння їх інтересам та підсилення їх позицій у відносинах з юридичними особами, підприємствами, корпораціями, установами, організаціями та державними органами влади всіх рівнів.

Оскільки позивач не є юридичною особою та одержує кошти від материнської компанії для забезпечення утримання представництва, на думку колегії суддів, суди дійшли вірного висновку про те, що представництво нерезидента підлягає звільненню від сплати податку на прибуток в Україні, оскільки здійснює виключно підготовчі або допоміжні функції для забезпечення основної діяльності материнської компанії-нерезидента, не здійснюючи при цьому жодного з видів її господарської діяльності, та не маючи ознак постійного представництва в розумінні пп. 14.1.193 ПК України.

Доводи контролюючого органу про те, що представництво здійснює самостійну господарську діяльність колегія суддів відхиляє, оскільки відсутні належні докази укладення позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами (фізичними особами-підприємцями або фізичними особами) з метою отримання доходу.

Контролюючим органом також не надано доказів, які б свідчили, що діяльність позивача була спрямована на досягнення економічних і соціальних результатів та від такої діяльності представництвом отримано дохід (прибуток) нерезидента, який згідно з п. 160.8 ст. 160 Податкового кодексу України оподатковується в загальному порядку.

З огляду на вищевикладене, суди дійшли обґрунтованого висновку, що діяльність представництва повинна кваліфікуватись як така, що носить підготовчий та допоміжний характер, у зв'язку з чим доводи відповідача про те, що позивач є постійним представництвом нерезидента та його доходи повинні оприбутковуватись та оподатковуватись у загальному порядку, обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій.

Згідно з пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, застосовуються правила міжнародного договору.

Керуючись пунктом 160.8 статті 160 Податкового кодексу України, відповідач визначив об'єкт оподаткування на підставі обсягу фінансування. Такий підхід суперечить вимогам Конвенції, адже зазначені кошти були перераховані позивачу не в межах господарських відносин, тому за своїм змістом вони залишаються коштами материнської компанії, які вже були оподатковані за межами України. Відповідно, при їх повторному включенні до складу оподатковуваних доходів позивача виникає у подвійне оподаткування.

За змістом підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України операції з отримання/надання фінансової допомоги між платником податку та його відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, не приводять до зміни їх витрат або доходів, а отже не підпадають під визначення категорії "господарська діяльність". Вказана норма кореспондується з абзацом 3 підпункту
4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №826/10603/15.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судові рішення та зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій, відтак не дають підстав вважати висновки судів попередніх інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2015 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова