Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №1570/4954/2012 Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №1570/4...
print
Друк
search Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.01.2018 року у справі №1570/4954/2012



ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2019 року

Київ

справа №1570/4954/2012

адміністративне провадження №К/9901/2788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Соколенко О. М від 18 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М. П., суддів: Потапчука В. О., Семенюка Г. В. від 22 жовтня 2013 року у справі за позовом Управління капітального будівництва Одеської міської ради до Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області, третя особа Одеська міська рада про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі - позивач, Управління) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (правонаступник - Державна податкова інспекція у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області; далі - відповідач, Інспекція) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0000011900.

В обґрунтування позову зазначало, що Управлінням не було допущено порушення вимог статті 92 Податкового кодексу України (далі - ПК України), якими забороняється відчужувати майно, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу, оскільки як такого відчуження майна не відбулося, так як власник майна - Одеська міська рада не змінився, а відбувся лише перерозподіл цього майна при реорганізації Управління на підставі відповідного рішення Одеської міської ради й, до того ж, про відповідну реорганізацію Управління та про закріплення майна за КП Капітальне будівництво м. Одеси позивач повідомив Інспекцію листом від 14 грудня 2011 року. Як наслідок, вважає безпідставним накладення на позивача штрафу в розмірі вартості відчуженого майна на підставі статті 124 ПК України.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року, позов Управління задоволено; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0000011900.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Управління, як платник податків, відповідно до своїх повноважень не має права відчужувати майно, яке належить Одеській міській раді, та відчуження комунального майна здійснюється у відповідності до встановленої законодавством та Одеською міською радою процедури. Рішення про реорганізацію та відповідно про перерозподіл майна позивача приймалося Одеською міською радою, а тому відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу, передбаченого статтею 124 ПК України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права й неналежної оцінки всіх обставин справи, які свідчать про те, що Управлінням відчужено майно, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу на це, чим порушено пункт 92.1 статті 92 ПК України. Тому вважає, що застосування до позивача відповідальності, передбаченої статтею 124 ПК України, відповідає закону.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради та взято на облік як платник окремих податків в Інспекції.

28 січня 2011 року податковим керуючим Томайли Л. П. складено акт №2 опису майна по Управлінню, який затверджено начальником Інспекції від 31 січня 2011 року, згідно якого описано майна на загальну суму 141205,06 грн.

В подальшому податковим керуючим на підставі повідомлення про проведення перевірки стану збереження активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, проведено вибіркову перевірку Управління, за результатами якої складено акт №1413/19-0 від 27 червня 2012 року, у якому встановлено, що в порушення вимог статті 92 ПК України позивачем без попередньої згоди органу державної податкової служби було передано майно до підприємства КП "Капітальне будівництво міста Одеси" згідно переліку за остаточною вартістю на загальну суму 66001,87 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2012 року №0000011900, яким на підставі статті 124 ПК України накладено на позивача штраф в розмірі вартості відчуженого майна у сумі 66001,87 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Правовідносини, що склалися між сторонами у цій справі, виникли у сфері застосування податкового законодавства, зокрема щодо узгодження операцій із заставним майном.

Так, відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Податкова застава виникає на підставах, встановлених підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

За змістом пункту 89.2 статті 89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (пункт 89.3 статті 89 Кодексу).

Порядок узгодження операцій із заставленим майном врегульований статтею 92 ПК України, у відповідності до пункту 92.1 якої платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

Як передбачено пунктом 92.3 цієї ж статті, у разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за таке порушення визначена пунктом 124.1 статті 124 ПК України у вигляді штрафу в розмірі вартості відчуженого майна.

Отже правопорушення полягає у протиправній дії - відчуженні майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди органу державної податкової служби, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з ПК України.

Підпункт 14.1.31 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначає відчуження майна як будь-які дії платника податків, унаслідок вчинення яких такий платник податків у порядку, передбаченому законом, втрачає право власності на майно, що належить такому платникові податків, або право користування, зокрема, природними ресурсами, що у визначеному законодавством порядку надані йому в користування.

Підсумовуючи наведене, передумовою для застосування відповідальності є відчуження заставленого майна, яке перебуває у власності суб'єкта правопорушення (господарському віданні або оперативному управлінні), без отримання згоди органу державної податкової служби, якщо така вимагається. При цьому з відчуженням майна законодавець пов'язує не тільки втрату права володіти ним, а й припинення права користуватися та розпоряджатися таким майном, а тому обов'язок платника податків на отримання попередньої згоди органу державної податкової служби на відчуження майна (припинення права власності чи користування), яке перебуває у податковій заставі, не залежить від того хто є фактичним власником майна.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Управління є виконавчим органом Одеської міської ради, створюється відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" і є підзвітним і підконтрольним Одеській міській раді, підпорядкованим її виконавчому комітету, міському голові.

Управління утримується за рахунок коштів бюджету міста й головним розпорядником його бюджетних коштів є начальник Управління.

08 липня 2011 року Одеська міська рада прийняла рішення №1057- VI "Про реорганізацію управління капітального будівництва Одеської міської ради", згідно якого позивача реорганізовано шляхом виділення з нього Комунального підприємства "Капітальне будівництво міста Одеси"; затверджено статут Комунального підприємства "Капітальне будівництво міста Одеси"; на осіб, відповідальних за виконання функцій з реорганізації Управління (начальника та його заступника), покладено обов'язок скласти та подати на затвердження у встановленому законодавством порядку розподільчий баланс, за яким воно передає свої речові права та обов'язки за госпрозрахунковою діяльністю створеному шляхом виділення КП "Капітальне будівництво міста Одеси".

Рішенням Одеської міської ради від 19 жовтня 2011 року №1379-VI "Про затвердження розподільчого балансу" затверджено розподільчий баланс, за яким Управління передає свої речові права та обов'язки за госпрозрахунковою діяльністю створеному шляхом виділення КП "Капітальне будівництво міста Одеси".

З огляду на те, що керівник Управління наділений не тільки правом розпорядження бюджетними коштами, але й самостійно визначав перелік майна, що передавалося КП "Капітальне будівництво міста Одеси" при реорганізації, Верховний Суд вважає, що платник податків (позивач) був зобов'язаний на виконання свого податкового обов'язку, передбаченого вимогою пункту 92.1 статті 92 ПК України, направити відповідне звернення про надання дозволу на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, до органу державної податкової служби за десять днів до складання та затвердження розподільчого балансу.

Доказів вчинення наведених дій матеріали справи не містять і судами таких обставин не встановлено.

Відтак висновок суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, про відсутність підстав для застосування до позивача штрафу, передбаченого статтею 124 ПК України, не узгоджується з вимогами законодавства через неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували (тлумачили) норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 359 КАС, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову Управління капітального будівництва Одеської міської ради відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст

Приймаємо до оплати