ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа №640/18483/19

адміністративне провадження №К/9901/11128/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу

за позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Пилипенко О.Є., суддів: Бемпалова О.О., Черпицької Л.Т.)

УСТАНОВИВ:

I. Суть спору.

1. У вересні 2019 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби ( далі відповідач) в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 року ВП № 53587903;

1.2. - визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору без реального виконання рішення суду. Також позивач вказує на протиправність постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2019 ВП № 54589710 з підстав її повторності.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Департаментом державної виконавчої служби правомірно здійснено списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків Комунального підприємства «Київський метрополітен» на виконання виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору № 53587903 від 28.08.2017 року, яка є чинною та не оскаржувалась в судовому порядку, а відкриття виконавчого провадження № 54589710 визнано судом правомірним, постанова Департаменту державної виконавчої служби про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710, винесена суб`єктом владних повноважень відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2020 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.

5.1. Визнано протиправними дії державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 року ВП № 53587903.

5.2. Визнано протиправною постанову про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710.

5.3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

6. Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», та рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» мають спеціальний статус, у зв`язку з чим відповідачем протиправно було накладено арешт на дані рахунки та, власне, списано кошти у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 року ВП № 53587903.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції.

7. У поданій касаційній скарзі Відповідач із посиланням на порушення судом пе апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване судові рішення та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2020 року.

8. Відповідач у своїй касаційній скарзі зазначає, що судом апеляційної інстанції не повно, не всебічно та не об`єктивно досліджено обставини справи.

9. Указує, що Департаментом державної виконавчої служби правомірно здійснено списання коштів у розмірі 151486582,34 грн. з рахунків Комунального підприємства "Київський метрополітен" на виконання виконавчого документа - постанови про стягнення виконавчого збору № 53587903 від 28.08.2017, яка є чинною та не оскаржувалась в судовому порядку, а відкриття виконавчого провадження № 54589710 визнано судом правомірним.

9.1. Також, відповідач зазначає, що при постановленій відповідного рішення судом апеляційної інстанції у справі № 640/18483/19, окрім того, що відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17, не враховано (на момент ухвалення рішення) наявність ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2020 у справі № 905/361/19, розгляд якої матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

9.2. Крім того, відповідач звертає увагу, що судом першої інстанції помилкового віднесено справу до категорії незначної складності, а судом апеляційної інстанції вказану помилку не виправлено.

9.3. Відповідач зазначає, на порушення позивачем строків на апеляційне оскарження рішення першої інстанції.

9.4. Окрім цього, відповідач наголошує, що рахунки, на які було накладено арешти, не є рахунками зі спеціальним режимом використання, а є поточними, призначеними для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі для виплати заробітної плати.

10. Позивач надав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить останню залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 16.03.2017 року відкрито виконавче провадження № 53587903 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року № 910/8397/16 про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» заборгованості з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194,84 грн., заборгованості з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827,30 грн., інфляційних втрат у розмірі 229 098 329,81 грн., пені за неналежне виконання зобов`язання в розмірі 42 027 946,73 грн., коефіцієнту коригування у розмірі 1 191 237 276,82 грн., 3% річних у сумі 25 332 102,90 грн., 123 813,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 144 461,80 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

12. У постанові вказано про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 196 623 995,35 грн.

13. 28.08.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову у виконавчому провадженні № 53587903 про повернення виконавчого документа стягувачу.

14. 28.08.2017 року головним державним виконавцем прийнято постанову ВП № 53587903 про стягнення з боржника Комунального підприємства «Київський метрополітен» виконавчого збору в розмірі 166 344 670,47 грн.

15. У постанові зазначено, що в ході примусового виконання рішення суду, з рахунків боржника примусово списано кошти, які перераховано: 140 328 657,60 грн. - стягувачу, 15 592 073,11 грн. - в рахунок погашення виконавчого збору, 209,41 грн. - витрати виконавчого провадження.

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2017 року по справі № 910/8397/16 визнано наказ Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 у справі № 910/8397/16 виданий на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» грошових коштів у розмірі 146 872 517,70 грн.

17. До відділу надійшла заява про повернення виконавчого документу за підписом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» Павсюк В.В. та виконавчого директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» ОСОБА_1 на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, на підставі частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 166 344 670,47 грн.

18. 29.08.2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 54589710 по примусовому виконанню постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2017 року № 53587903 про стягнення з Комунального підприємства «Київський метрополітен» виконавчого збору у розмірі 166 344 670,47 грн.

19. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 15.01.2018 року ВП № 54589710 накладено арешт на грошові кошти Комунального підприємства «Київський метрополітен», що містяться на рахунку в ПАТ «Промінвестбанк».

20. У зв`язку з оскарженням Комунальним підприємством «Київський метрополітен» постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.08.2017 року № 54589710 постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20.02.2018 ВП № 54589710 відстрочено виконання постанови № 53587903 від 28.08.2017 року до прийняття рішення по суті.

21. 02.02.2018 року головним державним виконавцем при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 року № 910/8397/16 прийнято постанову ВП № 55700556 про об`єднання виконавчих проваджень № 54589710, № 55700556 у зведене виконавче провадження.

22. У період лютий-грудень 2018 року позивачем сплачувався виконавчий збір відповідно до постанови № 54589710(8) від 28.08.2017 року.

23. 03.12.2018 року Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулося до державного виконавця із листом від 30.11.2018 року № 12/04-772, в якому просило закінчити виконавче провадження ВП № 54589710 та зняти арешт, накладений на майно (кошти), рахунки боржника, відомості про боржника виключити з Єдиного реєстру боржників, скасувати інші вжиті державним виконавцем заходи щодо виконання рішення з тих підстав, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен».

24. Листом від 12.12.2018 року за № 38211-33-18/20.1/8 Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби повідомив позивача про відсутність правових підстав для закінчення виконавчого провадження 54589710, оскільки ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 року по справі № 910/8397/16 не стосується виконання постанови № 53587903 від 28.08.2017 року.

25. 12.12.2018 року головним державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 54589710, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в ПАТ «Марфін Банк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АБ «Укргазбанк», ПАТ КБ «Правекс-Банк», АТ «УкрСиббанк», Філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», ПАТ «Айбокс Банк», АТ «Укрексімбанк» в межах суми звернення стягнення 151 486 582,34 грн.

26. 18.09.2019 року головним державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № 54589710, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в Філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», АТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «УкрСиббанк», АБ «Укргазбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «Айбокс Банк», ПАТ «Банк Восток» у межах суми звернення стягнення 151 486 582,34 грн.

27. Відповідно до розпорядження заступника начальника відділу від 26.09.2019 року № 54589710/20, грошові кошти у сумі 14 415 715,22 грн., що надійшли 19.09.2019 року, 147 855 547,82 грн., що надійшли 19.09.2019 року, 1 651 677,36 грн., що надійшли 20.09.2019 року, 3495,57 грн., що надійшли 23.09.2019 року, 6 958 737,84 грн., що надійшли 23.09.2019 року на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 53587903, виданого 28.08.2017 року, грошові кошти необхідно перерахувати:

- 19398413,90 грн. на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен», як надмірно стягнені згідно з постановою № 53587903 від 28.08.2017 року;

- 151 486 582,34 грн. виконавчого збору;

- 69 грн. витрат виконавчого провадження за користування АСВП;

- 108,57 грн. витрат виконавчого провадження.

28. На підставі розпорядження державного виконавця від 08.10.2019 року № 54589710/8 Комунальному підприємству «Київський метрополітен» повернуто надмірно стягнутих коштів згідно з постановою № 53587903 від 28.08.2017 року в розмірі 591 грн.

29. 08.10.2019 року державним виконавцем прийнято постанову ВП № 54589710 про зняття арешту з коштів.

30. Постановою головного державного виконавця від 15.10.2019 року закінчено виконавче провадження № 54589710 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2017 року № 53587903.

31. Позивач не погоджуючись з постановою державного виконавця про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року та діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 151 486 582,34 грн., звернувся до суду з даним позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

32 Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

33. За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

34. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII).

35. Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

36. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

37. Відповідно до частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

38. За приписами частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

39. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

40. Відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

41. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом

42. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

43. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

44. Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

45. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

46. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

47. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

48. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

49. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

VI. Оцінка Верховного Суду

50. У цій справі спір виник у зв`язку із діями державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 року ВП № 53587903.

51. Так, відповідно до частин першої, другої, третьої статті 52 Закону № 1404-VІІІ виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

52. Водночас стаття 97 Кодексу законів про працю України передбачає, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються власником після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

53. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

54. Отже, держава гарантувала та захистила законом право фізичної особи на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

55. Як убачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 рову у справі №910/8397/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 року та постановою Верховного Суду від 28.02.2018 року, на підставі договору банківського рахунку №2149 від 10.12.2014 ПАТ «Державний ощадний банк України» зобов`язався надавати КП «Київський метрополітен» послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка клієнта № НОМЕР_2 , а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором.

56. 12.09.2016 між ПАТ «Державний ощадний банк України та КП «Київський метрополітен» був укладений договір №603-Упр-16, за змістом якого Підприємство замовило, а Банк взяв на себе зобов`язання здійснювати зарахування на поточні рахунки, операції за якими здійснюються з використанням платіжних карток, відкриті в Банку працівникам Підприємства, на умовах та в строки, визначені цим договором, заробітної плати та інших виплат працівникам підприємства.

57. Пунктом 2.1.3 вказаного договору встановлено, що при проведенні операцій формування електронних платіжних документів за допомогою системи дистанційного обслуговування «Клієнт-Банк» Підприємство зобов`язується сформувати в системі дистанційного обслуговування платіжне доручення на загальну суму коштів відповідно до списку для перерахування коштів з поточного/транзитного рахунку на окремий аналітичний рахунок балансового рахунку № НОМЕР_3 , відкритий для заробітного проекту.

58. 01.12.2015 року між ПАТ «Укрсиббанк» та КП «Київський метрополітен» укладений договір банківського рахунку та обслуговування продуктів клієнта системою «StarAccess» №02032079401, згідно якого Банк відкрив Підприємству рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті для зберігання грошей та здійснення операцій з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів.

59. 05.04.2016 року між вказаними особами укладений договір про обслуговування виплати заробітної плати та інших виплат співробітникам клієнта в безготівковій формі №320794001, згідно якого Підприємство перераховує грошові кошти за всіма виплатами своїми виплатами своїм співробітникам для подальшого зарахування таких коштів на відкриті у Банку карткові рахунки.

60. Таким чином, на підставі вказаних договорів, з поточних рахунків КП «Київський метрополітен» № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 відбувалося перерахування грошових коштів співробітникам такого підприємства в якості виплати заробітної плати та інших соціальних платежів.

61. При цьому, Господарським судом міста Києва у вказаній справі зроблений висновок, що арешт грошових коштів боржника, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Укрсиббанк», та № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Ощадбанк» суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки вказані рахунки необхідні та призначені для оплати праці та здійснення нарахувань на заробітну плату працівників КП «Київський метрополітен».

62. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

63. Отже, на час прийняття постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 існувало рішення суду, що набрало законної сили стосовно рахунків, які мають спеціальний статус, що в свою чергу підтверджують протиправність постанови про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710.

64. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Укрсиббанк», та рахунок № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Ощадбанк» мають спеціальний статус, у зв`язку з чим відповідачем протиправно було накладено арешт на дані рахунки та, власне, списано кошти у розмірі 151 486 582,34 грн. з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 року ВП № 54589710 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 року ВП № 53587903.

65. Щодо посилань відповідача на порушення строків на апеляційне оскарження рішення першої інстанції, колегія суддів відноситься критично.

66. Як убачається з матеріалів справи 15 січня 2020 року Окружним адміністративним судом м Києва було прийнято рішення у адміністративній справі №640/18483/19, вказане рішення отримано позивачем 27 січня 2020 року, апеляційна скарга була подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду 31 січня 2020 року

67. Тобто, апеляційна скарга була подана у строки визначені статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

68. Крім того, відповідно до резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва зазначено порядок оскарження відповідно до статей 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

69. Стосовно посилань відповідача що судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови у справі відступлено від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17, не враховано (на момент ухвалення рішення) наявність ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2020 у справі № 905/361/19, колегія суддів зазначає наступне.

70. Так, зі змісту постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17 убачається, що скасовуючи постанову державного виконавця від 06 липня 2017 року про накладення арешту на кошти боржника, що перебувають на рахунку, відкритому у ПАТ «ПУМБ», суди попередніх інстанцій не врахували, що зазначений рахунок не є рахунком із спеціальним режимом використання, а є поточним, призначеним для зберігання коштів та здійснення будь-яких розрахунково-касових операцій, в тому числі для виплати заробітної плати, а відтак дійшли помилкового висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови державного виконавця.

71. Проте, як зазначалось у цій справі є рішення суду, що набрало законної сили стосовно рахунків, які мають спеціальний статус, а саме ухвала Господарського суду міста Києва від 14.06.2017 рову у справі №910/8397/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 року та постановою Верховного Суду від 28.02.2018 року, що в свою чергу підтвердило спеціальний статус рахунків.

72. Тобто, судом апеляційної інстанції було дотримано вказані висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17, а саме підтвердження (встановлення) спеціальний статус рахунків.

73. Щодо посилань відповідача не врахування судом апеляційної інстанції на момент прийняття постанови наявності ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.01.2020 у справі № 905/361/19, розгляд якої матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17 не здійснювалось.

74. Окрім цього, висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №344/8982/17 прийняті за інших фактичних обставин, які не є подібними до тих, що виникли у межах спірних правовідносин під час розгляду даної справи.

75. Необґрунтованими є посилання відповідача на те, що судом першої інстанції помилкового віднесено справу до категорії незначної складності, оскільки рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 січня 2020 року було скасовано.

76. У зв`язку з цим доводи касаційної скарги щодо зазначених обставин є необґрунтованими, вони лише зводяться до суб`єктивної переоцінки відповідачем встановлених судами фактичних обставин справи та його власного бачення застосування норм чинного законодавства України. Безпідставність таких доводів встановлена під час касаційного розгляду справи.

77. Частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

78. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

79. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

80. Отже, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

81. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

82. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

83. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

VІ. Судові витрати

84. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

85. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко