ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 286/483/17

адміністративне провадження № К/9901/24267/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій державного виконавця, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2017 року (суддя Кулініч Я. В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року (головуючий суддя - Жизневська А.В., судді Котік Т.С., Моніч Б.С.).

І. Суть спору

Короткий зміст позовних вимог

17.02.2017 року позивач звернувся з позовом до суду та просив визнати дії державного виконавця незаконними, зобов`язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області відкликати з управління Державної казначейської служби України у Овруцькому районі постанову державного виконавця ВП №52247522 від 13.12.2016 року по справі №286/5684/13-а про стягнення з УПСЗН Овруцької РДА витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 23.11.2016 року управлінням було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №286/5684/13-а, пунктом 3 даної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн. 21.12.2016 року управлінням було подано до Овруцького районного суду адміністративний позов про визнання незаконними дій державного виконавця. 05.01.2017 року Овруцьким районним судом винесено постанову про відмову у розгляді адміністративного позову. 13.01.2016 року управлінням подано апеляційну скаргу на постанову суду. Листами від 15.02.2017 року управлінню Державної казначейської служби України в Овруцькому районі та відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Житомирській області було повідомлено про оскарження даної справи.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Суди вказали, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, проте виконавчий лист у справі № 286/5684/13-а носить зобов`язальний характер. Вказаний виконавчий лист передбачає одноразовий характер виконання шляхом прийняття, реєстрації, розрахункового листа та подачі органам Державного казначейства відповідних платіжних документів, а не стягнення періодичних платежів. З огляду на вищевикладене, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області діяло на підставі та в межах своїх повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 травня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що виконання виконавчого листа повинно відбуватись у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-19 виконавчий збір не повинен був стягуватись з боржника. Крім того, скаржник вказав, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, а вказана виплата є щомісячною грошовою допомогою у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Справу просив розглянути без участі представника позивача.

Відповідачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13.12.2016 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6400,00 грн., за виконавчим листом №286/5684/13-а виданого 24.04.2014 року Овруцьким районним судом Житомирської області про зобов`язання управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести ОСОБА_1 донарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за період з 1 лютого 2013 року по 31липня 2014 року, виходячи з розміру 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно.

21.12.2016 УПСЗН Овруцької РДА звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016 року на підставі виконавчого листа №286/5684/13-а виданого 24.04.2014 року в частині стягнення з управління праці на користь держави виконавчого збору в розмірі 6400 грн.

Ухвалою Овруцького районного суду Житомирської області від 05.01.2017 року у справі №286/3438/16-а адміністративний позов управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання незаконними дій державного виконавця, повернуто позивачеві.

13.01.2017 УПСЗН Овруцької РДА звернулося до Житомирського апеляційного адміністративного суду із скаргою на ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 05.01.2017 року у справі №286/3438/16-а.

В подальшому, 14.02.2017 року управління праці звернулося до відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області з листом про відкликання з управління Державної казначейської служби України в Овруцькому районі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору у зв`язку із оскарженням дій державного виконавця до Овруцького районного суду.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, а ухвалу Овруцького районного суду Житомирської області від 05.01.2017 року залишено без змін.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-19 «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-19) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

В силу положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404-19 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами п`ятою та шостою ст. 26 Закону №1404-19 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Як визначено в статті 27 Закону №1404-19 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень затверджена Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку судом не може встановлюватись відсутність або наявність підстав для скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, оскільки в даній справі розглядаються дії відповідача щодо направлення на виконання до державної казначейської служби постанови про стягнення виконавчого збору, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача щодо направлення на виконання до Державної казначейської служби постанови про стягнення виконавчого збору, а також наявності підстав для відкликання з управління Державної казначейської служби вказаної постанови, суди попередніх інстанцій повинні були розглядати справу.

Таким чином, доводи скаржника про те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, а також у випадку, коли виконання виконавчого листа відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Суд не приймає до уваги, оскільки правомірність прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6400,00 грн, за виконавчим листом №286/5684/13-а не є предметом розгляду даної справи.

Суд зазначає, що основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння їм у реалізації своїх процесуальних прав.

Під протиправними діями суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у прийнятті рішення чи у здійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, або які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання не віднесені до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, не були об`єктивно необхідними, але фактично були здійснені.

Натомість судами було надано правову оцінку саме правомірності прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 6400,00 грн, за виконавчим листом №286/5684/13-а та зроблено висновок про те, що вимога позивача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставною.

В свою чергу, незгода позивача з суттю прийнятого відповідачем рішення не може бути оцінена в розрізі правомірності (вмотивованості), з огляду на те, що вказане рішення (постанова про стягнення з боржника виконавчого збору) не було предметом розгляду даної справи.

Частиною 3 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачалось, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи те, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки діям державного виконавця під час примусового виконання ВП №52247522 в контексті направлення на виконання до державної казначейської служби постанови про стягнення виконавчого збору, в тому числі не перевірено чи була у діях державного виконавця наявність ознак протиправної поведінки щодо предмету спору, не з`ясовано юридичний зміст та значимість дій державного виконавця, а також шкідливість/протиправність дій для прав та інтересів заінтересованої особи, Суд вважає наявними підстави для направлення адміністративної справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 24 березня 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до Овруцького районного суду Житомирської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова