Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.12.2019 року у справі №240/8259/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2021 року

м. Київ

справа №240/8259/19

адміністративне провадження №К/9901/33694/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Охрімчук І. Г., суддів: Капустинського М. М., Смілянця Е. С. від 19.11.2019

у справі №240/8259/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Житомирський обласний військовий комісаріат,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Житомирського обласного військового комісаріату, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи із 14.12.2018 внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України, і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12.04.2019 №46;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю другої групи внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, та факту подання позивачем всіх документів, передбачених законодавством відповідно до Порядку №975.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи із 14.12.2018 внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України, і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №46 від 12.04.2019; зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, так, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, а саме 14.12.2018, з урахуванням проведених виплат та факту подання ним усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975; у решті позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

4.04.12.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 18.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

6.23.01.2020 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити оскаржуване судове рішення без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Як встановлено судами попередніх інстанцій, із 18.07.2013 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується копією довідки до Акта огляду МСЕК серії 10 ААБ №654945.

8. Допомога у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності ОСОБА_1 виплачена в сумі 189248,40 грн.

9. Медико-соціальною експертною комісією позивачу із 14.12.2018 встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою серії 12 АААБ №101880.

10. У зв'язку із зміною групи інвалідності позивач звернувся до Міністерства оборони через Житомирський обласний військовий комісаріат із заявою та підтверджуючими документами про виплату компенсації відповідно до чинного законодавства по ІІ групі інвалідності.

11. Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення, оформлене пунктом 5 протоколу №46 від 12.04.2019, яким відмовлено старшому лейтенанту ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивачу змінено групу інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

12. Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідачем протиправно порушено його право на соціальний захист та отримання належної суми грошової допомоги, яке підлягає захисту в судовому порядку; оскаржуване рішення відповідача суперечить вимогам законодавства України та порушує конституційні права позивача.

14. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що оспорюване рішення є таким, яке прийняте на підставах, в межах його повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому скасуванню не підлягає.

15. Третя особа заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на те, що позивач скористався правом на отримання коштів у випадку часткової втрати працездатності, отримавши одноразову грошову допомогу як особа з інвалідністю ІІІ групи. Оскільки позивачу встановлена ІІ група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного встановлення втрати працездатності, підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з того, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності за умови, що встановлення вищої групи інвалідності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності. В силу статті 58 Конституції України норма Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка набрала чинності 01.01.2017, не може розповсюджуватись на спірні правовідносини, а саме зміни групи інвалідності за часовий проміжок з 2014 по 2017 рік, оскільки це фактично означатиме застосування зворотної дії закону в часі. Застосування даної норми можливе лише у разі повторного встановлення інвалідності для позивача, починаючи з
14.12.2018, і саме з цього моменту слід відраховувати дворічний строк.

17. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №810/1675/17, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме абзац другий ~law12~.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПИСЬМОВИХ ПОЯСНЕНЬ

18. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що в силу вимог статті 58 Конституції України норми абзацу 2 ~law13~ та абзацу 2 пункту 8 Порядку №975 не можуть бути застосованими до спірних правовідносин, що підтверджується висновком Верховного Суду у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 та від 30.09.2019 у справі №825/1380/18. Судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.01.2019 у справі №810/1675/17.

19. Відповідач у письмових поясненнях не погоджується з доводами, викладеними у касаційній скарзі, посилаючись на те, що така є необґрунтованою

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

23. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

24. Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з Статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" мають право на її отримання.

25. Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014 шляхом доповнення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3 (в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 №5040-VI).

26. Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка набрала чинності з
01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

27. У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) ~law22~ доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".

28. Згідно з пунктом 8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

29. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: "Змістовно абзац другий ~law23~ є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий ~law24~ встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців".

30. Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені ~law26~ обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).

31. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів враховує, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, відбувся 14.12.2018, а первинно інвалідність ІІІ групи встановлено з 18.07.2013. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

32. Аналогічний висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 806/3742/17, від 11.03.2021 у справі № 295/1514/17 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого.

33. Колегія суддів відхиляє доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2018 у справі №295/3091/17 та від
30.09.2019 у справі №825/1380/18, оскільки Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 відступила від правового висновку, зробленого у таких, а відтак з огляду на вищевикладене відхиляє і доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, що в силу вимог статті 58 Конституції України норми абзацу 2 ~law27~ та абзацу 2 пункту 8 Порядку №975 не можуть бути застосованими до спірних правовідносин з посиланням на зазначені постанови Верховного Суду.

34. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є правильними.

35. Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено посилання на постанову Верховного Суду від
30.01.2019 у справі №810/1675/17, оскільки обставини, що виникли у межах спірних правовідносин, не є подібними до тих, які суди встановили під час розгляду цієї справи, а саме предметом спору у справі №810/1675/17 було стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні, однак дана обставина не вплинула на правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

36. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

37. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

38. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

39. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

40. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ухвалено із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

41. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіІ. В. Желєзний Я. О. Берназюк Н. В. Коваленко