Порада від Протоколу: підстави та порядок виселення з квартири

Відразу почнемо з хорошої новини: «прописка» не дає право власності. І продовжимо поганою: «виписка» - зняття з реєстрації людини, не означає, що вона втратила право користуватися житлом. Далі йдуть також погані новини: положення земельного законодавства дуже застаріло - припинення сімейних відносин з власником житлового приміщення не позбавляє права користування займаним приміщенням, а процес виселення не найлегший в правовому сенсі. Так, зняти з реєстрації людину неможливо без визнання її такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням.

Але все-ж виселення можливе, тому Юридичний ресурс «Протокол» пропонує консультацію про порядок визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, зняття з реєстрації та виселення.

Зняття з реєстрації

У відповідності до статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання (по-простому «виписка») здійснюється на підставі:

• заяви особи або її законного представника;
• свідоцтва про смерть;
• у випадку проживання або перебування особи в спеціалізованому соціальному закладі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;
• судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи зниклою безвісти або оголошення її померлою.

Нагадаємо, відповідно до статті 43 Цивільного кодексу України фізична особа може бути визнаною зниклою безвісти, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про її місцезнаходження. Пам'ятайте, що визнання особи зниклою безвісти можливе тільки в судовому порядку. Ви також можете ознайомитися з консультацією юридичного ресурсу «Протокол» «Підстави та правові наслідки оголошення особи померлою».

У свою чергу, у відповідності до статті 46 Цивільного кодексу України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від нещасного випадку, - протягом шести місяців, а по можливості вважати фізичну особу загиблою від нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальних комісій. Фізична особа, яка зникла безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше як через шість місяців. Ви також можете ознайомитись з консультацією юридичного ресурсу «Протокол» «Підстави та правові наслідки оголошення особи померлою».

Тобто зняття з реєстрації буває добровільним або примусовим. Примусове, в свою чергу, можливе лише через суд на наступних підставах:

Відсутність права на проживання у приміщенні

За згодою власника будинку (квартири), член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. Для вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей згоди не потрібно.

Тобто, якщо власник не давав дозвіл на вселення інших членів сім'ї, наприклад, зятя, у такої особи немає права на проживання.

Іноді з житлового приміщення не бажають виселятися колишні власники або члени сім'ї колишнього власника. Але втрата права власності передбачає втрату права проживання.

Таким чином, якщо немає права на проживання, якщо вселення відбулося незаконно або з порушенням встановленого порядку вселення членів сім'ї, це є підставою для виселення.

Втрата права користування житловим приміщенням

У відповідності до статті 405 Цивільного кодексу України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Примусове виселення

У відповідності до статті 156 Житлового кодексу Української РСР, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їхньому вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Але, якщо родичі «сіли на голову» власнику житла і не бажають виселятися, варто пам'ятати, що їхнє примусове виселення також можливе.

Виселення громадян без надання іншого житлового приміщення можливе тільки на підставі статті 116 Житлового кодексу Української РСР, а саме: якщо член сім'ї систематично руйнує чи псує житлове приміщення, або використовують його не за призначенням, або з систематичним порушенням правил спільного проживання робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися марними, його можна виселити без надання іншого приміщення для проживання. Пам'ятайте, що перераховані факти потрібно підтвердити суду доказами.

Як бачимо, виселити родича не так вже просто, як мінімум, тому, що своє «не хочу» треба пояснити конкретними фактами. Тому часто люди вдаються до схеми формального продажу квартири своїй довіреній особі і наступного виселення через суд небажаних мешканців. Після фізичного видворення з квартири цих осіб, третя особа повертає квартиру власнику на підставі договору дарування або іншого цивільно-правового договору.

Ви також можете ознайомитися з матеріалом юридичного ресурсу "Протокол" ВС / КЦС: Якщо квартира набута на законних підставах, покупець має право виселити усіх зареєстрованих у ній осіб, в тому числі і членів сім’ї продавця, без надання іншого житлового приміщення (ВС/КЦС, № 638/13030/13-ц, від 25 липня 2018 р.).

«Виписати» людину можна добровільно або примусово. Якщо примусово, то тільки через суд шляхом подачі відповідної позовної заяви. У позовній заяві треба просити не тільки зняти з реєстрації, але і визнати особу такою, що втратила право на користування житловим приміщенням. До позову треба докласти, як мінімум, документи, що підтверджують право власності на житлове приміщення, а також документи, що підтверджують наявність підстав для визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

З огляду на застарілі норми Житлового кодексу Української РСР, захистити свої квадратні метри, не так вже й просто. Але на юридичному ресурсі «Протокол» Ви завжди зможете знайти професійного юриста, який допоможе знайти правовий вихід у всіх сенсах цього слова.