Незгода позичальника з умовами кредитного договору на етапі його виконання, за відсутності зауважень під час підписання, підставою для недійсності не є (ВС КЦС справа №756/6038/20 від 12.04.2022 р.)

Особливо, якщо така незгода висловлюється під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором з незгідного позичальника.

Фабула судового акту: Позичальниця звернулася до суду з позовом до банку про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним. Вважала, що у порушення вимог закону банк не повідомив її перед укладенням кредитного договору інформацію, передбачену законом про захист прав споживачів. Крім того, кредитний договір містить несправедливі умови, що заборонено положеннями того ж закону. Зокрема: щодо обов`язку споживача під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем; щодо зміни у витратах, у тому числі, плати за дострокове погашення кредиту; щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дію, яку банк здійснює на власну користь.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено. Однак, скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції все ж таки визнав сплату винагороди за ініціювання кредиту, за дострокове погашення кредиту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь - несправедливими умовами, що погіршують становища споживача - такі стали підставою для визнання цих пунктів кредитного договору недійсними. Водночас, із ним не погодився КЦС ВС, пояснюючи наступним:

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема:

• про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
• надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі;
• передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Оскільки банком провадилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, його застави, підготовлено документи, банком правомірно було утримано комісію з позичальника за ініціювання кредиту. Крім того - незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Отже у цій справі: Суди встановили, що до подання позивачем позову про несправедливі умови, позивачка з 2008 року виконувала договір, потім заборгувала, бо у січні 2020 року було відкрито провадження про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Роблячи висновки про характер умов, саме про зміни у витратах, зокрема, плати за дострокове погашення кредиту, ВС зазначив, що вказані положення договору не можуть бути застосовані та жодним чином не порушують прав позичальника, як споживача, оскільки іншим пунктом договору визначено, що у випадку надіслання банком вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання. Так, в квітні 2019 року банк надіслав вимогу про дострокове погашення кредиту, яку позивачка отримала, однак не виконала, а тому настав новий строк виконання основного зобов'язання.

З огляду на викладене, позичальниця належними та допустимими доказами не довела порушення банком установленого законом обов`язку письмово повідомити її до укладення кредитного договору інформацію про умови кредитування та особливості кредитування, а також несправедливість умов договору в частині обов`язку споживача під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, плати за дострокове погашення кредиту у випадку його погашення протягом перших 24 місяців та плати за ініціювання кредиту, оскільки такі умови договору не суперечили чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству, не породжували дисбалансу у договірних правовідносинах сторін на шкоду позивачки, як споживача послуг. При цьому позивачка з цими умовами повністю погодилася, підписавши кредитний договір без застережень, отримала кредитні кошти та частково виконувала умови договору.

Аналізуйте судовий акт: Встановлення для позичальника банку непропорційно високої пені є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу послуг і може бути визнане незаконним (Апеляційний суд Миколаївської обл, справа № 488/4190/15-ц, 25.07.16);

Несправедливі умови договору, це умови які призводять до істотного дисбалансу між договірними права та обов’язками сторін та є підставою для визнання такого договору недійсним (ВСУ від 8 червня 2016 р. у справі № 6-330цс16);

Шкода, завдана боржнику іншою особою, не може вважатися шкодою, завданою кредитору боржника - тому кредитор банку не може звернутись напряму до власника банку за стягненням неповернутого вкладу (ВП ВС справа № 761/45721/16-ц від 28.09.2021 р.);

Внаслідок придбання подружжям квартири у кредит - боргові зобов`язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір (ВС КЦС справа № 755/16464/20 від 05.10.2021 р.).

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 756/6038/20

провадження № 61-19226 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого- Луспеника Д. Д.,

суддів:Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ;

відповідач- акціонерне товариство «Універсал Банк»;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року у складі колегії суддів:

Голуб С. А., Ігнатченко Н. В., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 31 березня 2008 року між нею

та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (далі - ВАТ «Універсал Банк»), правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», було укладено кредитний договір, за умовами якого банк зобов`язався надати їй грошові кошти у розмірі 280 тис. доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,45% річних на придбання квартири

АДРЕСА_1 , зі строком повернення -

до 10 березня 2028 року.

Позивачка вважала, що вищевказаний кредитний договір є недійсним, оскільки АТ «Універсал Банк» у порушення вимог закону не повідомив

її перед укладенням кредитного договору інформацію, передбачену

частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім того, кредитний договір містить несправедливі умови, що заборонено положеннями статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, пункт 3.3, абз. 2 підпункту 4.1.1 пункту 4.1, пункт 9.8 договору містять положення, які є несправедливими, а саме: щодо обов`язку споживача під час укладення договору укласти інший договір

з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем; щодо зміни у витратах, у тому числі, плати за дострокове погашення кредиту; щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту, тобто за дію, яку банк здійснює на власну користь.

Посилаючись на викладене, а також на положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», статей 203 215 ЦК України

ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір, укладений 31 березня 2008 року між нею та АТ «Універсал Банк», недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року

у складі судді Жука М. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із

того, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела порушення банком установленого законом обов`язку письмово повідомити її до укладення кредитного договору інформацію про умови кредитування

та особливості кредитування, а також несправедливість умов договору

від 31 березня 2008 року в частині обов`язку споживача під час

укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, плати за дострокове погашення кредиту у випадку його погашення протягом перших 24 місяців та сплати винагороди за надання кредиту, оскільки такі умови договору не суперечили чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству, не породжували дисбалансу у договірних правовідносинах сторін на шкоду позивачки, як споживача послуг. При цьому позивачка

з цими умовами повністю погодилася, підписавши кредитний договір без застережень, отримала кредитні кошти та частково виконувала умови договору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року скасовано. Позов

ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано абз. 2 підпункту 4.1.1. пункту 4

та пункт 9.8. кредитного договору, який укладено 31 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 , недійсним. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов,

суд апеляційної інстанції виходив із того, що умовами спірного кредитного договору передбачено сплату винагороди за ініціювання кредиту,

за дострокове погашення кредиту, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності,

є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача і за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Зазначене

є підставою для визнання окремих пунктів кредитного договору недійсними.

Апеляційний суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду України.

Разом з тим, апеляційний суд не погодився із доводами позивачки про те, що є несправедливими умови кредитного договору щодо страхування боржником предмета іпотеки, оскільки положеннями статті 8 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов'язок застрахувати предмет іпотеки, який передається на забезпечення виконання кредитного договору, а тому пункт 3.3 договору не підпадає під дію частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.

ОСОБА_1 судове рішення апеляційного суду у касаційному порядку не оскаржено.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсал Банк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним, за касаційною скаргою АТ «Універсал Банк» на постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк»мотивована тим, що апеляційний суд належним чином не дослідив усіх обставин справи, не врахував, що оспорюваний кредитний договір було укладено у письмовій формі, підписаний сторонами, які досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. За час дії кредитного договору позивачка не висловлювала незгоди щодо його умов, тривалий час виконували умови договору, а з позовом до суду про визнання його недійсним звернулася лише після того, як банк пред'явив позов

до неї про стягнення кредитної заборгованості. Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання умови договору щодо платежу за ініціювання кредиту, оскільки цей платіж врегульовано постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255. Банком було проведено оцінку фінансового стану позичальника, його застави, підготовлено документи, а тому утримання комісії з позичальника за ініціювання кредиту є правомірним. Крім того, апеляційний суд не врахував, що умова кредитного договору щодо сплати відсотків за дострокове погашення кредиту, яка визначена в абз. 2 підпункту 4.1.1. пункту 4 договору, жодним чином не порушує права позивачки, як споживача послуг, оскільки пунктом 5.2.5 договору визначено, що у випадку надіслання банком вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання. Банк 25 квітня 2019 року надіслав вимогу про дострокове погашення кредиту, яку позивачка отримала

10 травня 2019 року. Проте ця вимога не була виконана, а тому настав новий строк виконання основного зобов'язання.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до анкети-заяви ОСОБА_1 звернулася до ВАТ «Універсал Банк» щодо отримання іпотечного кредиту, а саме на придбання нерухомості

у м. Києві (а. с. 57-60).

Інформаційною довідкою для клієнта ВАТ «Універсал Банк» повідомив

ОСОБА_1 про параметри кредиту щодо вартості нерухомості, авансового платежу, суми кредиту, валюти кредиту, строку кредитування, відсоткової ставки, графіку погашення, щомісячного платежу по кредиту, загальної суми виплат по кредиту, проценту подорожчання кредиту, приблизних витрат при оформленні покупки у доларах США, необхідної суми коштів у доларах США при першому платежі; додаткові витрати щодо комісії банку, страхування нерухомості, оформлення договору іпотеки у нотаріуса, включаючи державне мито (від оціночної вартості предмету іпотеки), платежів

у Пенсійний форд, державне мито, з якою ОСОБА_1 ознайомилася, про що свідчить її підпис (а. с. 62).

Додатком № 5 до паспорту продукту «Кредит на придбання нерухомості на вторинному ринку» надано ОСОБА_1 вичерпну інформацію про цільове використання кредиту та види забезпечення, переваги та недоліки продукту, умови кредитування (а. с. 66-67).

31 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого

є АТ «Універсал Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (на придбання майна), відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти у сумі

280 тис. доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором; сторонами погоджено, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно з умовами цього договору; вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1 414 000 грн за курсом Національного банку України на день укладення цього договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначитись у цьому договорі лише у разі, якщо сума кредиту виражена в іноземній валюті (а. с. 5-10).

Пунктом 3.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язується забезпечити страхування на користь кредитора в акредитований кредитором страховій компанії предмет іпотеки, переданий у забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором на наступних умовах: страхова сума повинна бути не меншою оціночної вартості предмету іпотеки згідно іпотечного договору, строк страхування на весь строк кредитування з обов`язковою щорічною сплатою страхових внесків або страхування строком на календарний рік з умовою обов`язкової пролонгації на наступний рік, що підтверджується відповідними договорами та платіжними документами, виплата страхового відшкодування відповідно до договору страхування на користь кредитора. Позичальник зобов`язується забезпечити страхування предмету іпотеки на випадок настання таких страхових подій: пожежі, задимлення (у результаті пожежі), затоплення, вибуху газу (пари використанні газу), удару блискавки, стихійних явищ (урагану, вихру, бурі, смерчу, граду, зливи, тиску снігового покриву), протиправних дій третіх осіб (навмисного ушкодження або знищення застрахованого майна, актів вандалізму при здійсненні в застрахованому приміщенні крадіжки зі зломом або пограбування), падіння на застраховане майно пілотованих літаючих об`єктів та їх уламків або вантажу, наїзду наземних транспортних засобів.

Відповідно до пункту 4.1.1 договору достроковим повним погашенням вважається повернення позичальником суми кредиту та нарахованих процентів за його користування в повному обсязі на дату погашення до настання кінцевого терміну погашення за цим договором. Позичальник може здійснювати дострокове повне погашення в будь-який час, але за умови письмового попередження кредитора про намір здійснити таке дострокове повне погашення не менше, ніж за три робочих дня до дати погашення. При цьому, якщо дострокове повне погашення кредиту здійснюється протягом перших 24 місяців строку до цього договору, позичальник сплачує кредитору комерційну винагороду у розмірі трьох процентів від суми, вказаної у пункті 1.1 цього договору, при цьому така комісія має бути сплачена у гривні. У разі, якщо кредит надано в іноземній валюті, така комісія розраховується як гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату сплати цієї комісії кредитору. Строк сплати такої винагороди одночасно з достроковим погашенням кредиту.

Пунктом 9.8 договору визначено, що позичальник у день надання йому кредиту за договором сплачує кредитору плату за ініціювання кредиту

в розмірі 2 900 доларів США. Укладенням цього договору позичальник доручає кредитору в порядку договірного списання здійснити списання суми такої плати з поточного рахунку позичальника, відкритого у кредитора, у відповідній валюті та наступне її перерахування на відповідний рахунок кредитора.

Відповідно до пункту 8.5 договору позичальник підтвердив, що погоджується отримувати від кредитора (його уповноважених осіб) інформацію про факти невиконання позичальником свої зобов`язань

за цим договором, про розмір існуючої заборгованості за цим договором, про строки та умови погашення такої заборгованості, про зміну умов обслуговування клієнтів кредитора та нові послуги кредитора тощо, розуміє наслідки настання валютних ризиків за кредитом в іноземній валюті,

до укладення цього договору був ознайомлений в письмовій формі

з інформацією про умови кредитування та орієнтовану вартість кредиту

у кредитора.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ «Універсал Банк»підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням

є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором

є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом; споживач зобов`язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача; передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки; встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктами 3, 10, 11, 13, 15 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема умови договору про: встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише

в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У Рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа

про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Задовольняючи частково позов та визнаючи пункт 9.8 кредитного договору недійсним, апеляційний суд, пославшись на правові висновки Верховного

Суду України, викладені у постановах: від 12 вересня 2013 року у справі

№ 6-80цс12, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-80цс13, помилково ототожнив поняття «плата за ініціювання кредиту» та «плата за обслуговування кредиту», оскільки не врахував, що відповідно до статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» плата за обслуговування кредиту є змінною величиною, яка розраховується за формулою, тоді як плата за ініціювання кредиту, передбачена в оспореному пункті 9.8 кредитного договору, визначена конкретною грошовою сумою, а саме у розмірі 2 900 доларів США. При цьому платіж за ініціювання кредиту врегульовано постановою Національного банку України від 18 червня 2003 року № 255, а саме як комісія за ініціювання кредиту, що отримані (сплачені) банком і пов`язанні зі створенням або придбанням фінансового інструменту, що обліковується в торговому портфелі з визнанням переоцінки через прибутки/збитки, включають: комісії за оцінку фінансового стану позичальника; комісії за оцінку гарантії, застав; комісії за обговорення умов інструменту; комісії за підготовку, оброблення документів та завершення операції тощо.

Оскільки банком провадилися зазначені дії, а саме було проведено оцінку фінансового стану позичальника, його застави, підготовлено документи, банком правомірно було утримано комісію з позичальника за ініціювання кредиту.

До подібних правих висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17 червня 2021 року у справі

№ 756/14941/18-ц, провадження № 61-5326св21.

Крім того, Верховний Суд зауважує, що незгода позичальника з умовою договору про сплату комісії за ініціювання кредиту на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що

не підлягають виконанню під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.

Згідно з інформації Єдиного державного реєстру судових рішень

(№ 87300671) ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року відкрито провадження у справі № 758/11900/19 за позовом

АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові

від 19 березня 2021 року у справі № 904/2073/19.

Щодо висновків апеляційного суду про несправедливі умови, які містяться

в абз. 2 підпункту 4.1.1 пункту 4.1 кредитного договору, а саме зміни

у витратах, зокрема, плати за дострокове погашення кредиту, то Верховний Суд зазначає, що вказані положення договору не можуть бути застосовані та жодним чином не порушують прав позичальника, як споживача, оскільки пунктом 5.2.5 договору визначено, що у випадку надіслання банком вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання. Банк 25 квітня 2019 року надіслав вимогу про дострокове погашення кредиту, яку позивачка отримала 10 травня 2019 року. Проте ця вимога не була виконана, а тому настав новий строк виконання основного зобов'язання.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не довела порушення банком установленого законом обов`язку письмово повідомити її до укладення кредитного договору інформацію про умови кредитування

та особливості кредитування, а також несправедливість умов договору

від 31 березня 2008 року в частині обов`язку споживача під час

укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, плати за дострокове погашення кредиту у випадку його погашення протягом перших 24 місяців та плати за ініціювання кредиту, оскільки такі умови договору не суперечили чинному на час виникнення спірних правовідносин законодавству, не породжували дисбалансу у договірних правовідносинах сторін на шкоду позивачки, як споживача послуг. При цьому позивачка з цими умовами повністю погодилася, підписавши кредитний договір без застережень, отримала кредитні кошти та частково виконувала умови договору.

Отже, підстав, передбачених статтями 203 215 ЦК України, статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», для недійсності кредитного договору позивачка не довела.

Таким чином, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову

ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 141 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 березня 2021 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець