Має російський слід: чи варто українцям відзначати Красну гірку

Через тиждень після Великодня деякі українці відзначають свято Красна гірка – у ці дні поминають померлих. Деякі люди вважають, що це те саме, що й Радониця, але думки вчених щодо цього свята розходяться, а в народі звичаї дещо змішались.

Кандидатка історичних наук і етнологиня Анастасія Кривенко ексклюзивно для УНІАН розповіла, як виникло це свято, які були традиції у наших предків і чи можна працювати на Красну гірку.

Що потрібно робити на Красну гірку?

Анастасія Кривенко в коментарі для УНІАН пояснила, що цей день має російський слід: "Якщо відкрити етнологічні книги, то Красна гірка відразу асоціюється з російською традицією. З одного боку, кажуть, що це те ж саме, що Проводи. Ми знаходимо перші згадки про Красну гірку у книзі Микола Костомарова (19 століття), і він якраз говорить про те, що Красна гірка – це термін та звичай, характерний для Росії і це те ж саме, що Проводи, Провідний тиждень. Тобто ті ж самі звичаї поминання своїх предків, але є свої нюанси.

Є записи, які зробили мої колеги з Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України у 2000 роках – на території Луганської та Харківської областей, які межують з РФ, використовують термін Красна гірка і ним називають неділю після Великодня. І дехто навіть відмежовує поняття Красна гірка та Проводи – кажуть, що у неділю Красна гірка, а у понеділок чи вівторок – Проводи. Але у різних селах кажуть по-різному – одні звикли поминати померлих на Красну гірку, другі – на Радоницю, а треті – на Проводи. Але при цьому немає різниці в обрядовості.

Є ще згадка у Павла Чубинського (19 століття), що Красна гірка – це свято, яке відзначали 22 квітня. Полягало у тому, що молоді люди збиралися на галявині, обирали дуже гарну дівчину й одягали її в зелень, робили їй вінок, садили на лавку й клали біля неї сметану, масло, молоко, водили хороводи, танцювали. Потім дівчина роздавала добро. Крім того, вона кидала вінок дівчатам, і його треба було зберігати упродовж року. Олекса Воропай, посилаючись на Чубинського, писав що таким чином люди закликали весну, а молодь грала в різні ігри, зокрема, пов’язаними зі шлюбними мотивами.

Є інформація, що в Росії Красна гірка – це теж неділя після Великодня, і в цей день хлопці та дівчата з різних населених пунктів збиралися десь за селом, водили хороводи, проводили певні "ярмарки наречених", оскільки там молодь знайомилася та вибирала собі пару на майбутнє, щоб потім свататись."

Заборони на Красну гірку в Україні такі ж самі, як і на поминки/Радоницю.

Раніше ми розповідали, що не можна робити на Радоницю – займатися тяжкою фізичною працею, ставити огорожу, шити, білити стіни і грати весілля. Тож стає зрозуміло, чи можна на Красну гірку працювати – такі дії у наших предків не віталися.

У деяких регіонах України, які межують з РФ, на Красну гірку є лише поминальні звичаї, які такі ж самі, як і на іншій частині української території. І здавна наші предки їздили на цвинтар поминати померлих, тому це робити можна.

Етнологиня розповіла про звичай свята, що існував у наших предків. Люди брали одне яйце і зверху легесенько обкатували його довкола гробу, а потім могли закопати або розбити об могилу, почистити і розділити між собою та з’їсти. Але це відбувалося лише для того, щоб "почастувати" покійного.

Ритуал з яйцем, як і залишення інших продуктів на могилах, - це своєрідне частування померлих предків, які мали отримати частку великодньої трапези, вдовольнитися, що їх шанують, пригощають і потім сприяти добробуту своїх живих нащадків.

Етнологиня та кандидатка історичних наук. 

Закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка. Є науковою співробітницею відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України. Займається дослідженням демонології, обрядів та звичаїв українського народу. 

Завідувачка відділу етнографії Музею народної архітектури та побуту у Львові ім. Климентія Шептицького. Веде етнологічний блог на своїй сторінці в Instagram.