Косметологія: медична практика чи хобі? (юридичний аспект)

На сьогодні важко собі уявити наше повсякденне життя без косметологічних послуг. Культ краси тіла, модні тенденції краси спонукають жінок та чоловіків звертатись за покращенням своєї зовнішності. Оглядаючи пропозиції вітчизняних салонів краси, косметологічних закладів (кабінетів, салонів, центрів, клінік), спа салонів слід відмітити широкий спектр пропонований послуг: різноманітні масажі (у тому числі, з використанням спеціального обладнання), маски та пілінги, ін’єкційні процедури (біоревіталізація, мезотерапія, ін’єкції ботоксу та силікону), пластичні операції, ліпосакція, фізіотерапічні процедури (лазерна терапія, магнітотерапія, ультразвук та інше). Перелічені послуги не є виключними. Постійний попит на «красу» породжує розроблення нового обладнання, нових методик та процедур.

Національне законодавство України не дає однозначної відповіді щодо регулювання косметології, косметологічної діяльності. Тому, говорячи про правове регулювання косметології, найважливішими є питання:

(1) які косметологічні послуги можливо розцінювати як медичну практику? та,

(2) хто може займатися діяльністю у сфері косметології (лікар чи умовний «фахівець краси»)?

Для відповіді на поставлені питання звернемось як до практики надання косметологічних послуг, так і до діючого законодавства України. За загальним підходом, косметологія може бути: естетична та медична. Естетична косметологія включає гігієнічну, декоративну косметику, макіяж. Естетична косметологія може надаватись у різноманітних салонах краси, косметологічних закладах (кабінетах, салонах, центрах), спа салонах. Хоча, відповідно до Національного класифікатору ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності», немає самостійного виду економічної діяльності як «косметологічна діяльність», естетична косметологія може охоплюватись: класом 96.02 «Надання послуг перукарнями та салонами краси», що включає миття волосся, підрівнювання та підстригання, укладання, фарбування, тонування, завивання, розпрямлення волосся та подібні види послуг, що їх надають для чоловіків та жінок, а також гоління та підрівнювання бороди, масаж обличчя, манікюр і педикюр, макіяж тощо.

Естетична косметологія не потребує наявності ліцензії чи будь-яких інших спеціальних дозволів.

Медична косметологія включає профілактичну, діагностичну та лікувальну (що у свою чергу можу бути поділена на консервативну та хірургічну). Відповідно до Національного класифікатору ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» медична косметологія може охоплюватись

(1) класом 86.21 «Загальна медична практика», що включає медичне консультування та лікування у сфері загальної медицини, які надають лікарі загального профілю;

(2) класом 86.22 «Спеціалізована медична практика», що включає, медичне консультування та лікування у сфері спеціальної медицини лікарями-спеціалістами та хірургами

(3) класом 86.90 «Інша діяльність у сфері охорони здоров’я», що включає: діяльність з охорони здоров'я людини, яка здійснюється не в лікарнях і не лікарями або стоматологами; діяльність медсестер, акушерів, фізіотерапевтів або іншого парамедичного персоналу у сфері оптометрії, гідротерапії, лікувального масажу, … хіроподії, гомеопатії, мануальної терапії, голковколювання тощо. Ці види діяльності можуть здійснюватися в клініках, які діють при фірмах, школах, будинках для осіб похилого віку та інших організаціях, що не є лікарнями, але мають власні консультаційні центри з місцями прийому пацієнтів.[1] Така діяльність має проводитись за наявності відповідної ліцензії.

Звертаємо увагу, що медичною практикою є вид господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, який провадиться закладами охорони здоров'я та фізичними особами - підприємцями з метою надання медичної допомоги та медичного обслуговування на підставі ліцензії.[2] Слід мати на увазі, що МОЗ України відзначив, оскільки «…на сьогодні в Україні не існує єдиного визначеного порядку косметологічної допомоги, яка надається за медичними показаннями», то «за власним бажанням хворого косметологічна допомога (sic!!!) може бути надана профільним державним лікувально-профілактичним закладом або в косметологічних кабінетах (закладах) різних форм власності за наявності у них ліцензії на даний вид діяльності».[3]

Чинне законодавство України не містить визначення «косметологічна допомога», а отже – фактично будь-яке медичне втручання може бути розцінене як «косметологічна послуга».

Для надання косметологічних послуг необхідним є дотримання цілого ряду нормативно-правових вимог, які, умовно, можливо поділити на дві великі групи:

• законодавство, що регулює господарську діяльність (питання вибору організаційно-правової форми юридичної особи чи робота у якості фізичної особи-підприємця, питання організації діловодства, оподаткування, подання необхідних звітів, тощо);
• пов’язані безпосередньо з наданням косметологічних послуг (залежить як від осіб, які надають такі послуги, місця їх надання, характеру косметологічних послуг).

Якщо, косметологічні послуги є неінвазійними, (естетична косметологія) то нормативно-правове регулювання такої діяльності здійсняється виходячи з загальних вимог цивільного законодавства щодо надання послуг. Додатково, будь-які послуги (у тому числі й косметологічні) підпадають під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів». Чи є це хобі? Для деяких осіб – це основна професія, для інших – це можливість додаткового заробітку чи/та хобі.

У випадках, коли косметологічні послуги пов’язані з інвазійним втручанням та/або іншим видом медичної практики (медична косметологія) необхідним є дотримання законодавства України, що регулює господарську діяльність з медичної практики. Господарська діяльність з медичної практики здійснюється лише на підставі ліцензії та у відповідності як до спеціального законодавства, так і Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики. Провадження медичної практики за відсутності ліцензії є підставою для притягнення до відповідальності – навіть, до кримінальної.

Окрім цього, на надання медичних послуг поширюються законодавство України, що регулює відносини між лікарем та пацієнтом, а це вже питання, включаючи але не обмежуючись: права та гарантії прав людини у сфері охорони здоров’я загалом, та пацієнта, зокрема; забезпечення лікарської таємниці та захисту персональних даних; особливості щодо інформованої згоди на медичне втручання та багато іншого.

По факту, ті чи інші косметологічні послуги можуть надавати:

• будь-які особи;
• косметики;
• медична сестра з косметичних процедур;
• провізор-косметолог;
• лікар-дерматовенеролог;
• хірург.

Під таким об’єднуючим терміном «будь-які особи», ми розуміємо осіб, які пройшли ті чи інші косметологічні курси, тренінги, практикуми, тощо; або особи, що є або вважають себе фахівцями у здійсненні тих чи інших косметологічних процедурах. Такі особи, зазвичай, не мають будь-якої медичної чи фармацевтичної вищої чи неповної освіти. Фактично, надання такими особами тих чи інших косметологічних послуг (переважно – найпростіших) ґрунтується лише на довірі клієнта до такої особи. Ні про яке, скажемо так, більш «фахове» надання косметологічних послуг чи будь-яку медичну практику не може йти й мова.

Косметик. У Класифікаторі професій ДК 003:2010, у Розділі 5. «Працівники сфери торгівлі та послуг», міститься така професія як «косметик». Косметики мають володіти знаннями необхідними для надання відповідних послуг. Для косметиків необхідним є наявність повної загальної середньої та професійно-технічної освіти чи повної загальної середньої освіти та професійної підготовки на виробництві (чи неповної вищої освіти - освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста).

Косметик повинен уміти: виконувати масаж обличчя, шиї та шкіри голови; виконувати очищення обличчя гігієнічне та вакуумне; накладати живлющі та дезінфікуючі маски; проводити підправку брів, фарбування вій та брів, завивку вій; наносити макіяж[4]. Часто поруч з найменуванням «косметик», зустрічається найменування професії «косметолог-естетист», що, фактично одне й те саме. Зустрічається й найменування «косметолог-візажист», що вказує на те, що дана особа не лише проводить догляд за шкірою обличчя, а й володіє навичками нанесення «професійного» макіяжу. Професія «косметика» відноситься до професійно-технічної освіти. Набір професійних навичок стосується косметологічних послуг. Ні про яку косметологічну допомогу чи навіть медичну допомогу мова не йде.

Цікавим є Рішення Апеляційного суду Волинської області від 31 березня 2016 року, у справі №161/12939/15-ц.[5] Особа, яка має неповну вищу освіту та закінчила курси підвищення кваліфікації за спеціальністю косметолог-естетист особа була визнана винною у спричиненні шкоди (великі гематоми та набряки), внаслідок неналежно проведеної процедури з біоревіталізації та введення філерів шляхом ін’єкцій в шкіру обличчя. Суд, зіславшись на наказ МОЗ СРСР від 28.12.1982 року № 1290 «Про заходи по поліпшенню косметологічної допомоги населенню», встановив, що: «враховуючи вимоги законодавства косметолог-естетист проводить не складні процедури, які не зв’язані з порушенням шкіряного покрову», а отже особа «…не мала права надавати … послуги з порушенням шкіряного покрову».

У зазначеній справі було встановлено важливе, хоча й дискусійне, правило, що: догляд за обличчям поділяється на два основні види: без порушення шкіряного покрову – не інвазійне втручання (різноманітні масажі, маски, депіляція, тощо) та з порушенням шкіряного покрову – інвазійне втручання (контурна пластика, ін’єкції, тощо). Лише особа з вищою медичною освітою має право проводити інвазійне втручання (під шкіру обличчя чи тіла).

Медична сестра з косметичних процедур. У Класифікаторі професій ДК 003:2010, у Розділі 3 «Фахівці» міститься найменування професій «сестра медична з косметичних процедур». Медична сестра з косметичних процедур може неповну вищу освіту (диплом молодшого спеціаліста), або базову вищу освіту (диплом бакалавра за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Сестринська справа", "Лікувальна справа" або "Акушерська справа), чи бути спеціалістом, що проходить післядипломну підготовку (стажування, інтернатуру, клінічну ординатуру тощо).

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 78. Охорона здоров'я»[6], Медична сестра з косметичних процедур надає косметологічну допомогу населенню під керівництвом лікаря, виконує призначені лікарем косметичні (чистку шкіри обличчя, косметичні маски тощо) та фізіотерапевтичні процедури. Проводить косметичний, пластичний та лікувальний масаж, косметичну гімнастику. Консультує хворих з питань раціонального застосування косметичних препаратів та косметичних процедур.

Провізор-косметолог. З 1998 року в Україні здійснюється підготовка фахівців за спеціальністю «Технології парфумерно-косметичних засобів» з кваліфікацією «провізор-косметолог». Провізори-косметологи мають повну вищу освіту (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Фармація".

Підготовка провізора-косметолога, окрім класичних для провізора дисциплін, включає й професійно-орієнтовані, зокрема: основи практичної косметології, технологія лікарських та косметичних засобів, дерматологія, клінічна косметологія, аромологія, технологія парфумерно-косметичних препаратів промислового виробництва, основи фітокосметики, основи косметичної хірургії та інші.

Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників «Випуск 78. Охорона здоров'я»[7], провізор косметолог окрім діяльності пов’язаної з виробництвом парфумерно-косметичних засобів, «… Надає косметологічну допомогу населенню. Визначає та впроваджує раціональну технологію декоративного, гігієнічного та лікувально-косметичного догляду за шкірою та її придатками згідно з індивідуальними особливостями клієнта. Здійснює фармацевтичну опіку з метою визначення патологічного стану шкіри та її придатків. Консультує населення з питань раціонального застосувань косметичних препаратів та косметичних процедур.» Такі завдання та обов’язки провізора-косметолога, з одного боку, дозволяють говорити про досить широкі можливості у сфері косметології, але з іншого – провізор-косметолог не може самостійно здійснювати лікувальну діяльність, іншими словами – провадити медичну практику.

Будь-які особи, у тому числі косметики, провізори-косметологи не можуть провадити медичну практику (медична сестра з косметичних процедур – лише під керівництвом лікаря).

Лікар-дерматовенерог. Лікарі-дерматовенерологи повинні мати повну вищу освіти (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки "Медицина", спеціальністю "Лікувальна справа". Спеціалізація за фахом "Дерматовенерологія" (інтернатура, курси спеціалізації).

Лікар-дерматовенеролог забезпечує консультативний прийом та лікування пацієнтів з приходу захворювань шкіри та інших органів, що супроводжуються косметичними дефектами.[8] застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих дерматовенерологічного профілю, надає їм швидку і невідкладну медичну допомогу. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Бере участь в організації боротьби з поширенням венеричних та заразних шкірних хвороб, в пропаганді санітарно-гігієнічних знань з профілактики дерматовенерологічних хвороб.[9]

Лікарі-дерматовенерологи можуть працювати у різних закладах охорони здоров’я (організаційно-правової форми та власності) або у спеціалізованій косметологічній лікарні.[10] Найменування посад у закладах охорони здоров’я (у тому числі й косметологічній лікарні) має відповідати Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я[11]. Ніякі косметики, косметологи обіймати лікарську посаду у косметологічній лікарні не можуть. Лише лікарі-дерматовенерологи (та лікарі-дерматовенерологи дитячі) .

По факту, лікарі-дерматовенерологи працюючи у закладах охорони здоров’я), поєднують свою основну роботу за фахом з наданням косметологічних послуг. Чітко розділити, що є косметологічною допомогою (у розумінні медичної практики) та косметологічними послугами, - практично неможливо.

Хірург. Говорячи про хірургів у медичній косметології, ми, насамперед, говоримо про пластичних хірургів. Лише на початку 2019 року, до Класифікатора професій ДК 003:2010, у Розділ 3 «Професіонали» було внесено назву професій «лікар-хірург пластичний»[12], хоча пластична хірургія в України є досить розвиненою сферою протягом тривалого часу. Пластичний хірург – спеціаліст по хірургічному виправленню різноманітних деформацій та дефектів зовнішності (зміна або виправлення форми носу, підборіддя, вух; ліфтинг/підтяжка обличчя, корекція форм губ, маніпуляції з тілом – збільшення/зменшення/корекція розміру грудей, ліпосакція тощо). Пластична хірургія є розділом хірургії. Пластичні хірурги, безумовно, є особами з вищою медичною освітою, що працюють у спеціалізований закладах охорони здоров’я. Загалом в Україні нормативно-правове регулювання діяльності пластичних хірургів здійснюється на загальних правилах законодавства України у сфері охорони здоров’я, оскільки клінічні протоколи, що регулюють порядок проведення пластичних операцій ще не затверджені.

Вищенаведені особливості діяльності у сфері косметології зумовлюють різні підходи до регулювання такої діяльності. З однієї сторони косметологічна діяльність як тонке мистецтво, а з іншого - «краса» є доволі суб’єктивна категорія. Крім того, можливе заподіяння шкоди здоров’ю клієнтів через недбалість чи зловживання з сторони несумлінних косметологів. Дане є причиною того, що спори між невдоволеними чи постраждалими клієнтами та косметологами / косметологічними клініками вирішуються за допомогою професійних юристів та навіть адвокатів у судовому порядку.

Косметологія є невід’ємною частиною нашого життя. Мабуть що, не лише завдячуючи генетиці, українці є однією з найкрасивіших націй світу. Для того, аби красиві люди України та гості нашої держави почували себе щасливими, а косметологи – заможними, не слід уникати консультацій юристів. Належне документарне оформлення діяльності косметологів, врегулювання відносин між ними та клієнтами стане запорукою для уникнення потенційних проблем у майбутньому. А це допоможе зберегти час, гроші, нерви, здоров’я та, насамперед, красу.

[1] Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності: Наказ Державного комітету статистики України №396 від 23 грудня 2011 року

[2] Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики: Постанова Кабінету Міністрів України №285 від 02 березня 2016 року (з змінами)

[3] Про порядок визначення косметологічної допомоги, яка надається за медичними показаннями: Лист Міністерства охорони здоров'я України №17-01-19/142-143 від 26 травня 2000 року

[4] Загальна характеристика професії "Косметик" // https://kha.dcz.gov.ua/publikaciya/zagalna-harakterystyka-profesiyi-kosmetyk

[5] http://reyestr.court.gov.ua/Review/56944622

[6] Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я №117 від 29 березня 2002 року (з змінами)

[7] Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я №117 від 29 березня 2002 року (з змінами)

[8] Положение о враче-дерматовенерологе косметологической лечебницы (отделения, кабинета) Приложение № 3 к приказу Минздрава СССР от 28 декабря 1982 г. N 1290

[9] Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78. Охорона здоров'я: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я №117 від 29 березня 2002 року (з змінами)

[10] Перелік закладів охорони здоров’я: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я №285 від 28 жовтня 2002 року (з змінами)

[11] Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров'я: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я №285 від 28 жовтня 2002 року (з змінами)

[12] Про затвердження Зміни № 8 до національного класифікатора ДК 003:2010: Наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №259 від 15 лютого 2019 року.

АВТОРИ:

Ганна Гаро

адвокат, медіатор, керівник Law Office of Ganna Garo

Іван Демченко

к.ю.н., юрисконсульт ТОВ «Джі Екс Пі»

Ганна Гаро

адвокат, медіатор, керівник Law Office of Ganna Garo

Іван Демченко

к.ю.н., юрисконсульт ТОВ «Джі Екс Пі»