«Корнієць та інші проти України» або злиття справи «діамантових прокурорів»

Європейський суд з прав людини визнав, що рішення судів щодо невідкладних обшуків після їх проведення не дають достатніх гарантій проти незаконного та свавільного втручання держави. Про це, зокрема,  йдеться у рішенні ЄСПЛ, ухваленому 10 липня, у справі «Корнієць та інші проти України».

Суд також вирішив, що, хоча й існують вагомі причини для розгляду клопотання про проведення обшуку без участі особи, в житлі якої він планується, проте немає жодного обґрунтування, чому такі ж суворі обмеження повинні застосовуватися ретроспективного судового перегляду. 

У справі об’єднані три скарги щодо чотирьох людей, які скаржилися в більшості на те, що  обшуки поліцією їхніх будинків були незаконними і необґрунтованими, оскільки проводилися без попереднього судового рішення, а заявники не мали ефективного правового захисту, бо не були присутніми під час їх ухвалення. Одна з заявниць також скаржилася на жорстоке поводження з боку поліції, що не розслідувалося.

Заявники

Перший заявник – Олександр Корнієць, на момент подій, зазначених у скарзі до ЄСПЛ, був заступником прокурора Київської обласної прокуратури.

У червні 2015 року проти нього порушили кримінальну справу за фактом отримання хабаря у 150 тисяч доларів. Згодом слідчий Генпрокуратури провів терміновий обшук будинку, під час якого вилучили понад 120 предметів, зокрема файли та документи, пов’язані з професійною діяльністю, сертифікати на право власності, мобільні телефони, паперові документи та електронні носії інформації, готівку в різних валютах, ювелірні вироби, шістдесят п’ять діамантів, вогнепальну зброя, ножі та боєприпаси.

Після цього суд задовольнив клопотання прокуратури про так званий ретроспективний дозвіл на обшук. Слідчий стверджував, що терміновий обшук був необхідним для забезпечення повернення хабара та збереження доказів, враховуючи досвід заявника у методах розслідування.

У справі Корнійця фігурують також колишній перший заступник начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Володимир Шапакін та їх імовірний спільник Валерій Гібаленко. Оскільки під час обшуків були знайдені діаманти, їх назвали «діамантовими прокурорами».

Згадайте новину: Суд понад п’ять місяців не може закінчити допит ключового свідка у справі «діамантових прокурорів»

Того ж дня Печерський райсуд Києва, спираючись головним чином на аргументи слідчого та результати обшуку, а також посилаючись на статті 223 та 234 Кримінального процесуального кодексу, ретроспективно узгодив обшук, постановивши, що він був виправданим з огляду на необхідність виявлення та реєстрації якомога більшої кількості інформації про правопорушення. Корнієць або його адвокат не брали участі в засіданні. Оскарженню воно не підлягає.

Восени того ж року деякі вилучені речі повернули заявнику, однак він був незадоволений їх збереженням і поскаржився в суд на слідчого, вимагаючи повернути й решту. Суд йому відмовив.

Справу за обвинуваченням Корнійця і на той момент заступника начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Володимира Шапакіна передали в суд ще в січні 2016 року. Після тривалих перекидань між судами сьогодні її розглядає Оболонський райсуд Києва.

Друга заявниця – колишня керівниця Полтавського обласного центру медико-соціальної експертизи Тетяна Жабо. У квітні 2015-го щодо неї порушили кримінальну справу і під час стеження зафіксували отримання хабаря у 300 доларів.

Наприкінці липня того ж року в її помешканні та авто провели обшуки, де вилучили готівку в різних валютах в еквіваленті 30 тисяч євро, кілька комп’ютерних пристроїв та електронних носіїв інформації, документи, пов’язані з професійною діяльністю заявниці, вогнепальну зброю та боєприпаси.

Наступного дня слідчий звернувся до суду з клопотанням про ретроспективне надання дозволу на обшук. Суд його задовольнив, мотивуючи, що обшук був необхідним для переслідування підозрюваного та збереження майна. Засідання в Октябрському райсуді Полтави також проводилося за відсутності заявниці та її адвоката, і воно не підлягає оскарженню в апеляції.

Згадайте новину: "Діамантовий прокурор" Корнієць задекларував 3 квартири, 7 земельних ділянок і Lexus

Як йдеться в рішенні ЄСПЛ, у березні 2018 року кримінальне розслідування проти Жабо припинили через відсутність складу правопорушення.

Заявниця скаржилася і на жорстоке поводження під час обшуку. За її словами, до її помешкання тоді увірвалося близько двадцяти чоловіків у балаклавах. Вони відмовилися назвати себе та не дозволили викликати адвоката. Під час обшуку їй не дозволили вийти з кімнати, коли їй потрібно було випити води або прийняти ліки, призначені їй після нещодавньої операції на серці. Один із чоловіків вдарив її в обличчя та штовхнув у груди, вимагаючи, щоб вона сиділа спокійно і не телефонувала. Після півночі наступного дня їй викликали швидку і госпіталізували. Згодом жінці поставили діагноз транзиторної ішемічної атаки, закритої черепно-мозкової травми та забій правого вуха. Вона подала заяву в поліцію, але кримінальне провадження було відкрите лише після відповідного рішення суду.

Розслідування неодноразово припинялося і поновлювалося, за словами заявниці, без жодних вказівок на те, що недоліки, виявлені судами, були усунені під час поновленого розслідування.

Востаннє – на початку вересня 2022 року – слідчий знову припинив розслідування через відсутність складу злочину, але Жабо вже не оскаржувала його.

Третю скаргу до ЄСПЛ подали подружжя – Олександр та Олена Ящишені. Чоловік на період подій, на які скаржиться, був працівником правоохоронних органів. Щодо його дружини у скарзі не йдеться, чим вона займалася.

Увечері 25 серпня 2015 року, йдеться у рішенні, у поліцію Києва надійшло повідомлення, що хтось стріляє з вогнепальної зброї з вікна багатоквартирного будинку № 12 на проспекті Перемоги. Після прибуття на місце події поліція затримала Олександра Ящишена на сходах будинку, йому одягнули кайданки і, витягнувши ключі із кишені, зайшли в квартиру. Правоохоронці назвали це “оглядом”, під час якого знайшли вогнепальну зброю і боєприпаси. Свідків при цьому не було, протокол поліція не складала.

Згодом приїхав слідчий та працівники Шевченківського райвідділку міліції Києва і провели офіційний обшук, під час якого вилучили боєприпаси, штурмову гвинтівку, пістолет, ліцензію на вогнепальну зброю, SIM-картки, ручну гранату та предмети, знайдені поліцією під час попереднього «огляду». Під час цього обшуку з’ясувалося, що Ящишен проживає в іншій квартирі.

Із першої квартири його привезли у відділок і склали протокол про затримання, паралельно – провели обшук квартири на вулиці Золотоустівській, де проживало подружжя Ящишених. Під час обшуку, коли у помешканні була дружина затриманого, вилучили платіжні та дисконтні картки, документи, пов’язані з професійною діяльністю заявника.

Спочатку проти Ящишена відкрили кримінальне провадження за фактом вбивства, а згодом перекваліфікували на порушення громадського порядку із застосуванням вогнепальної зброї.

Наприкінці серпня того ж року слідчий звернувся до суду з клопотанням про ретроспективне надання дозволу на обшук першої квартири затриманого. На підтвердження термінового обшуку він стверджував, що було необхідно встановити особу, яку підозрювали у скоєнні стрілянини, та отримати її документи, вогнепальну зброю і боєприпаси. Згодом слідчий звернувся до суду з клопотанням про надання дозволу на обшук другої квартири. На підтвердження терміновості слідчий стверджував, що було необхідно отримати доступ до документів, що посвідчують особу заявника, його вогнепальну зброю та боєприпасів.

Обшуки обох квартир були санкціоновані двома рішеннями суддів Шевченківського райсуду Києва на наступний день. У рішенні щодо обшуку першої квартири зазначалося, що він був виправданий тим, що знайдені речі могли мати відношення до досудового розслідування. Подружжя Ящишених оскаржувало ці рішення в апеляції і подавало касаційну скаргу, але обидві були повернуті, оскільки рішення про обшуки не підлягають оскарженню. Заявники також подавали конституційні скарги та дисциплінарні на суддів, які санкціонували обшуки.

Розслідування проваджень, відкритих за скаргами подружжя на правоохоронців, кілька разів припинялося слідчим через відсутність складу правопорушення, а потім відновлювалося після того, як суд визнав розслідування неповним. А Вища рада юстиції (правонаступниця – Вища рада правосуддя) розглянула дисциплінарну скаргу заявників на суддю, яка санкціонувала обшук другої квартири, і встановила, що та не провела ретельної оцінки заяви слідчого про дозвіл на обшук, зокрема, чи були законні підстави для проникнення до другої квартири заявників без дозволу. ВРЮ оголосила судді догану.

За словами Уряду, який представляла урядова уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Соколенко, кримінальне провадження проти Олександра Ящишена перебуває на розгляді в суді першої інстанції. Проти його дружини проваджень не було.

За даними “Судової влади”, справу проти Ящишена розглядає Шевченківський райсуд Києва.

На що скаржилися

Заявники скаржилися на порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо порушення приватного життя, обшуків без судових ухвал, ретроспективний судовий перегляд, ініційований слідчим заочно, та неможливість їх оскаржити, відсутність ретельної оцінки обставин кожної справи.

Вони також вказували на порушення статті 13 Конвенції через відсутність ефективного правового захисту та статті 3 Конвенції через побиття заявниці Тетяни Жабо і неефективне розслідування цього факту, епопея з розслідуванням якого тривала понад сім років.

Позиції сторін і судова оцінка

Уряд, зокрема, стверджував, що заявники не вичерпали національні засоби захисту, оскільки не подали цивільного позову з вимогою компенсації за ймовірні порушення. Як альтернатива, йдеться у рішенні ЄСПЛ, уряд стверджував, що скарги заявників були передчасними, враховуючи те, що кримінальне провадження проти них триває у національних судах. Розслідування ймовірного зловживання патрульними поліцейськими під час обшуку подружжя Ящишен також ще не завершене.

Заявники заперечували проти таких аргументів. Зокрема, Корнієць стверджував, що українське законодавство не дозволяє йому оскаржувати або вимагати перегляду законності обшуку без судової ухвали. Подружжя Ящишен заперечували проти можливості вимагати компенсації в судах України, оскільки законодавство передбачає таку можливість лише у випадку, якщо суд встановив, що обшук був незаконним.

Крім того, український уряд стверджував, що обшуки відбулися, відповідно до статті 233 КПК, та посилався на судову практику Верховного Суду. Позиція суду полягає у тому, що єдиними невідкладними обставинами, що виправдовують обшук без ухвали, є зазначені у цій статті, якщо вони існували на момент проникнення до житла, і якщо терміновість ситуації унеможливлювала для відповідного органу отримання судового рішення.

Розглянувши скарги, ЄСПЛ констатував, що, згідно з українським законодавством, не існує можливості оскаржити ухвалу про проведення обшуку, незалежно від того, чи була вона постановлена суддею до проведення обшуку чи після. Законність обшуку можна перевірити лише після розгляду в суді відповідного клопотання, що передбачено частиною 3 статті 233 КПК. Однак національне законодавство не дозволяло заявникам брати участь у процедурі перегляду.

Відповідно до КПК, процедура ретроспективного судового перегляду схожа на надання дозволу на обшук: вона проводиться без участі особи, в житлі якої проводився обшук, або її адвоката, і не може бути оскаржена в апеляційному порядку, якщо суд визнав обшук законним. А це не може розглядатися як достатня гарантія проти незаконного та свавільного втручання держави, вирішив ЄСПЛ.

Крім того, ухвали слідчих суддів після проведення невідкладного обшуку не свідчать про ретельну оцінку обставин кожної справи щодо того, чи були правові підстави для проведення обшуків без попереднього дозволу суду та чи дійсно існували невідкладні обставини, які виправдовували проведення обшуків. Обґрунтування ухвали викладено в загальних фразах, які по суті відтворюють клопотання слідчих. Той факт, що заявники не мали можливості подати заперечення або іншим чином взяти участь у розгляді клопотання, поданого слідчим, зважаючи на відсутність відповідної правової підстави, на думку ЄСПЛ, сприяв низькому рівню перевірки всіх аргументів.

У підсумку суд визнав порушення, та зобов’язав Україну виплатити першому заявнику – Олександру Корнійцю шість тисяч євро (одну тисячу, зокрема, як судові збори), по п’ять тисяч – Олександру та Олені Ящишен та 500 євро – Тетяні Жабо. Остання не заявляла про виплату моральної компенсації.

Компенсації повинні виплатити упродовж трьох місяців, після цього буде нараховуватися пеня.

Авторка статті: Вікторія Матола

Джерело: Watchers