Історія отримання поштою постанови від державного виконавця або застосування принципу змагальності сторін у господарському судочинстві

Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство).

Господарський процесуальний кодекс передбачає здійснення господарського судочинство за принципом змагальності сторін. Так, ст 4-3 ГПК України", передбачає, що "судочинство у господарських справах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свлї вимоги і заперечнння поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодаства.""

На прикладі спору між боржником та державним виконавцем розглянемо, як господарські суди застосовують принцип змагальності сторін на практиці.

Замість вступу життєва ситуація описана за реальними подіями.

Їде громадянин Дмитро на автомобілі, ні кого не чіпає, нічого не порушує і настрій у нього прекрасний. «Непоганий в мене Акорд, - думає про себе. Інколи треба тещу у село завозити, але він того стоїть.» Раптово зупиняє його інспектор ДАЇ Петренко Василь, перевіряє документи і каже:

• Ваша машина у розшуку. Я її затримую та транспортую на штрафний майданчик.
• Як так? - каже Дмитро. Це моя машина. Ось техпаспорт. Не маєте права. Буду скаржитись!
• Нічого не знаю. У базі ця машина значиться у розшуку, тому ми її транспортуємо евакуатором на штрафмайданчик, а Ви з’ясовуйте що? де? коли? кому? Але в будь-якому випадку Ви вже заплатите і за виклик евакуатора, і за транспортування за кожен кілометр на іншу частину міста, і за кожну добу простою на штрафмайданчику, доки не оформити документи про вилучення запису про розшук, - тоном бувалого доброзичливця розповів інспектор ДАЇ.
• Так давайте я сам на штрафмайданчик відвезу машину і Ви зі мною поїдете щоб не втік, заодно дізнаюся де цей клятий штрафмайданчик. Навіщо мені платити за евакуатор і машину не подряпають, – благає законослухняний Дмитро.
• Ні тільки евакуатором, такий порядок! - відрізав інспектор Петренко.

У підсумку інспектор Петренко вручив громадянину Дмитру документи: акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу і протокол про адміністративне правопорушення про тимчасове затримання транспортного засобу та «по свійські» бажаючи всього найкращого порадив не затягувати із штрафмайданчиком.

Дмитро залишився на дорозі у розпачі і великому обуренні, відчуваючи себе безправним лохом та щиро вважаючи інспектора Василя Петренко падлюкою. Згадав про забутого друга - юриста, якому не дзвонив пів року, оскільки цей друг не подобався жінці. Ну раз така справа - вирішив подзвонити. Пощастило, що юрист був не злопам’ятний та мав досвід у таких справах і через три години зв’язувалося наступне.

Півтора роки тому Дмитро поспішав до тещі на млинці і побоюючись прогнівати тещу перевищив швидкість кілометрів на 35 у час від дозволеної. Якийсь автоматичний пристрій ДАІ зафіксував це порушення, далі по номеру машини визначили власника і без його відома виписали йому постанову про адміністративне правопорушення із стягненням штрафу 850,00 гривень. Дмитро згадав, що зухвалий папірець зі штрафом півтора роки тому приходив йому у поштовий ящик і дуже розгнівав жінку, яка регулярно слідкує за поштою. Переконуючи жінку, що така постанова незаконна, Дмитро її не сплатив і забув. Оскільки протягом наступного року нічого не відбулося гнів жінки з цього приводу підупав. А далі головне.

Постанова про стягнення штрафу після несплати штрафу протягом двох тижнів була переслана ДАЇ у відділ Державної виконавчої служби (ВДВС) за місцем проживання громадянина Дмитра для примусового виконання. У ВДВС ця постанова пролежала майже півтора року без руху, але потім після чергової відомчої перевірки була запущена у дію. Заднім числом, тобто датуючи документи більш ніж річною давниною, державний виконавець Голозад виніс постанову про порушення виконавчого провадження, постанову про арешт транспортного засобу та заборону його відчуження, постанову про оголошення транспортного засобу у розшук, постанову про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Саме на підставі постанови про арешт транспортного засобу та заборони його відчуження, ДАЇ внесла машину Дмитра до бази транспортних засобів, що розшукуються. Виносив такі постанови заднім числом державний виконавець з метою створення картини для відомчої перевірки, в якій строки проведення виконавчого провадження (6 місяців) ним дотримуються, при цьому начальник ВДВС, який затверджував ці постанови заднім числом, зовсім не заперечував проти такого діловодства свого підлеглого. Єдине, що не зміг зробити Голозад заднім числом, так це повідомити Дмитра про порушення виконавчого провадження, надати йому строк для добровільної сплати штрафу та надіслати йому рекомендованим листом постанову про порушення виконавчого провадження і потім пересвідчитись, що Дмитро отримав цю постанову, як це передбачає закон.

Дмитро разом з юристом завітали до ВДВС у прийомні години і відстоявши чотири години у черзі зустрілися із Голозадом у маленькій кімнаті, де ще працювали чотири інших державних виконавців.

• Я нічого від ВДВС не отримував, - щиро стверджував Дмитро. Ніяких листів, постанов, актів та будь-яких інших документів, інакше все б заплатив вчасно. Жінка може підтвердити!
• Тут всі так розказують, - з посмішкою відповів Голозад. А Вам, як і усім, я все що треба направляв у встановлений законом строк. Постанова про порушення виконавчого провадження у матеріалах виконавчого провадження є. Якщо Ви її не отримували звертайтесь із претензіями до пошти… Так, так, саме до пошти, а не до ВДВС.
• Так може у Вас, вельмишановний пане Голозад, і супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження є ? - спросив вже все зрозумівший юрист. І докази того, що Ви відправляли цю постанову рекомендованим листом, і запис у книзі вихідної кореспонденції ВДВС про таке відправлення є? Покажіть, якщо стверджуєте.
• Ви хлопці, якщо права будете качати, ти приходьте іншим разом, не псуйте настрій перед відпусткою. Хочете отримати постанову про зняття арешту, щоб забрати машину – сплатіть штраф за перевищення швидкості, виконавчій збір та витрати на проведення виконавчих дій, принесіть квитанції і тоді в порядку черги, якщо вистачить часу, я напишу постанову. І то, якщо встигну. Бачите скільки людей, а я один… Ви зрозумійте, Вас ще змусять платити за кожен день простою машини на штрафмайданчику…
• За що ж мені платити виконавчий збір, - не вгамовувався Дмитро. Ви ж нічого не висилали мені. Якщо висилали – доведіть! Де поштові квитанції рекомендованого листа!
• Виконавчий збір – це дохід бюджету, «святая святих», - по державницькі висловився Голозад. Без нього постанову про зняття арешту не винесу… Я на себя такой ответственности не возьму. І взагалі, щось не подобається - звертайтесь до суду… В мене мало часу, там ще люди за Вами….

Враховуючи неминучі витрати за простій автомобілю на штрафмайданчику юрист порадив Дмитру сплатити і штраф, і виконавчий збір, і поки державний виконавець Голозад не пішов у законну відпустку добитися від нього постанови про зняття арешту з транспортного засобу. На штраф майданчику Дмитра також чекали витрати: рахунок за евакуатор і рахунок за перебування автомобілю на штраф майданчику. Ще одним ударом була подряпина середніх розмірів на лівій задній двері Акорду. Охоронці на штрафмайданчику в один голос кричали, що машину такою їм привезли на евакуаторі і вони тут ні причому.

• Тепер, коли ти визволив машину, ти можеш, оскаржити постанову про виконавчий збір у суді, - запропонував юрист. Шанси перемогти в нас великі і виконавця вжариш. Ніяких записів у книзі вихідної кореспонденції ВДВС у Голозада немає. Та і реєстр поштових відправлень ВДВС не надасть у суд. Ти ж насправді нічого не отримував.
• Та, навіщо цей суд. Знаю цього суддя по моїй вулиці. Прізвище в нього Гнида, і це справжнє. Такі вже історії про нього чув. Не хочу… Нічого це не дасть.
• Ну і даремно. Тепер Голозад і над іншими буде знущатися безкарно.

Але громадянин Дмитро вже не слухав. Покірно заплативши всюди, де тільки вимагали, Дмитро знову сів за руль свого авто і проклинаючи Петренко, Голозада та всю чиновницьку братію поїхав з повинною на суд дружини.

На жаль така ситуація із раптовим затримання інспекторами ДАЇ транспортних засобів трапляється в житті все частіше. І справа тут не в тому, що громадянин не сплачує вчасно адміністративні штрафи, а в тому що громадянин навіть і не знає, що повинен такий адміністративний штраф сплатити. Державні виконавці порушують закон та не повідомляють громадян рекомендованими листами про їх обов’язок заплати штраф у встановлений строк. А потім з вини державного виконавця у законослухняного громадянина виникають непередбачувані труднощі.

Якщо громадянин Дмитро не став оскаржувати дії державного виконавця у суді, то ТОВ «Фарма-Сіті» опинившись в аналогічній ситуації спробувати відновити законність та покарати недбайливого державного виконавця. І тут перша проблема пов’язана з державними виконавцями виявилась дурницею, у порівнянні із сприйняттям судів відносин у площині громадянин – виконавець, на предмет: «хто що повинен доводити».

Суть справи полягає в наступному. ТОВ «Фарма-Сіті» мало господарський борг перед ТОВ «Бізнес Центр Фармація». Після того, як господарським судом було прийнято рішення про стягнення боргу, ТОВ «Фарма - Сіті» спеціально з метою не входити в стосунки з Державною виконавчою службою (ДВС) сплатила цей борг добровільно на рахунок ТОВ «Бізнес Центр Фармація». Проте всередині ТОВ «Бізнес Центр Фармація» хтось когось не попередив і юридичний відділ направив наказ про стягнення коштів до ДВС. Оскільки кошти були повернуті, а постанову про виконавче провадження від ДВС ніхто не отримав, суб’єкти господарювання не мали ніяких претензій одне до одного. Більше ніж через рік машина, яка є власністю ТОВ «Фарма - Сіті» була затримана інспектором ДАЇ і транспортована на штрафний майданчик, оскільки за даними ДАЇ вона знаходилась у розшуку. Повторилась ситуація як із громадянином Дмитром. З метою уникнення витрат пов’язаних із подальшим перебуванням машини на штрафмайданчику ТОВ «Фарма-Сіті» сплатило виконавчий збір, рахунок за послуги евакуатора і плату за штрафмайданчик. Далі з метою недопущення подібної ситуації у майбутньому було прийнято рішення оскаржити постанову про стягнення виконавчого збору у суді. О ось, що з цього вийшло.

Розгляд скарги на постанову ДВС про стягнення виконавчого збору у суді першої інстанції.

ТОВ «Фарма-Сіті» (Боржник) в порядку, передбаченому ст. 121-2 ГПК України звернулося із скаргою до господарського суду м. Києва про визнання недійсною постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. При цьому на стадії підготовки скарги до розгляду було заявлено клопотання про витребування з ДВС матеріалів виконавчого провадження. Скарга мотивувалась тим, що оскільки ТОВ «Фарма - Сіті» до моменту затримання власної машини не знало про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу на користь ТОВ «Бізнес Центр Фармація» та головне не отримувало від ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження, то було порушене право божника на добровільне виконання рішення суду у встановлений держаним виконавцем строк, яке передбачено ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження». На час подання цієї скарги у ТОВ «Фарма-Сіті» досі немає постанови про відкриття виконавчого провадження, нема цієї постанови і у матеріалах виконавчого провадження, з яким боржник ознайомився у ДВС. Зважаючи на те, що боржник не мав можливості самостійно виконати рішення суду із вини державного виконавця, у ДВС не має законних підстав для винесення постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому зверталась увага суду на те, що боржник добровільно виконав рішення суду і повернув кошти стягувачу на його рахунок без будь-яких примусових дій з боку ДВС. Позиція ТОВ «Фарма - Сіті» ґрунтувалась на таких нормами права:

1) Частина 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що «копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. »

Пункт 4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачає, що

«Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.»

Клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження з ДВС судом було задоволене.

Судове засідання переносилось двічі. В жодне судове засідання представник ДВС не з’явився. Ухвала суду про надання матеріалів виконавчого провадження ДВС виконана не була. Суддя не став притягати до відповідальності ДВС за невиконання ухвали суду, незважаючи на клопотання боржника.

Нарешті суд вирішив розглядати справу за наявними у справі матеріалами. По суті розгляд відбувався таким чином:

ТОВ «Фарма-Сіті»: «Ваша честь, ми як боржник не отримали від ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом і внаслідок цього ДВС вдавшись до виконавчих дій порушило наше право на самостійне виконання рішення. Оскільки законодавець поклав обов’язок направляти постанову про відкриття виконавчого провадження на ДВС, то представник ДВС повинен прийти у судове засідання і довести, що він направляв боржнику цю постанову. Або докази направлення постанови повинні міститись у виконавчому провадженні, яке судом витребувано, але ДВС не надано.

Суддя: «Представник ДВС в нас не з’явився і матеріалів виконавчого провадження у суду немає. А як боржник може довести, що він не отримував від ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження?».

ТОВ «Фарма-Сіті»: «Ваша честь, у господарському судочинстві діє принцип змагальності сторін. Якщо законодавець поклав обов’язок вчинити дію на державний орган (ДВС), то тягар доведення, того що ця дія вчинена відповідно до закону в суді покладається на державний орган. Тому боржник не повинен доводити, що він не отримав постанову про відкриття виконавчого провадження… Взагалі довести направлення ДВС постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику рекомендованим листом можливо відповідним записом у книзі вихідної кореспонденції ДВС та реєстром поштових відправлень ДВС на необхідну дату. Ці два документи може надати тільки ДВС, а не боржник. Ці два документи витребувані судом, але ДВС досі не надані.

Суддя: «Тобто Ви не можете надати докази, які підтверджують, що Ви не отримували постанови про відкриття виконавчого провадження?»

ТОВ «Фарма-Сіті»: «Згідно принципу змагальності сторін це повинно зробити ДВС. Проте зрозуміло, що вони не нададуть суду докази того, що вони порушили закон і не направили боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження…. Ваша честь, представника ДВС тут не має, матеріали виконавчого провадження не надані, звідки суд взагалі знає позицію ДВС у цьому спорі? Можливо ДВС визнає нашу скаргу? У суду навіть немає в матеріалах справи самої постанови про відкриття виконавчого провадження! Звідки суд знає, чи виносилась постанова про відкриття виконавчого провадження взагалі?

Суддя: «Так, ну Ви суду питання задавати не будете. Останній раз Вас питаю. Чи є у боржника – ТОВ «Фарма-Сіті» докази того, що він не отримував від ДВС поштою постанови про відкриття виконавчого провадження? Є чи ні?»

ТОВ «Фарма-Сіті»: «Ваша честь, я рік назад відправ Вам скаргу. Ось цей папірець - його копія. Докажіть, що Ви не отримували від мене моя скаргу!!! Ви можете це зробити або я повинен показати поштову квитанцію, що її Вам відправив?

Суддя (імітуючи співчуття): «Ну я все розумію. Знаю, знаю погано ДВС працює. А Ви що хочете, щоб держава Вам кошти повернула? В держави немає коштів. І хіба це сума для бізнесу. Тут взагалі не так треба було Вам робить… Я консультацій не даю. Вивчайте законодавство. Відмовляю у задоволенні скарги.»

Цитата із винесеною ухвали суду першої інстанції:

«Твердження відповідача про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не була ним отримана у законодавчо визначений термін, не підкріплена жодними належними доказами. Скаржник у судові засідання з'являвся, давав пояснення, однак надати доказів неотримання ним постанов державного виконавця по виконавчому провадженню № 29809551 з виконання наказу № 58/132 від 14.09.2011 не зміг. А тому у суду немає доказів того, що державний виконавець передчасно, без повідомлення скаржника, стягнув з нього виконавчий збір постановою від 21.11.2011.»

Ухвала господарського суду м. Києва у справі №58/132 від 21 лютого 2013р. (суддя Головатюк Л. Д., повний текст).

Розгляд скарги на постанову ДВС про стягнення виконавчого збору у суді апеляційної інстанції.

Не розуміючи підходу суду першої інстанції до спірних правовідносин між ТОВ «Фарма-Сіті» та ДВС, боржник вирішив оскаржити ухвалу про відмову у задоволенні скарги про визнання недійною постанови про стягнення виконавчого збору.

Перше, на що ТОВ «Фарма-Сіті» звернуло увагу суду апеляційної інстанції, так це на відсутність у матеріалах справи постанови про відкриття виконавчого провадження

У апеляційний скарзі на ухвалу суду першої інстанції боржник зазначав: в матеріалах справи відсутня постанова про відкриття виконавчого провадження і суд першої інстанції взагалі не встановив чи була вона винесена та чи була направлена сторонам виконавчого провадження ДВС. Незважаючи на що судове засідання двічі переносилось, ДВС в судове засідання представника не направив, свою позицію з приводу поданої скарги не висловив та головне - матеріали виконавчого провадження і книги вихідної кореспонденції, які були витребувані судом, не надав.

Крім того судом першої інстанції при винесені ухвали про відмову у задоволенні скарги боржника порушено процесуальний принцип змагальності сторін передбачений ст. 4-3 ГПК України та обов’язок сторони у справі доказування і подання доказів, передбачений ст. 33 ГПК України. Оскільки орган ДВС був належним чином повідомлений, але не з’явився в судове засідання, не скористався правом заперечувати проти скарги та не виконав вимогу суду про витребування матеріалів виконавчого провадження вважається, що заперечити проти скарги йому нема чим.

Тобто до нормативного обґрунтування правомірності своєї поведінки наведеного у першій інстанції ТОВ «Фарма- Сіті» просить суд апеляційної інстанції правильно застосувати процесуальний принцип змагальності сторін.

Суд апеляційної інстанції приймає скаргу для розгляду і також витребує виконавче провадження від ДВС. Представник ДВС у судове засідання не з’являється, проте заперечення та матеріали виконавчого провадження суду апеляційної інстанції надаються. У виконавчому провадженні з’являються нові документи: постанова про відкриття виконавчого провадження та супровідний лист про направлення цієї постанови на адресу боржника. Суд апеляційної інстанції залучає ці документи до матеріалів справи в порушення… ГПК України без пояснення ДВС поважних причин ненадання цих документів при розгляді справи у першій інстанції. Проте ТОВ «Фарма-Сіті» заперечує проти іншого: і постанова про відкриття виконавчого провадження, і супровідний лист до цієї постанови не є доказами направлення рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику. ТОВ «Фарма-Сіті» як і раніше намагається переконати суд, що такими доказами можуть бути лише книга вихідної кореспонденції ДВС та реєстр поштових відправлень на визначену дату. Суд апеляційної інстанції ігнорує такий довід «Фарма-Сіті» і залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Цитата із прийнятої постанови суду апеляційної інстанції:

«Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011 року відповідно до супровідного листа № 1570/14 від 11.11.2011 року за вих. № 98072 було направлено на юридичну адресу боржника: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 29.

Вищенаведеним спростовуються твердження відповідача про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не направлялася йому у законодавчо визначений термін.»

Постанова Київського апеляційного господарського суду у справі № 58/132 від 11 квітня 2013р. (головуючий суддя Остапенко О. М., судді Жук Г.А., Руденко М. А.).

Розгляд скарги на постанову ДВС про стягнення виконавчого збору у суді касаційної інстанції.

Касаційна скарга ТОВ «Фарма - Сіті» обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема відмовою судів витребувати від ДВС книгу вихідної кореспонденції та реєстру поштових відправлень на визначену дату для встановлення факту відправлення саме рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Проте суд касаційної інстанції погодився із судом апеляційної інстанції і визначив супровідний лист до постанови про відкриття виконавчого провадження (залучений судом лише на стадії апеляційного провадження) достатнім доказом направлення ДВС рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Цитата із прийнятої постанови суду касаційної інстанції:

«Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011 року, відповідно до супровідного листа № 1570/14 від 11.11.2011 року за вих. № 98072, було направлено на юридичну адресу боржника: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 29.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно не взяв до уваги твердження відповідача про неотримання вищевказаної постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вона не направлялася йому у законодавчо визначений термін.»

Постанова Вищого господарського суду у справі № 58/132 від 04червня 2013 року (головуючий суддя Малетича М. М., судді Круглікова К. С. (доповідач), Мамонтова О. М.)

З огляду на викладене вище ми проходимо до сумних для громадян і веселих для ДВС висновків.

1. З життєвої точки зору боржник знає, що постанова ДВС йому не направлялась, державний виконавець знає, що постанову ДВС він не направляв і суд також знає, що державний виконавець постанови ДВС боржнику не направляв. Якщо би постанова ДВС була направлена боржник би не подав в суду скаргу, а якщо все ж таки подав, то тоді державний виконавець з’явився би у судове засідання і надав би суду докази направлення постанови ДВС боржнику рекомендованим листом, як це передбачено законом (книга (журнал) вихідної кореспонденції та реєстр поштових відправлень на визначену дату).
2. З юридичної точки зору при наявності описаних вище судових актів трьох інстанцій відповідно до принципу змагальності сторін та ст. 33 ГПК України (обов’язок доказування та подання доказів) боржник повинен довести суду, що він не отримував поштою рекомендованим листом постанови від ДВС. Процесуально зробити це можливо шляхом витребування від ДВС знов таки книги (журналу) вихідної кореспонденції та реєстру поштових відправлень на визначену дату. Як ми знаємо ДВС у першій інстанції не надало суду навіть матеріалів виконавчого провадження і суд незважаючи на пряме невиконання ДВС своєї ухвали прийняв рішення за наявними матеріалами справи на користь ДВС
3. З точки зору подальших відносин у площині боржник – ДВС ситуація критична. Оскільки суди виявились на стороні ДВС, то ДВС і далі не буде направляти боржникам постанови про відкриття виконавчого провадження, а про примусове стягнення із себе боргу громадяни будуть дізнаватися наприклад під час затримання інспекторами ДАЇ своїх транспортних засобів на заміських дорогах або при неможливості перетнути кордон при поїздці на море у відпустці разом із сім’єю.

Насамкінець необхідно підкреслити, що незважаючи на відмовні рішення судів трьох інстанцій ми і далі вважаємо, що суди неправильно застосували принцип змагальності сторін при розгляді справ та неправильно поклали обов’язок доказування факту неотримання постанови ДВС рекомендованим листом на боржника. Також ми впевнені, що супровідний лист ДВС про направлення постанови ДВС на адресу боржника, який з’явився тільки в апеляційному провадженні не є доказом направлення боржнику рекомендованим листом постанови ДВС.

Джерело: Інтернет-ресурс "Протокол"