Застосування у господарському судочинстві принципу змагальності сторін судом апеляційної інстанції ( судді Київського апеляційного господарського суду Остапенко О. М., Жук Г. А., Руденко М. А.)

Боржник стверджує, що він не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження поштою рекомендованим листом від органу ДВС, як це передбачено ст. 31 ЗУ "Про виконавче провадження", тому був позбавлений права на самостійне виконання рішення суду, і простить суд скасувати постанову ДВС про стягнення виконавчого збору, як безпідставну. Господарський суд приходить до висновку, що боржник повинен довести факт неотримання ним постанови про відкриття виконавчого провадження поштою рекомендованим листом, при цьому представник ДВС в судове засідання не з'являється і матеріалів виконавчого провадження витребуваних судом не надає. Боржник оскаржує рішення суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доказом направлення органом ДВС рекомендованим листом боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження є лише супровідний лист ДВС про направлення такої постанови на адресу боржника.

Також дивиться: Ухвалу господарського суду м. Києва у справі № 58/132 від 21 лютого 2013р. (судддя Головатюк Л. Д.).

Постанову Вищого господарського суду Україїни у справі № 58/123 від 04 червня 2013р.

Читайте статтю: Застосування судами принципу змагальності сторін на практиці або історія отримання поштою постанови від державного виконавця (господарське судочинство).

Застосування судами принципу змагальності сторін або історія оскарження рішення Одеської міської ради прийняте у далекому 1981 році (адміністративне судочинство).

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа № 58/132

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Жук Г.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Капінус О.Ю. - довіреність б/н від 12.02.2013 року,

від ВДВС: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма-Сіті" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року (суддя Головатюк Л.Д.)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма-Сіті"

на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої

служби Дніпровського районного управління юстиції

у м. Києві Білець Т.М.

у справі № 58/132 (суддя Блажівська О.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр

Фармація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма-Сіті"

про стягнення боргу 35 330,27 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма-Сіті" заборгованості у розмірі 35 330,27 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.06.2011 року позов було задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 35 243,52 грн. основного боргу, 352,44 грн. державного мита та 235,42 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року вказане рішення залишено без змін.

14.09.2011 року видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011 року.

10.01.2013 відповідач звернувся до господарського суду м. Києва зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця в якій просив визнати недійсною постанову ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві про стягнення з ТОВ „Фарма-Сіті" (боржника) виконавчого збору від 21.11.2011 року (виконавче провадження № 29809551, головний державний виконавець Білець Тетяна Миколаївна).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року в задоволенні скарги ТОВ „Фарма-Сіті" на дії головного державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Білець Т.М. відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про стягнення з ТОВ „Фарма-Сіті" виконавчого збору від 21 листопада 2011 року, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві у своїх запереченнях на апеляційну скаргу просить суд апеляційну скаргу ТОВ „Фарма-Сіті" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року - без змін.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року для розгляду справи № 58/132 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін та ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 11.04.2013 року відповідно до п. 1, п. 3 ч. 1 статті 77 ГПК України у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представників позивача, ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві та необхідністю витребування додаткових документів.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2013 року у зв'язку з перебуванням судді Скрипки І.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ТОВ „Фарма-Сіті" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Жук Г.А., Руденко М.А.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві надійшли заперечення на апеляційну скаргу та клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника ВДВС. Також, та на виконання вимог попередньої ухвали суду від ВДВС та відповідача надійшли додаткові документи, які колегією суддів долучено до матеріалів справи.

Представники позивача та ВДВС в судове засідання, яке відбулося 11.04.2013 року не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Як передбачено ч. 2 ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Колегія суддів виходить з того, що представники сторін та ВДВС мали можливість надати необхідні докази та сформулювати свою позицію відносно спору, поданих матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги та вирішення спору по суті. Неявка позивача та ВДВС в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.04.2013 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу ТОВ „Фарма-Сіті" задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.04.2013 року, було прийнято постанову Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ „Фарма-Сіті" слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Частиною 5 статті 106 передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2011 року місцевим господарським судом було видано наказ від 14.09.2011 року про стягнення з відповідача на користь позивача 35 243,52 грн. основного боргу, 352,44 грн. державного мита та 235,42 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 115, 116 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження" (далі - Закон). Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

За приписами ст. 6 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 25 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

На виконання вимог ухвал суду апеляційної інстанції від 19.03.2013 року та від 28.03.2013 року ВДВС було надано суду копії матеріалів виконавчого провадження № 29809551, з якого вбачається наступне.

11.11.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду м. Києва № 58/132 від 14.09.2011 року про стягнення з відповідач на користь позивача 35 831,38 грн. боргу.

Відповідно до зазначеної постанови встановлено строк для добровільного виконання рішення суду - до 17.11.2011 року.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо, боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Вказану постанову про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011 року відповідно до супровідного листа № 1570/14 від 11.11.2011 року за вих. № 98072 було направлено на юридичну адресу боржника: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, 29.

Вищенаведеним спростовуються твердження відповідача про те, що постанова про відкриття виконавчого провадження не направлялася йому у законодавчо визначений термін.

Твердження відповідача, що 03.01.2013 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 29809551, постанова про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2011 року була відсутня, не підтверджені відповідачем жодними належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З огляду на наведені норми Закону, враховуючи, що у вказаний строк до 17.11.2011 року боржник наказ не виконав, зазначену суму коштів стягувачу не перерахував, то 21.11.2011 року головним державним виконавцем ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про стягнення з відповідача виконавчого збору у розмірі 3 583,13 грн.

Крім того, 14.12.2012 року державним виконавцем відповідно до ст. 41 Закону було винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50,00 грн.

03.01.2013 року боржником було сплачено на р/р ВДВС виконавчий збір в розмірі 3 583,13 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 50,00 грн., що підтверджується банківськими квитанціями.

Відповідач посилається на те, що ним було у добровільному порядку сплачено стягувану суму відповідно до наказу № 58/132 від 14.09.2011 року в розмірі 35 831,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5463 від 20.12.2011 року, а тому підстави для сплати ним виконавчого збору відсутні.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що добровільна сплата боржником на користь стягувача суми в розмірі 35 831,38 грн. за наказом № 58/132 від 14.09.2011 року відбулася 20.12.2011 року, тобто вже після спливу строку для добровільного виконання зазначеного наказу.

А відтак відповідачем не надано жодних доказів того, що державний виконавець передчасно, без повідомлення скаржника, стягнув з нього виконавчий збір постановою від 21.11.2011 року.

Крім того, як вірно зазначено місцевим господарським судом, боржник на час винесення оскаржуваної постанови від 21.11.2011 року не повідомив виконавчу службу, на виконанні у якої перебував наказ № 58/132 від 14.09.2011 року, про добровільне виконання даного наказу, а отже державний виконавець не знав та не міг знати про таке добровільне виконання.

Також судова колегія не вбачає жодних порушень вимог чинного законодавства України в процесі виконання даного виконавчого документа державним виконавцем, а відповідно всі процесуальні дії державного виконавця є своєчасними та законними.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 21.11.2011 року повністю відповідає вимогам Закону України „Про виконавче провадження", а відтак відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин вірним є висновок місцевого господарського суду, що скарга ТОВ „Фарма-Сіті" на дії головного державного виконавця ВДВС Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві Білець Т.М. є безпідставною, необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-106, 121-2 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фарма-Сіті" на ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року у справі № 58/132 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року у справі № 58/132 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 58/132 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 16.04.2013 року.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Жук Г.А.

Руденко М.А.