Хто з учасників справи має право заявити про застосування позовної давності

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, відмовив у позові прокурора про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов’язання її повернути.

Судові рішення мотивовані тим, що прокурор пропустив строк позовної давності для звернення до суду з такими вимогами, а третя особа у справі заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду судові рішення попередніх інстанцій скасував і передав справу на новий розгляд до місцевого суду, навівши таке обґрунтування.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.

Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов’язана лише із наявністю про це заяви сторони.

Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 ЦПК України у редакції 2004 року, чинній на час розгляду справи судами, у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 30 ЦПК України 2004 року сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суди першої та апеляційної інстанцій помилково взяли до уваги заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, подану третьою особою у справі.

При цьому відповідачка з відповідною заявою до суду першої інстанції не зверталася.

Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.

У справі, яка переглядалася, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд висловили висновки тільки щодо пропуску строку позовної давності. Питання щодо обґрунтованості позову прокурора суди не досліджували, не розглянули заявлених позовних вимог по суті спору.

Із постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 509/3589/16-ц (провадження № 61-16895св18) можна буде ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень – http://reyestr.court.gov.ua/.

Джерело: Судова влада України