Фінансовий ринок та інвестиційні процеси в Україні: чи є можливість зростання?

Фінансовий ринок виражає специфічну сферу грошово-інвестиційних відносин, що виникають у процесі руху фінансових ресурсів між державою, юридичними та фізичними особами за допомогою спеціалізованих фінансових інститутів. Об’єктами відносин на фінансовому ринку є: цінні папери, фінансові послуги і грошово-кредитні ресурси.

Відзначимо, що вітчизняний кредитний ринок в основному сформувався з розвитком банківської системи в Україні. Ринок цінних паперів пов’язаний з появою і діяльністю фондових бірж в Україні та з борговою політикою Міністерства фінансів України. Процеси на валютному ринку обумовлюються, значною мірою, регулюванням Національного Банку України (НБУ). Страховий ринок є найбільш децентралізований та пов’язаний з діяльністю значної кількості дрібних, середніх та крупних страхових компаній. Ринок дорогоцінних металів і каміння є локальним, а основними його суб’єктами виступають банківські установи. Незначні обсяги фінансового ринку займають й інші фінансові послуги (лізингові, ломбардні, лотерейні тощо).

Домінуючу роль на фінансовому ринку України відіграє банківська система (співвідношення активів банківських і небанківських фінансових установ в Україні складає приблизно 90-93% проти 7-10% на користь банків). Але періодичні кризи в Україні приводять до неможливості зберегти і примножити свої заощадження, як в банківському секторі, так і в інших сегментах фінансового ринку

За 25 років формування української державності, фінансовий ринок пройшов складний і неоднозначний шлях свого розвитку. Це пояснюється тим, що успішно функціонувати фінансовий ринок може лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб’єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу, а також при активному залученні коштів населення. Тому державні і монопольні фінансові установи на початку 1990-х років пройшли шляхом приватизації та демонополізації.



З табл. 1 видно, що динаміка зростання ВВП в Україні за 25 років незалежності може бути охарактеризована, як нестабільна і негативна. За роки суверенітету реальний ВВП України скоротився на 35 %. Згідно з даними Світового банку – це найгірший результат у світі за останні 24 роки. З 166 країн світу, що мали і розкрили повну статистику ВВП за 1991-2015 рр. він знизився тільки в п’яти випадках. Україна в цьому переліку випередила Молдову (-29 %), Грузію (-15,4 %), Зімбабве (-2,3 %) і Центральноафриканську Республіку (-0,94 %). В 2015 році падіння промислового виробництва в Україні склало -13,4 % (2009 р. – -21,9 %, 2010 р.– +11 %, 2011 р.– +7,3 %, 2012 р.– -0,5 %, 2013 р.– -4,7 %, 2014 р.– -10,7 %), експорт продукції машинобудування знизився катастрофічно на 32,7 %, збитки промислових підприємств (за 9 місяців 2015 року) склали майже 85 млрд. грн.

Показники інфляції (табл. 1) також дають підстави зробити висновки, що інфляція та періодично її непрогнозовані, швидкі дії, які направлені на девальвацію гривні в рази – не допомагали у розвитку бізнес-структурам і зайнятості населення в Україні, а навпаки пригнічували їх стан. Облікова ставка НБУстабілізувалась лише на початку 2000-х рр. та до 2007 р. склала 7-25 %, в 2007-2013 рр. знизилась до 6,5-12 %, в 2014 рр. – 9,5-14 %, в 2015 р. – 19,5-30 %, в 2016 р. – 22-18 %. Таке безпрецедентне підвищення обсягів ОВДП та прибутковості пасивних операцій Національного банку України в 2016 р. провокує спіраль структурного профіциту ліквідності у банківській системі з одночасною нестачею фінансових ресурсів у реальному секторі економіки внаслідок зниження мотивації банків до кредитування, тобто фінансовий ринок та приватні інвестиції будуть в пригніченому стані, банкам вигідніше співпрацювати з інструментами НБУ, а не з приватним сектором. Це свідчить про відсутність самодостатності фінансового ринку України та його повну залежність від монополістів – НБУ та Міністерство фінансів України.

Вспомните новость: Почти половина ВВП Украины скрывается в тени

Сучасна світова економіка на відміну від вітчизняної стабільно зростає (щорічно приблизно на 3 %), а її пожвавлення і розвиток все менше реагує на швидку девальвацію валют, тому що залежить все більше від інших чинників. Так, Японія за останні 5 років провела 40 %-ву девальвацію своєї національної валюти (йена), а економічне зростання експорту відбулось для такої високотехнологічної та конкурентоспроможної економіки лише на 1-2 %. Інші східноазійські країни-«тигри» – Китай, Південна Корея, Тайвань, Сінгапур суттєво зміцнили свої ринки експорту, завдяки вдалому зосередженню у певних нішах світової економіки, налагодженню системи створення цінностей, їх розвитку, формуванню стратегічних відносин з клієнтами, що оптимально поєднують в собі: ціни, якість, логістику, зручність, сервіс, смакові й дизайнерські уподобання для різних клієнтів по всьому світі. Ціна на продукцію – це важлива складова щодо конкурентоздатності, але комплексність, націленість на нішу де можна бути лідером і стратегічна зосередженість на розумінні сучасного дефрагментованого світового суспільства дає успіх та суттєві кошти на світових ринках товарів і послуг для інноваційно орієнтованих та креативних компаній. Тому, на наш погляд, вітчизняний фінансовий ринок, в першу чергу, має обслуговувати реальний сектор економіки, найбільш конкурентоздатні та стратегічно орієнтовані компанії, що націлені на створення в Україні нових цінностей і «точок зростання», які зосереджені на інновації та суттєве розуміння власних клієнтів при експорті. Важливим для відродження економіки України та появи «точок зростання» є і можливість щодо кооперації з іноземними провідними виробниками та інвесторами. Тільки тоді вітчизняна економіка може вийти із спіралі падіння, криз та депресивного стану промисловості, щоб перейти до стабільності, системного росту і заможності. При цьому фінансовий ринок, з його фокусуванням на розвиток приватних, інноваційно орієнтованих і креативних компаній тоді матиме «здорову» основу та широкий спектр інструментів для їх забезпечення. Але для цього має бути стратегічно виважена і скоординована політика НБУ, НКЦПФР, Нацкомфінпослуг та інших державних органів щодо поступової націленості на відхід від їх ролі «головного гравця» на фінансових ринках, на створення сприятливих умов для бізнес-структур фінансового сектору і формування оптимальної (європейської) інфраструктури фінансового ринку України.
2011-12%252F1323843374_hata-1-2.jpg" style="height:247px; width:421px;max-width:100%;height:auto !important" />
На думку автора, зростання економіки в Україні (табл. 1) ніколи не було зумовлене сталими довгостроковими факторами, стратегічною політикою, виваженими і пролонгованими стимулюючими заходами, а було під впливом хиткої зовнішньої кон’юнктури (рівень експорту на основні сировинні товари – метал, зернові, руда, хімічна сировина; сальдо торгівлі товарами; платіжний баланс). Незбалансовані витрати і доходи України в зовнішньоекономічних операціях та в державному бюджетуванні постійно призводять до системних макроекономічних дисбалансів, промислових, підприємницьких і фінансових криз. При цьому проблеми з’явились не в 2014 році – під час агресії РФ проти України, а в 1993-1999 рр., потім суттєво загострились в 2009 р. і з кожним роком тільки поглиблювались. Якщо подивитись на динаміку золотовалютних резервів та зовнішнього і державного боргу за 2009-2015 рр. (табл. 1), то простежується взаємозв’язок – з кожним роком золотовалютні резерви України падають, а державний і зовнішній борг зростає. При цьому рівень прямих іноземних інвестицій та середня заробітна плата в Україні є одними з найменших у світі, що свідчить про закритість, законодавчу зарегульованість, корумпованість та неспроможність до транспарентності і прозорості у питаннях підприємництва та інвестицій. Така ситуація відлякує іноземних інвесторів, пригнічує і переводить в тіньовий сектор вітчизняні бізнес-структури, не дає сформуватись орієнтованому на широке коло інвесторів фінансовий ринок.

Згадайте новину: Україна через два-три роки може досягти зростання економіки на 7% у рік - Міклош

Станом на 1-ше півріччя 2016 р. перезавантаження економіки України не відбувається, чітко означеного курсу реформ і стратегії лібералізації умов для ведення бізнесу не спостерігається, при цьому закріплюється чиновницьке свавілля й некомпетентність; домінує олігархічна обмеженість і недолугість в промисловій політиці; проявляється хаотичність керування в сфері курсоутворення та державних фінансах; не вирішуються питання захищеності міноритарних інвесторів на ринку корпоративних пайових та боргових цінних паперів. Тому існуючі умови суттєво впливають: і на неможливість економічного зростання, і на низький рівень інвестування, і на депресивний стан фінансового ринку, і на недовіру до банківської системи, і на заможність громадян України в цілому (табл. 2).



Якщо порівняти активи фінансового ринку України до ВВП у табл. 2, то підтверджуються вищезазначені факти і погляди автора на вітчизняний фінансовий ринок, як суттєво нерозвинений за кількістю учасників, інструментів та активів. Аналіз табл. 2 дає підстави зробити висновки, що фінансовий ринок України повноцінно не виконує свої функції ціноутворення, ліквідності та економії на витратах, що обумовлено депресивним станом більшості показників. При цьому довгострокова динаміка системного позитивного зростання хоча б одного сектору фінансового ринку не спостерігається. Крім того, такий стан вітчизняного фінансового ринку свідчить про суттєві «тіньові» кошти, які обслуговують ВВП. Єдиним домінуючим сегментом фінансового ринку є банківська система, де останні 3 роки також спостерігається регрес. Якщо ж порівняти коефіцієнти активів банків до ВВП в Україні та високорозвинених державах, то їх активи більше за ВВП в 1,5-6 разів, а в східноєвропейських країнах це відношення складає на рівні 80-120 % до ВВП; тільки в Аргентині і Колумбії, які регулярно проходили через «жорсткі» фінансово-економічні кризи цей показник на рівні 30-40 %.

Згадайте новину: Замміністра економіки Ковалив: экономика Украины будет расти ближайшие три года

Співвідношення ринкової капіталізації до ВВП в Україні суттєво занижено по відношенню до інших країн світу. Крім спекулятивного сплеску у 2007-2009 рр., вітчизняна ринкова капіталізація стабільно на низькому рівні – 5-22 % до ВВП, що свідчить про слабкий і нерозвинений ринок цінних паперів в Україні. При цьому розвинені країни світу мають ринкову капіталізацію на рівні 100-150 % до ВВП, а країни, що розвиваються та з формуючимся ринком – на рівні 50-90 % до ВВП.
Активи вітчизняних страхових організацій на рівні 4-6 % до ВВП також показують, що нагромадження та реінвестування в цьому сегменті ринку не відбуваються та не корелюють з іншими світовими прикладами, коли страхові активи в більшості розвинених країн та країнах, що розвиваються досягають 80-120 % від ВВП.

Найбільш нерозвиненим сегментом фінансового ринку України – є недержавні пенсійні фонди, які взагалі становлять 0,5-1 % від ВВП. Відзначимо, що в світі вони відіграють важливу роль на міжнародних ринках капіталу, формують довгострокові інвестиції, в більшості випадків їх діяльність згладжує фінансові аномалії, кризи і тимчасові нестабільності. Активи під управлінням 300 найбільших пенсійних фондів світу складають понад 15 трлн. дол. США. У регіональному розрізі лідирує Північна Америка: її частка за активами досягає 41,4 %, при цьому на США припадає 126 фондів. Далі йде Європа (29,5 %) і Азіатсько-Тихоокеанський регіон (24,7 %). Співвідношення активів пенсійних фондів до ВВП (ключовий показник їх активності) в середньому по Організації економічного співробітництва (ОЕСР) становить 84,2 %, але значна кількість країн з формуючимся ринком має нижчі показники на рівні 10-30 %.

Перспективи розвитку фінансового ринку України, незважаючи на її існуючий, пригнічений стан, на наш погляд, все ж таки існують. На думку автора для цього необхідно провести ключові три кластери реформ:

І. Відділення державної політики і політиків від економічних активів, від «заробітку» на активах, від маніпулювання можливостями, відхід від штучних монополій і заборон. Формування інститутів і системи суспільного контролю й аудиту за прозорістю, ефективністю і неупередженістю політичних рішень щодо соціально-економічного розвитку України. Забезпечення єдиних правил і законів для всіх представників суспільства (простих громадян, інвесторів, чиновників, правоохоронців, прокурорів, суддів, міністрів, Голови НБУ, Президента України).

ІІ. Формування довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку і макроекономічної стабілізації на основі впровадження інноваційно та експортно орієнтованої промисловості, сприяння інформаційно-програмному розвитку та новим технологіям, націлитись на системне збільшення у ВВП продуктів з більш високою доданою вартістю і науковою складовою. Для цього сформувати пріоритети і стимули для залучення іноземних технологій і вітчизняних передових розробок в українське бізнес-середовище і промисловий сектор. При реалізації даної стратегії необхідно орієнтуватись тільки на результат і досягнуті показники, якщо за якимсь напрямком не допрацьовано – відповідальні особи швидко і без вагань (без політичних криз і торгів) мають змінюватись на більш ефективних, тому що це питання виживання українців в сучасних глобальних умовах. Тільки потужний і конкурентоспроможний реальний сектор економіки посприяє становленню в Україні повноцінному фінансовому ринку.

ІІІ. Реалізація поступової лібералізації фінансового ринку України з впровадженням єдиного, прозорого, доступного майданчику ліквідності – валютної і фондово-товарної біржі. Існуючі локальні торги на 10 фондових біржах дезорієнтують інвесторів на ринку цінних паперів, а суттєва зарегульованість валютного законодавства сприяє тіньовому обороту валюти в Україні, не дає впевненості інвесторам, консолідує заощадження поза офіційним фінансовим ринком України. Також необхідна принципова політика щодо деолігархізації та деофшоризації капіталу і активів в Україні, яка стимулюватиме виплату дивідендів в країні та поступовий перехід на європейські стандарти регулювання вітчизняного фінансового ринку.

Згадайте новину: Реформи економіки: Бальцерович - представник Порошенко в Кабміні знає, що треба робити:)

На наш погляд, зазначені кластери реформ якісно і системно допоможуть поступово вийти з кризи, стабілізувати соціально-економічний стан і з часом сформувати повноцінний і розвинений фінансовий ринок, що надаватиме широкий асортимент інструментів для інвестування і кредитуватиме реальний сектор економіки за європейськими ставками, при цьому тіньовий сектор знизиться в рази.

Висновки

Як показує 25-річний досвід формування фінансового ринку України, на жаль, ліквідного, конкурентного, ефективного і транспарентного ринку створити не вдалось. Причиною є і макроекономічні дисбаланси, і відсутність довгострокової стратегії розвитку фінансового ринку, як складової соціально-економічної стратегії розвитку держави, і неможливість стабілізації соціального, політичного і економічного стану в Україні. Все це разом привело до формування вузького, функціонально обмеженого і неліквідного ринку, на якому домінують банківські послуги та операції з державними цінними паперами. Крім того, переважно під час фінансово-економічних криз збільшення обсягів емісії ОВДП і безконтрольне рефінансування банків підживлює неконтрольовану інфляцію, при цьому більшість учасників фінансового ринку зазнають суттєвих втрат, звужують свою діяльність – все це разом приводить до неможливості зберегти і примножити свої заощадження, а тому валютний, страховий ринок і недержавні пенсійні фонди є суттєво нерозвиненими. Інші інструменти (пайові та боргові корпоративні цінні папери) знаходяться в депресивному стані, що пов’язано з низькою довірою до якості цих інструментів та емітентів, які наражають інвесторів на суттєві ризики при покупці даних інструментів. Крім того, для іноземних інвесторів не має чітких і прозорих правил, законодавчого захисту, гарантій від держави та емітентів, не налагоджена система стосунків з іноземними інвесторами, не проводяться регулярні інвестиційні презентації, що сприяли б ефективній приватизації, довгостроковій співпраці, залученню найкращих іноземних практик і покращенню вітчизняного законодавства у цій сфері, отриманню більш дешевого і довгострокового іноземного капіталу, залученню міжнародних компаній на вітчизняний фінансовий ринок. Тому необхідно сформувати і поступово реалізовувати стратегію інституціонального забезпечення макроекономічної стабільності, що в подальшому при відповідних кроках по дерегуляції та при впровадженні системи захисту інвесторів – посприяє розвитку фінансового ринку України.

Автор статті: Євгеній Редзюк

Джерело:/13005-fnansoviy-rinok-ta-nvesticyn-procesi-v-ukrayin-chi-ye-mozhlivst-zrostannya.html" rel="nofollow" target="_blank"> Економіст