Чи варто відслідковувати листи від суду на особистій електронній пошті або презумпція обізнаності

Чи допустимо надсилати копії поданих документів іншим учасникам справи через електронну пошту? Як правильно оформлювати згенерований ордер адвокату під час війни? А також про два підходи щодо допустимості звернення до суду з електронним документом. (Джерело: ЗіБ)

Без ЕЦП — нікуди

В Асоціації правників України спільно із Верховним Судом провели вебінар «Диджиталізація цивільного судочинства та забезпечення права на доступ до правосуддя. Використання інформаційних технологій для належного повідомлення учасників справи».

Спікером заходу виступила суддя Касаційного цивільного суду Наталія Сакара.

На початку виступу спікер звернула увагу на позицію Європейського суду з прав людини щодо забезпечення права на доступ при зверненні до суду з використанням інформаційних технологій. Таку преамбулу суддя пояснила тим, що впровадження таких технологій відбувається поступово, саме тому в національному законодавстві не всі проблемні питання ще врегульовані.

ЄСПЛ в свою чергу перш за все в цьому аспекті звертає увагу на забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Н.Сакара згадала про справи «Lawyer Partners A. S. V. Slovakia», «Xavier Lucas v. France» та «Tence v. Slovenia». До речі, останню позицію, за словами спікера, ВС використовував вже кілька разів, хоч і не посилався на це рішення.

Якщо ж вести мову про національні суди та особливості звернення до суду в електронній формі, то тут в практиці ВС сформувалось два підходи щодо допустимості/ недопустимості звернення до суду з електронним процесуальним документом:

звернення до суду з електронним процесуальним документом шляхом направлення його на офіційну електронну адресу суду є належним та допускається;

Належним способом звернення до суду з процесуальними документами в електронній формі є направлення їх через підсистему «Електронний суд», а спосіб звернення осіб, які беруть участь у справі, шляхом направлення підписаних електронних документів на офіційну електронну пошту судів не передбачений чинним цивільним процесуальним законодавством.

Однак, важливим є те, що у будь-якому разі заяви, що подаються до суду в електронній формі, повинні бути підписані електронним цифровим підписом. Інакше такі документи вважатимуться не підписаними та не прийматимуться до розгляду.

Крапку в питанні щодо доречності застосування пониженого коефіцієнту до судового збору в разі обрання такого способу подачі документів поставив ВС постановою від 16.11.2022 у справі №916/228/22. Суд вказав на те, що коефіцієнт 0,8 до ставки судового збору повинен застосовуватись, не дивлячись на раніше озвучені пропозиції Державної судової адміністрації не застосовувати його, поки ЄСІТС не запрацювала повністю.

Однак, Н.Сакара, посилаючись на судову практику, наголосила на тому, що учасник зобов’язаний надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів листом з описом вкладення. Якщо у інших учасників є зареєстрований Електронний кабінет, питань не виникає, оскільки доступ до таких матеріалів надається автоматично. Проте якщо такого кабінету в учасників немає, доказом направлення документів не може слугувати роздруківка електронного листування (постанова ВС від 4.10.2022 у справі №910/622/22).

Підтвердження представництва

Суддя також звернула увагу на особливості оформлення документів, що підтверджують повноваження представника. Так, доручення, сформоване за допомогою підсистеми «Електронний суд» як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді (постанова ВС від 10.02.2022 у справі №560/11791/21).

Окреме місце у практиці займає правильність оформлення представником ордеру. У разі генерування ордеру через «Особистий кабінет адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України він має містити обов’язкові реквізити, визначені Положенням №41. У випадку не заповнення при автоматичній генерації деяких реквізитів, вони заповнюються адвокатом самостійно. Накладення адвокатом електронного цифрового підпису на копію ордера не свідчить про дотримання вимог щодо його змісту, в розумінні Положення №41, а лише засвідчує його правовий статус електронної копії документа.

29.04.2022 Рада адвокатів України ухвалила рішення «Про внесення змін до Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги» №45, яким доповнила Положення, зокрема, п.10 новим абзацом такого змісту: «Під час дії воєнного стану на території України дозволяється видача адвокатським бюро/ адвокатським об’єднанням ордеру без скріплення його печаткою юридичної особи та без підпису керівника адвокатського об’єднання, адвокатського бюро. Правовідносини між адвокатом, який надає правничу (правову) допомогу на підставі цього ордера, та адвокатським об’єднанням, адвокатським бюро врегульовуються внутрішніми документами цих організаційно-правових форм здійснення адвокатської діяльності».

Разом з тим, якщо адвокат звертається до суду не від адвокатського бюро або адвокатського об’єднання, а індивідуально, вимоги п.10 Положення (в редакції рішення РАУ №45) не підлягають застосуванню. Отже, обов’язковим реквізитом ордеру є власноручний підпис адвоката (у графі «Адвокат»).

В цьому контексті Н.Сакара нагадала постанови ВС від 07.02.2023 у справі №466/487/22, від 22.12.2022 у справі №450/569/22 та ухвалу ВС від 02.03.2023 у справі №522/14112/22.

Неофіційна комунікація

Що ж до повідомлень на електронну пошту, то тут слід розрізняти офіційну електронну пошту та адресу, зазначену учасником справи в документах, наданих суду. Говорячи про офіційну електронну пошту, слід звернути увагу на те, що перебіг процесуальних строків, початок яких пов’язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи» (постанови ВС від 18.04.2022 у справі №750/3275/21 та від 05.04.2023 у справі №761/14537/15-ц).

У випадку ж зазначення учасником у документах наданих до суду адреси особистої, а не офіційної електронної пошти, варто враховувати таке. ВС виходить з того, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що він бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов’язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення (постанови ВС від 20.01.2023 у справі №465/6147/18, від 30.11.2022 у справі №759/14068/19, від 30.11.2022 у справі №725/486/22).

Також Н.Сакара не оминула увагою питання довкола належного способу повідомлення учасників судового процесу та форм електронних доказів. Суддя наголосила, що, подаючи заяву щодо участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, учасник або його представник повинен усвідомлювати наслідки та ризики, які може понести він або особа, яку він представляє, у випадку неможливості участі в судовому засіданні в відеоконференції (постанови ВС від 16.11.2021 у справі №910/8690/20 та від 18.05.2021 у справі №923/378/17).

Підготував: ІГОР НОВІКОВ

Впровадження інформаційних технологій у судову діяльність відбувається поступово, законодавець врегулював не всі аспекти їх застосування. Тому суди, зокрема Верховний Суд, стикаючись із питаннями, які не врегульовані нормами процесуального права, звертаються до практики Європейського суду з прав людини, адже першочерговим завданням для судової системи є забезпечення права на справедливий судовий розгляд справи.

Про це сказала суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара на вебінарі «Диджиталізація цивільного судочинства та забезпечення права на доступ до правосуддя. Використання інформаційних технологій для належного повідомлення учасників справи», організованому Асоціацією правників України спільно з ВС 25 квітня 2023 року.

Суддя звернула увагу на кілька постанов ЄСПЛ, у яких висловлені правові позиції, пов’язані з питаннями щодо використання інформаційних технологій і забезпеченням доступу до суду.

У справі «Lawyer. Partners a.s. v. Slovakia» (рішення від 16 червня 2009 року) ЄСПЛ вказав, що відмова судів через брак обладнання у прийнятті позовних заяв в електронній формі порушує право на доступ до суду. В цій справі національний суд відмовив у прийнятті позовної заяви, до якої були додані докази на електронному диску, оскільки суд не мав обладнання для прочитання диску, при цьому законодавство країни передбачало можливість звернення до суду в електронній формі.

В іншій справі – «Xavier Lucas v. France» (рішення від 9 червня 2022 року) ЄСПЛ зазначив, що відмова судів прийняти до розгляду апеляційну скаргу, подану в паперовій формі, замість електронної через неможливість заповнити її належним чином внаслідок недоліків програми, що використовується для заповнення формуляра, становить надмірний формалізм і підриває справедливість судового розгляду.

А у справі «Tence v. Slovenia» (рішення від 31 травня 2016 року) ЄСПЛ зазначив, що будь-які перебої в роботі електронної системи документообігу, внаслідок чого заяви та додані до них додатки не змогли надійти до суду, повинні тлумачитися на користь особи, яка зробила все, що від неї залежало, для належного виконання своїх обов’язків.

Наталія Сакара розповіла також про основні підходи Верховного Суду до застосування інформаційних технологій. Зокрема, вона зазначила, що КЦС ВС вважає за можливе надсилання електронних документів до суду не лише через електронний кабінет у системі ЄСІТС, але й на офіційну електронну адресу суду. Однак це питання зараз перебуває на розгляді Великої Палати ВС (ухвала КЦС від 22 червня 2022 року у справі № 204/2321/22), оскільки Касаційний адміністративний суд у складі ВС висловив іншу позицію.

При цьому, наголосила доповідачка, якщо документ надсилається на електронну пошту суду, він обов’язково повинен бути підписаним ЕЦП. «Якщо документ підписаний на папері та відсканований, але не підписаний ЕЦП, суд його поверне. Якщо відсканований непідписаний власноручним підписом документ підписаний ЕЦП, то таке допускається», – відповіла Наталія Сакара на питання учасників заходу щодо оформлення електронних документів.

Водночас вона зауважила, що судовий збір за подання заяви в електронній формі сплачується із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0,8. Такий судовий збір можна сплатити в електронному кабінеті банку, а квитанція, що надходить на електронну адресу, є документом на підтвердження його оплати онлайн.

Суддя розповіла й про особливості оформлення електронних документів, що підтверджують повноваження представника.

Крім того, вона звернула увагу на додаткові обов’язки працівників суду у зв’язку з реалізацією учасниками справи їх права на звернення до суду в електронній формі. Зокрема, працівники суду зобов’язані здійснювати перевірку заяв, які надходять до суду в електронній формі, на предмет їх підписання ЕЦП. Також вони повинні перевіряти офіційну електронну пошту суду на наявність повідомлень і своєчасно передавати їх для реєстрації.

Сьогодні дуже актуальним є питання щодо повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи. Наталія Сакара навела як приклад рішення ЄСПЛ у справі «Stichting Landgoes Steenbergen and Others v. Netherlands» від 16 лютого 2021 року, в якому зроблено висновок, що повідомлення учасників справи про ухвалене рішення, зроблене лише в електронній формі (в тому числі розміщення в мережі «Інтернет»), вважається належним, якщо викладення інформації саме в такий спосіб є передбачуваним тобто закріпленим на законодавчому рівні, послідовним, доступним для чималої кількості осіб і зрозумілим, створює можливість для особи дізнатися про рішення, яке потенційно може впливати на її права. При цьому необхідно враховувати, чи має адресат доступ до комп’ютера, чи вміє ним користуватися тощо.

Доповідачка зазначила, що з набуттям чинності новою редакцією ЦПК України з’явилася можливість повідомляти учасників справи, направляючи повідомлення на офіційну електронну пошту. Вона розповіла, яка пошта вважається офіційною, а також зауважила, що ВС враховує складнощі з повідомленням учасників, що з’явилися останнім часом через виїзд багатьох громадян за кордон, окупацію частини територій України тощо, і застосовує «презумпцію обізнаності». Йдеться про те, що коли учасник справи зазначав певну електронну адресу як свою в наданих до суду документах або вів листування із судом з певної електронної адреси, вочевидь він бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовував суд. З огляду на це суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно.

Стосовно повідомлення через оголошення на офіційному вебсайті судової влади Наталія Сакара сказала, що треба зважати на специфіку учасників судового процесу. В такий спосіб можна повідомляти будь-якого учасника, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження або місця роботи – на тимчасово окупованій території, якщо немає офіційної електронної адреси. До таких територій прирівнюються ті, на яких ведуться бойові дії. Через відсутність поштового сполучення з рф і Білоруссю в такий спосіб повідомляються й особи, які знаходяться на відповідних територіях. Якщо ж учасник перебуває на підконтрольній Україні території, то повідомляти шляхом оголошення на вебсайті судової влади можна лише відповідача, третю особу, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, та заінтересовану особу у справах про видачу обмежувального припису.

Крім того, суддя зупинилася на особливостях вирішення питання щодо можливості розгляду справи з використанням відеоконференції. Вона наголосила, що ухвалення такого рішення – це право, а не обов’язок суду. Ухвала про відмову в задоволенні такого клопотання не оскаржується окремо до апеляційного суду, однак заявник може висловити незгоду з таким рішенням в апеляційній скарзі на рішення по суті. Також Наталія Сакара зазначила, що копія заяви про розгляд справи в режимі відеоконференції повинна надсилатися іншим її учасникам; задоволення відповідного клопотання одного учасника не означає, що й інші можуть брати участь у засіданні з використанням відеоконференції; клопотання може бути подане стосовно одного засідання або всіх засідань у справі тощо.

Також Наталія Сакара розповіла про електронні докази, зокрема їх форми, що таке оригінал електронного доказу, про допустимість копій (паперових копій) електронного доказу, про дослідження, оцінку та витребування електронних доказів тощо.