Багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об'єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані (ВС КЦС № 442/8622/19 від 15.11.2023 р.)

Фабула судового акту: Фермерське господарство будучи правонаступником сільськогосподарського кооперативу протягом 26 років відкрито, добросовісно і безперервно здійснювало сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці, на якій розташовані були фруктові сади.

Право постійного користування було підтверджено ще рішенням Арбітражного суду Львівської області 1993 року та витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданим ГУ Держгеокадастром у Львівській області, згідно з яким ФГ володіє на постійному користуванні земельною ділянкою с/г призначення із цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель та багаторічних насаджень.

Але у 2018 році - міською радою було прийнято рішення щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність іншим особам. Однак на землі були ж розташовані 12 одиниць багаторічних фруктових насаджень (яблунь), якими останні незаконно заволоділи. Тому позивач просив витребувати з чужого незаконного володіння цих осіб землю та майно в кількості вісім одиниць дерев яблунь.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право користування земельною ділянкою у позивача виникло на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області 1993 року, яке виконано у визначеному законом порядку (акт виконання судового рішення теж був).

Отже, у цій справі, ВС КЦС розглядаючи касаційну скаргу міськради (яка незаконно відвела землю іншим особам), залишив рішення на користь ФГ у силі, вказавши:

Багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

Тому, встановивши, що оскаржуване рішення міської ради було прийнято всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, суди правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування у відповідних частинах.

Оскільки право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло. А до 2004 року спірна земельна ділянка вважаються сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера. Крім того, з метою встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки ФГ неодноразово зверталося до міської ради, які залишалися без належного реагування.

Тому обґрунтованими є висновки судів і про задоволення вимог про витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України.

Аналізуйте судовий акт: Право на безоплатне отримання землі державної або комунальної власності одного виду, в т.ч. для ведення фермерського господарства, можна використати лише один раз. (ВС КЦС № 539/3886/19 від 23.08.2023 р.);

Землі припинених КСП (крім ділянок, які на 01.01.2019 перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, тому відводяться громадянам лише за рішенням таких територіальних громад. (ВС КЦС справа № 525/491/20 від 15.02.2023 р.);

Суд встановив на землях приватного власника сервітут для забезпечення доступу відвідувачів до новоствореного заказника місцевого значення "Протасів яр". (Північний апеляційний господарський суд, справа №910/6925/22 від 05.07.2023 р.);

Усунення перешкод шляхом надання власнику землі права на знесення самочинно будівництва НЕ є належним способом захисту права (ВС КЦС, справа № 201/2288/20 від 15.03.2023 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 442/8622/19

провадження № 61-9858св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дрогобицька міська рада Львівської області,

третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційні скарги Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У грудні 2019 року Фермерське господарство «Газда» Добродія Бігуняк Я. С.» (далі - ФГ «Газда») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Дрогобицької міської ради Львівської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), про скасування рішення, витребування земельних ділянок та майна з чужого незаконного володіння.

Позов мотивовано тим, що ФГ «Газда», яке є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу «Газда» (далі - СГК «Газда»), протягом 26 років відкрито, добросовісно і безперервно здійснює сільськогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 18,9 га, на якій розташований, зокрема, фруктовий сад.

У 1991 році створено кооператив «Газда» та 05 травня 1991 року підписано договір про співпрацю із заводом «Граніт» № 50, згідно з яким кооператив мав право використовувати надані заводом засоби виробництва, а саме: корівник, склад із навісом, фінський будинок, а також 1500 фруктових дерев, що насаджені на цій земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу.

У 1991 році завод почав розпродаж майна (непрофільних активів), у зв`язку з чим у серпні та вересні 1991 року позивач сплатив вартість отриманого від заводу майна відповідно до виставленого рахунку від 11 березня 1991 року № 25 на загальну суму 11 262,00 рублів та отримав у власність зазначене майно, що підтверджено рішенням Львівського арбітражного суду від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 із наступними роз`ясненнями, викладеними в ухвалах Львівського Арбітражного суду та Господарського суду Львівської області та актом виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, які набрали законної сили, встановлено, що позивач, як правонаступник кооперативу «Газда», у передбачений законом спосіб набув право постійного користування та володіння сільськогосподарською земельною ділянкою площею 18,9 га, на якій розміщено фруктовий сад та нерухоме майно.

Право постійного користування вказаною земельною ділянкою підтверджено також витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку, виданим ГУ Держгеокадастром у Львівській області 13 березня 2019 року, згідно з яким позивач має у постійному користуванні земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 18,9 кв. м на вул. Самбірській у м. Дрогобичі із цільовим призначенням для обслуговування нежитлових будівель та багаторічних насаджень.

30 жовтня 2018 року Дрогобицькою міською радою прийнято рішення № 1410 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу безоплатно у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185, та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 650 кв. м, кадастровий номер 4610600000:01:028:0184, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд», проте на переданих відповідачам земельних ділянках розташовані 12 одиниць багаторічних фруктових насаджень (яблунь), якими останні незаконно заволоділи.

Позивач зазначав, що Дрогобицькою міською радою порушено вимоги частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки спірні земельні ділянки знаходяться на території та у межах земельної ділянки, якою володіє позивач та на якій знаходиться фруктовий сад. Крім того Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області провело перевірку дотримання Дрогобицькою міською радою вимог чинного земельного законодавства України та виконання рішень судів, що набрали законної сили, та встановило правомірність та законність набуття у постійне користування позивачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, на якій розмішений фруктовий сад та майно, необхідне для ведення фермерського господарства.

Враховуючи наведені обставини, позивач просив:

- витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника СГК «Газда», земельну ділянку площею 624 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185, та скасувати проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 624 кв.м. на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185;

- витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда», як правонаступника СГК «Газда», майно в кількості вісім одиниць дерев яблунь на загальну суму 48 000,00 грн, що знаходяться на земельній ділянці площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185, які за законом належать власнику ФГ «Газда», як правонаступнику СГК «Газда»;

- витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_2 на користь ФГ «Газда», як правонаступника СГК «Газда», земельну ділянку площею 650 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184, та скасувати проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 650 кв. м, розташовану на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184;

- витребувати з чужого незаконного володіння від набувача ОСОБА_2 на користь ФГ «Газда», як правонаступника СГК «Газда», майно у кількості вісім одиниць дерев яблунь на загальну суму 48 000,00 грн, що знаходяться на земельній ділянці площею 650 кв. м кадастровий номер 4610600000:01:028:0184, які за законом належать власнику ФГ «Газда», як правонаступнику сільськогосподарського кооперативу «Газда»;

- скасувати рішення сесії Дрогобицької міської ради від 30 жовтня 2018 року № 1410 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність гр. ОСОБА_1 , прож. у м. Дрогобичі, земельної ділянки площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185 та гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 650 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», які знаходяться на території земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 18,9 га, право постійного користування якою відповідно до закону належить ФГ «Газда», як правонаступнику сільськогосподарського кооперативу «Газда».

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року,позов ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.»задоволено частково.

Скасовано пункт 1.2 та пункт 1.4 рішення сесії Дрогобицької міської ради від 30 жовтня 2018 року № 1410 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу у безоплатну власність гр. ОСОБА_1 , прож. у м. Дрогобичі, земельної ділянки площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185 та гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 650 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника СГК «Газда», земельну ділянку площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185, з наявними на ній фруктовими насадженнями та скасовано проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0185.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступника СГК «Газда», земельну ділянку площею 650 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184, з наявними на ній фруктовими насадженнями та скасовано проведену державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 650 кв. м на АДРЕСА_2 , кадастровий номер 4610600000:01:028:0184.

Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні інших вимог позову відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право користування земельною ділянкою площею 18,9 га у позивача виникло на підставі рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року № 3/61, яке виконано у визначеному законом порядку (акт виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61).

Зважаючи на те, що ні СГК «Газда», ні його правонаступники МПП «Газда» і ФГ «Газда» не відмовлялися від користування земельною ділянкою площею 18,9 га та за відсутності у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що припинення користування зазначеною земельною ділянкою відбулося з інших підстав, суди дійшли висновку, що оскаржуване рішення сесій Дрогобицької міської ради Львівської області в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 (пункту 1.2) та ОСОБА_2 (пункту 1.4) земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог проскасування рішення міської ради та витребування від ОСОБА_1 на користь позивача майна з чужого незаконного володіння та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 694/1726/18, Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-240цс15.

Також, у касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частина третя статті 411 ЦПК України).

У липні 2023 року Дрогобицька міська рада Львівської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження Дрогобицька міська рада Львівської області зазначає про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, Верховного Суду 05 серпня 2019 року у справі № 156/1028/16-ц, від 03 вересня 2019 року у справі № 922/1224/18, від 13 вересня 2022 року у справі № 912/929/21.

У вересні 2023 року ФГ «Газда» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам законодавства, висновки судів попередніх інстанцій відповідають усталеній практиці Верховного Суду в аналогічних справах, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Обставини, встановлені судами

1991 році створено кооператив «Газда» засновником якого був ОСОБА_3

05 травня 1991 року між кооперативом «Газда» та заводом «Граніт» укладено договір про співпрацю № 50, згідно з яким кооператив набув право користування наданими заводом засобами виробництва, а саме: корівником, складом із навісом, фінським будинком, а також 1500 фруктових дерев, насаджених на земельній ділянці підсобного господарства, з правом їх викупу. У серпні та вересні 1991 року ОСОБА_3 сплачено вартість отриманого від заводу майна на загальну суму 11 262,00 рублів.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 27 лютого 1992 року у справі № 1/61, з урахуванням уточнень, викладених в ухвалі цього суду від 25 листопада 1996 року, визнано право власності за кооперативом «Газда» на основні засоби виробництва на підставі договору від 05 травня 1991 року № 50, серед яких: будівлі (корівник, склад із навісом, нежитлова будівля), 515 фруктових дерев.

Рішенням Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 зобов`язано виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити кооперативу «Газда» земельну ділянку в саду, який належить кооперативу на праві власності. На виконання зазначеного судового рішення видано наказ.

Ухвалою Арбітражного суду Львівської області від 22 червня 1993 року у справі № 3/61 уточнено резолютивну частину рішення цього суду від 02 лютого 1993 року, викладено її у такій редакції: «Зобов`язати виконавчий комітет Дрогобицької міської ради народних депутатів виділити сільськогосподарському кооперативу «Газда» земельну ділянку площею 18,9 га на вул. Самбірській, що межує з вул. Грабовського, заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України».

Відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року виконано.

Додатком до акта є викопіювання з плану м. Дрогобича з позначенням місця знаходження та площі земельної ділянки (18,9 га).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту МПП «Газда» це підприємство утворилося в результаті реорганізації СГК «Газда» і є його правонаступником.

Розпорядженням міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р МПП «Фірма «Газда» перереєстровано на ФГ «Газда». Згідно зі Статутом ФГ «Газда» це господарство утворилося в результаті реорганізації МПП «Газда» і є його правонаступником. Зазначене підприємство є зареєстрованим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

ФГ «Газда» є платником сільськогосподарського і земельного податку, зокрема, щодо земельної ділянки площею 18,9 га, що підтверджується повідомленнями Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області, актом від 21 червня 2018 року, податковими повідомлення-рішеннями.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29 березня 2005 року у справі № 1/454-29/203, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року, підтверджено правомірність розпорядження міського голови м. Дрогобича від 24 червня 2003 року № 195-р про перереєстрацію МПП «Фірма «Газда» у ФГ «Газда». Ухвалою Верховного Суду України від 18 травня 2006 року відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 04 жовтня 2005 року.

13 грудня 2006 року ФГ «Газда» уклало договір із Львівською регіональною філією Центру ДЗК про виконання проектно-пошукових робіт з виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 25 грудня 2006 року у справі № 1/454-29/203 роз`яснено, що оскільки ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.», як правонаступник, має у власності сад, розташований на спірній земельній ділянці, зазначене господарство має право на постійне користування земельною ділянкою.

Станом на 28 січня 2010 року відповідно до Державної статистичної звітності за кооперативом «Газда» рахувалося 18,9 га земель (під багаторічними насадженнями 18 га, під будівлями 0,9 га); станом на 2015-2016 роки за ФГ «Газда» рахувалася земельна ділянка у такій самій площі, що підтверджується наданою Управлінням Держкомзему у м. Дрогобичі інформацією, витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Протягом 2013-2015 років ФГ «Газда» неодноразово зверталося із заявами до Дрогобицької міської ради про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській у м. Дрогобичі , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта про виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61 та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 квітня 2016 року у справі № 442/2708/16-а визнано протиправною діяльність Дрогобицької міської ради щодо зволікання у розгляді заяви ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.»про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вул. Самбірській (фруктовий сад) , для проведення реєстраційних дій права постійного землекористування.

Рішенням Дрогобицької міської ради XI сесії сьомого скликання від 08 липня 2016 року відмовлено у наданні дозволу ФГ «Газда» Добродія Бігуняка Я. С.»на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення та встановлення меж земельної ділянки згідно з поданими заявами від 02 і 17 липня 2013 року, 07 квітня, 11 липня 2014 року, 05 серпня, 28 жовтня, 30 листопада, 10 грудня 2015 року, 30 травня 2016 року.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 квітня 2017 року у справі № 442/6255/16-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2017 року та постановою Верховного Суду від 18 червня 2020 року, скасовано рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 стосовно відмови у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській , з метою встановлення (відновлення) меж цієї земельної ділянки відповідно до акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року та присвоєння відповідного кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею.

Рішенням 41 сесії Дрогобицької міської ради від 30 жовтня 2018 року № 1410 затверджено матеріали з виготовлення проектів землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки площею 650 кв. м на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610600000:01:028:0184) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (п. 1.2), а також ОСОБА_1 земельної ділянки площею 624 кв. м на АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610600000:01:028:0185) та передачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (п. 1.4).

Правове обґрунтування

Відповідно до пункту 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Згідно з частиною третьою статті 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Частиною десятою статті 55 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом).

Частинами першою та четвертою статті 30 ЗК Української РСР 1990 року передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу, зокрема державними актами.

Багаторічні насадження - це різновид сільськогосподарських угідь, що відносяться до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною третьою статті 373 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (ґрунтовий) шар у межах цієї земельної ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналогічні норми закріплені в частині другій статті 79 ЗК України.

Верховний Суд України у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-14цс15 дійшов висновку, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною цієї земельної ділянки.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття міською радою оскаржуваних рішень) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені статтею 141 ЗК України. Зокрема, а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (стаття 21 ЦК України).

Згідно зі статтею 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

За змістом частини другої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішення суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/14 (провадження № 12-144гс18) зазначила, що преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особи, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключено ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Встановивши, що оскаржуване рішення сесій Дрогобицької міської ради Львівської області в частині затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачі безоплатно у власність ОСОБА_1 (пункту 1.2) та ОСОБА_2 (пункту 1.4) земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, прийнято Дрогобицькою міською радою всупереч вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування у відповідних частинах.

Так, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи встановили, що право користування земельною ділянкою площею 18,9 га виникло у ФГ «Газда» на підставі акта виконання судового рішення від 18 грудня 1993 року № 3/61, яким підтверджено виконання рішення Арбітражного суду Львівської області від 02 лютого 1993 року у справі № 3/61 (з урахуванням ухвали від 22 червня 1993 року про уточнення резолютивної частини) про виділення СГК «Газда» земельної ділянки, площею 18,9 га на вул. Самбірській , що межує з вул. Грабовського , заводом «Граніт» і автодромом ДТСО України.

Право користування у позивача спірною земельною ділянкою виникло до 2004 року, а тому спірна земельна ділянка вважаються сформованою незалежно від присвоєння їй кадастрового номера.

З метою встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки площею 18,9 га та присвоєння кадастрового номера для проведення державної реєстрації права постійного користування нею, ФГ «Газда» неодноразово зверталося до Дрогобицької міської ради із заявами про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, які залишалися без належного реагування.

Наведені обставини також встановлені судом у справі № 442/6255/16-а, а саме: фермерське господарство було користувачем спірної земельної ділянки (без оформлення документів), неодноразово зверталося до органу місцевого самоврядування з метою встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, площею 18,9 га, розташованої на вулиці Самбірській , для проведення подальшої реєстрації права постійного користування нею, проте такі заяви не були належно розглянуті міською радою у передбачений законом спосіб, що й стало підставою для скасування рішення сесії Дрогобицької міської ради Львівської області від 08 липня 2016 року № 315 про відмову у наданні дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 18,9 га.

Судами попередніх інстанцій правильно враховані обставини правонаступництва ФГ «Газда» від МПП «Газда», яке було правонаступником СГП «Газда», а тому і власного суб`єктивного матеріального права та охоронюваного законом інтересу щодо спірних земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист.

Визнання ФГ «Газда» правонаступником МПП «Газда» є юридичним фактом, встановленим при розгляді господарської, адміністративної та цивільної справ, учасником яких були і позивач, і відповідач, й які є чинними.

З огляду на наведене необґрунтованими є посилання заявників у касаційних скаргах на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, зокрема, те, що обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.

Таким чином, встановивши, що ФГ «Газда» є правонаступником МПП «Газда» та СГК «Газда», які не відмовлялися від користування спірною земельною ділянкою площею 18,9 га, а отже припинення права постійного користування земельною ділянкою ФГ «Газда» не відбулося, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що передача відповідачам у власність земельних ділянок на підставі оскаржуваних рішень Дрогобицької міської ради відбулося з порушенням вимог чинного законодавства.

Обґрунтованими є висновки судів і про задоволення вимог про витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах сформульовані Верховним Судом у постановах від 12 січня 2022 року у справі № 442/2635/20, від 16 лютого 2022 року

у справі № 442/2569/18, від 24 травня 2023 року у справі № 442/6301/20, від 28 липня 2023 року у справі № 442/6779/20.

Оцінка доводів касаційної скарги щодо неврахування висновків Верховного Суду

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 694/1726/18, Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-240цс15.

У касаційній скарзі Дрогобицька міська рада Львівської області зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/5635/13, від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, Верховного Суду від 05 серпня 2019 року у справі № 156/1028/16-ц, від 03 вересня 2019 року у справі № 922/1224/18, від 13 вересня 2022 року у справі № 912/929/21.

У справі № 183/1617/16 спір виник щодо витребування земельної ділянки лісового фонду. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

У справі № 694/1726/18 Верховний Суд зазначив, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно, яке є індивідуально визначеним.

У справі № 6-240цс15 Верховний Суду України зробив висновок про те, що одночасне застосування статей 216 і 388 ЦК України є помилковим, адже віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними.

Суди попередніх інстанцій не порушили зазначених висновків, оскільки за встановленими конкретними обставинами у справі, яка є предметом касаційного перегляду, заявлена позивачем вимога про витребування спірних земельних ділянок і наявних на ній фруктових насаджень (дерев) від відповідачів на підставі положень статті 400 ЦК України є обґрунтованою.

У справі № 380/624/16 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно - починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування.

У справі № 156/1028/16 Верховним Судом зазначено, що статтями 22 23 ЗК Української РСР у редакції від 18 грудня 1990 року, встановлено, що право володіння або користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право володіння або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, районними, міськими радами народних депутатів.

Суди попередніх інстанцій не порушили зазначених висновків, оскільки у справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що право користування спірною земельною ділянкою у позивача виникло на підставі рішення арбітражного суду,акта виконання судового рішення.

У справі № 372/5635/13-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила наявність (збереження) у позивача права користування земельною ділянкою, набутого до набрання чинності ЗК Української РСР 1990 року, до його належного переоформлення у встановленому законом порядку, зазначивши, про неефективність обраного позивачем способу захисту шляхом звернення з вимогою про визнання права постійного користування земельною ділянкою. Водночас, у справі, що є предметом касаційного перегляду, позивач, зазначаючи про наявність у нього права постійного користування земельною ділянкою, оспорює рішення міської ради про передачу частини земельної ділянки, землекористувачем якої він є, у власність інших осіб.

З урахування конкретних обставин справи, яка є предметом касаційного перегляду, не заслуговують на увагу доводи заявників про неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 522/11473/15-ц, від 03 вересня 2019 року у справі № 922/1224/18, від 13 вересня 2022 року у справі № 912/929/21, оскільки у наведених справах та у справі, що переглядається, різні фактичні обставини, доказування вимог та застосовані до них норми права.

Таким чином, доводи заявників, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У вересні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У зазначеному клопотанні заявник як підставу передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначає пункт 5 частини третьої статті 403 ЦПК України, а саме: необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо дослідження питання правонаступництва юридичних осіб; застосування такого способу цивільного захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов), яке на час розгляду справи втратило своє початкове господарське призначення; одночасного пред`явлення віндикаційного та негаторного позову.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиною правозастосовної практики.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Заявник у клопотанні не навів належного обґрунтування, у чому саме полягає виключна правова проблема у цій справі, аналіз судової практики, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду не свідчить про наявність протилежних і суперечливих судових рішень та глибоких і довгострокових розбіжностей у судовій практиці у справах із аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції не встановив достатніх та обґрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 400 401 409 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційні скарги Дрогобицької міської ради Львівської області, ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 жовтня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 22 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний