Арешт майна в кримінальному провадженні. П’ять основних тез

Накладення арешту на майно в межах кримінальних проваджень є вельми поширеною практикою. Зокрема, це стосується злочинів проти власності або у сфері господарської чи службової діяльності. Його застосування може порушити діяльність компанії чи обмежити право власності особи. Тому суть даного заходу, правила його застосування та можливості скасування розглянемо у п’яти основних тезах.

Користуйтеся консультацією: Як скасувати арешт майна після закриття кримінального провадження

1. Що таке арешт майна в кримінальному процесі?

Почнемо з того, що відповідно до п.7 ч.2 ст.131 і ч.1 ст.170 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження. Він полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно:

- є доказом злочину;

- підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб або конфіскації у юридичної особи, —

а також для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Тут необхідно звернути увагу на те, що критеріїв «розумності» підозр КПК не визначає. Це оціночне поняття. Тому одним з найскладніших завдань захисника чи представника у кримінальному провадженні є переконати слідчого суддю або суд у необґрунтованості підозр слідчого або прокурора щодо майна клієнта.

Читайте статтю: ТОП-5 парадоксів судочинства в справах про адмінправопорушення

2. Для чого застосовується арешт майна і яке його завдання?

За ч.1 ст.131 КПК України загальною для всіх заходів забезпечення кримінального провадження метою є досягнення дієвості такого провадження. А для арешту майна відповідно до ч.ч.2–8 ст.170 цього ж Кодексу за мету встановлено забезпечення:

- збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу;

- спеціальної конфіскації. Арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України. Згідно зі ст.96-2 цього Кодексу спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, — переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. Тут головною ознакою майна, що підлягає арешту, є не належність його певній особі, а безпосередній зв’язок з вчиненням злочину;

- конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому разі арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. Тобто арешту підлягає майно, належне особі, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження;

- відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Тоді арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні або неправомірної вигоди.

Ще одним важливим критерієм накладення арешту на майно в цьому випадку є співмірність вартості майна, яке належить арештувати, з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Наприклад, арешт квартири підозрюваного у викраденні шоколадного батончика із супермаркету буде явно необґрунтованим.

Завданням арешту майна згідно з ч.1 ст.170 цього Кодексу є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Саме це і сприяє досягненню дієвості кримінального провадження.

Читайте статтю: Дебіторська заборгованість після спливу позовної давності. Чи все так безнадійно?

3. Ким подається та як оформляється клопотання про накладення арешту?

Відповідно до ч.2 ст.132 КПК України клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого загального суду, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Це є загальним правилом і не залежить від віддаленості району, де розміщено майно, на яке може бути накладено арешт.

Суб’єкт звернення залежить від мети арешту. Так, згідно з ч.1 ст.171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову — також цивільний позивач. Отже, якщо потерпілий вважає за необхідне накласти арешт на майно підозрюваного або третьої особи, він не може просити про це слідчого суддю або суд. Проте він може на підставі п.4 ч.1 ст.56 цього ж Кодексу заявити клопотання слідчому або прокурору щодо подачі ними такого звернення до слідчого судді або до суду.

Вимоги до клопотань про арешт майна встановлені ч.ч.2–5 ст.171 КПК України. Таке звернення слідчого або прокурора повинно містити:

- підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;

- перелік і види майна, що належить арештувати;

- документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;

- розмір шкоди або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

До клопотання обов’язково додаються оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими воно обґрунтовано.

Цікаво, що клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Що ж до клопотання цивільного позивача, то у ньому повинно бути зазначено:

- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог;

- докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

4. Як слідчий суддя або суд може вирішити питання про арешт майна?

Згідно з нормами КПК України слідчий суддя або суд може задовольнити клопотання про арешт майна або відмовити в його задоволенні.

Зокрема, на підставі ч.3 ст.132 цього Кодексу арешт майна не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Як і у випадку з розумною підозрою щодо майна, критерії обґрунтованої підозри законодавцем не встановлені, тому це поняття є оціночним;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Також відповідно до ст.173 КПК України клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 цього Кодексу.

Категорично не допускається арешт майна/коштів банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, а також майна/коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Якщо в задоволенні клопотання було відмовлено або воно було задоволено частково, то все тимчасово вилучене майно або відповідна його частина підлягає негайному поверненню особі.

У разі ж задоволення клопотання слідчий суддя, суд зобов’язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

При цьому ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

5. Як зняти арешт з майна у кримінальному провадженні?

КПК України дозволяє зробити це двома шляхами. Перший з них — апеляційне оскарження, передбачене ч.7 ст.173 і п.3 ч.1 ст.392 цього Кодексу. Право на подачу такої скарги мають підозрюваний, обвинувачений і треті особи. Цікаво, що на практиці апеляційні суди часто розглядають також скарги слідчих і прокурорів на ували про відмову в задоволенні клопотання про арешт майна. Однак чинним кримінальним процесуальним кодексом це не передбачено. Тому можна говорити про порушення апеляційною інстанцією вимог ч.2 ст.19 Конституції України щодо обов’язку органів державної влади та їхні посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Другий шлях передбачений ст.174 КПК України. Це подача підозрюваним, обвинуваченим, їхнім захисником, законним представником, іншим власником або володільцем майна, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони не були присутні при розгляді питання про арешт майна, клопотання про скасування арешту. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.

Арешт майна може бути також скасований за клопотанням цих осіб, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

У даній публікації викладено тезисне бачення інституту арешту майна в кримінальному провадженні. Деякі аспекти залишені поза нею та можуть у подальшому стати предметом окремого аналізу.

Автор консультації: адвокат Мороцька Наталія

Джерело: LegalHub.online