Аліменти на жінку та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою

Майже кожній людині відомо про можливість стягувати аліменти на дитину. Але про можливість фінансового утримання колишньої «половинки» знають одиниці. Тим паче, якщо мова йде про колишню пару, яка жила у «цивільному» шлюбі, тобто без реєстрації шлюбу (в юриспруденції це називається фактичними шлюбними відносинами). Саме тому, цю статтю ми присвячуємо маловідомому виду права на аліменти – право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, закріплене в статті 91 Сімейного кодексу України. Частина 1 та 2 цієї статті передбачає наступне:

«1. Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу.

2. Жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу».

Дана норма є відсилочною і фактично застосовується в таких випадках:

• Утримання чоловіка та жінки, якщо хтось із них став непрацездатним під час спільного проживання;
• Утримання чоловіка/жінки, який/а здійснює догляд за їх спільною дитиною до досягнення нею 3 років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, то до досягнення дитиною 6 років.

При цьому, право один із батьків, з яким проживає дитина, має незалежно від того, чи він/вона працює, та незалежно від його/її матеріального становища, за умови, що інший із батьків може надавати таку матеріальну допомогу;

• Утримання чоловіка/жінки, з яким/ою проживає спільна дитина з інвалідністю. Це особлива категорія діток. Тут не застосовується обмеження щодо віку для стягнення аліментів. Тобто, право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею. Проте, є умова – якщо другий з подружжя дійсно може надавати таку матеріальну допомогу. При цьому, право на таке утримання не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

N.B. Тобто, як мати дитини, так і її батько має право отримувати аліменти на своє утримання. Важливим є лише факт того, з ким саме проживає дитина.

Користуйтеся консультацією: Аліменти на дітей: як та скільки мають платити безробітні, ФОПи, мобілізовані

Частина 3 статті 91 Сімейного кодексу України передбачає випадки, коли право жінки та чоловіка на утримання припиняється. Це можливо за таких підстав:

- непрацездатність того з «подружжя», хто потребує матеріальної допомоги, виникла в результаті вчинення ним умисного кримінального правопорушення;

- одержувач аліментів свідомо поставив себе у становище такого, що потребує матеріальної допомоги.

- у разі припинення вагітності, народження дитини мертвою або якщо дитина передана на виховання іншій особі, а також у разі смерті дитини.

- якщо за рішенням суду виключено відомості про чоловіка як батька з актового запису про народження дитини.

- якщо дитина передана на виховання іншій особі.

- якщо за рішенням суду виключено відомості про жінку як матір з актового запису про народження дитини.

- якщо укладено договір про припинення права на утримання взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової виплати (такий договір має бути нотаріально посвідчений).

Загальновідомим є вислів І.Канта: «теорія без практики мертва, практика без теорії сліпа». Тому, наступний блок статті присвячений саме практичному застосуванню статті 91 Сімейного кодексу України, оскільки саме в судовій практиці виявляються «підводні камені» будь-яких положень законодавства.

Користуйтеся консультацією: Як військовослужбовцю зменшити розмір аліментів на дитину

Аліменти на колишнього/ню, які не перебувають у шлюбі між собою

Як вже було зазначено вище, навіть якщо шлюб не було зареєстровано, аліменти на колишнього/ню можна стягнути. Проте таке право доступне не всім, оскільки тут є певні умови для його застосування. А саме, факт проживання однією сім’єю тривалий час + один із пари став непрацездатним під час спільного проживання. Ці умови є взаємопов’язаними і фактично нерозривними. Факт проживання однією сім`єю тривалий час може бути встановлений лише в судовому порядку. Відповідно, тільки після встановлення цього факту можна розглядати вимогу про стягнення аліментів на утримання колишньої «половинки», яка має надати суду доказ втрати своєї працездатності за відповідний період. На практиці вимоги про встановлення факту проживання однією сім’єю та стягнення аліментів на утримання чоловіка/жінки заявляються в рамках однієї справи.

Прикладом в даному випадку є справа №748/2930/20. В цій справі жінка, яка прожила з чоловіком 17 років без реєстрації шлюбу, просила суд встановити факт її проживання з чоловіком однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділити спільно набуте майно та стягнути аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) у зв`язку із втратою працездатності (ІІ група інвалідності). Суд І інстанції стягнув заявлену 1/4 частину заробітку (доходу) в якості аліментів, але апеляція частково змінила рішення – розмір аліментів було зменшено з 1/4 до 1/5 частини. Підставою для такого зменшення стало те, що у позивачки було двоє повнолітніх синів працездатного віку, які за законом зобов`язані надавати матеріальну допомогу своїй матері. Верховний суд постановою від 01 липня 2022 року повністю підтримав позицію апеляції у цій справі.

Таким чином, право на аліменти для колишнього/ї на практиці забезпечується, але з певними умовами та обмеженнями. І на практиці таке право доступне дуже обмеженому колу осіб (особливо, якщо жінка не перебуває у декретній відпустці).

Чи зобов`язаний чоловік утримувати матір його дитини до досягнення дитиною 3-річного віку, якщо вони ніколи не перебували у шлюбі?

У деяких пар, які довгий час перебувають у фактичних шлюбних відносинах, досі наявна наступна установка: шлюб не зареєстровано, а тому я нічого не повинен/повинна їй/йому. Особливо коли мова йде про фінансову сторону питання. Але законодавець так не вважає. З набуттям чинності Сімейного кодексу України у 2004 році, питання щодо нормативного врегулювання правовідносин у «цивільному» шлюбі було вирішено. Фактичні шлюбні відносини прирівнюються до шлюбу. Проте на практиці по сьогоднішній день досі з`являються нові справи, де особи заявляють, що вони нічого не повинні своїм колишнім «половинкам».

Прикладом цьому є справа №273/148/20, в якій позивач (батько дитини, батьківство якого встановлено в рамках іншої судової справи) просив суд, зокрема, припинити стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною 3-річного віку. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ніколи не перебував і не перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, а тому не зобов`язаний її утримувати. Верховний суд у постанові від 10.10.2024 року по цій справі зазначив, що «така підстава як неперебування сторін у шлюбі не може слугувати обставиною для зміни розміру аліментів або для звільнення від їх сплати».

Ще одним прикладом подібної ситуації є постанова Верховного суду від 21.01.2022 року у справі №756/82/18. Дана постанова цікава тим, що в даній справі присутній іноземний елемент та було наявне питання щодо підсудності – відповідач мав громадянство Хорватії та проживав в Німеччині. Незважаючи на той факт, що відповідач не проживав на території України та не мав українського громадянства, справа була підсудна українському суду з огляду на положення п. 4 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право».

N.B.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.76 ЗУ «Про міжнародне приватне право», суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, у випадку якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.

Таким чином, навіть відсутність штампу в паспорті не рятує від законодавчо визначених обов`язків щодо сплати аліментів на утримання дитини та іншого з її батьків, з ким ця дитина проживає.

Користуйтеся консультацією: Стягнення аліментів на повнолітню дитину на період нею навчання

Боротьба за розмір аліментів

На сьогоднішній день законодавець дає можливість обрати спосіб стягнення аліментів: або це частка від доходу, або це тверда грошова сума.

Прикладом справи, де було стягнено частку від доходу на утримання колишньої дружини (матері дитини) є справа №750/13029/25. В даній справі позивачка просила стягнути аліменти на її утримання до досягнення дитиною 6-річного віку (дитина мала інвалідність). Суд І інстанції стягнув з відповідача на користь колишньої дружини аліменти в розмірі 1/6 частки від його доходу. Апеляція зменшила розмір частки до 1/8 мотивуючи це тим, що стягнення 1/6 частки від доходу призведе до надмірного фінансового навантаження на платника аліментів, є непропорційним, створить ризики утворення заборгованості та суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Така позиція була мотивована тим, що у пари двоє дітей, на утримання яких також було стягнуто 1/3 частку від доходу батька. Тому, як бачимо, за частку від доходу потрібно поборотись.

Ще одним прикладом зменшення в апеляції розміру частки від доходу в даному контексті є справа №703/5984/25. Апеляція в постанові від 11 березня 2026 року зменшила розмір частки аліментів на матір дитини з 1/4 на 1/6. Дана постанова є цікавою тим, що матір дитини подала позов про стягнення аліментів на її утримання ще будучи у статусі дружини (тобто, ще до моменту розірвання шлюбу судом в рамках іншої справи). Але оскільки на день ухвалення рішення шлюб вже було розірвано, суд застосував саме статтю 91 Сімейного кодексу України.

З приводу стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, тут також треба ретельно готувати доказову базу. Адже при розгляді справи про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі суд повинен з`ясовувати всі подробиці для ухвалення максимально об`єктивного рішення в кожній окремій ситуації. Якщо аліменти стягуються для утримання колишньої «половинки», то тут враховується факт наявності спільної дитини, проживання спільної дитини з цією особою, стан здоров`я цієї особи (окрема увага до працездатності), її дохід (в певних випадках), стан здоров`я платника аліментів, його матеріальний та сімейний стан, наявність у платника аліментів майна, грошових коштів та інші важливі для справи обставини. Фактично, тут ми також маємо «поле для дебатів».

Окрему увагу звернемо на визначення суми доходу платника аліментів у справах, де заявляється вимога про стягнення твердої грошової суми. Одна справа коли мова йде про фіксований розмір заробітної плати (тут суд чітко розуміє, якою сумою платник аліментів розпоряджається щомісячно). Але інша справа, коли дохід нестабільний (мінливий). В контексті цього питання, як приклад, наведемо постанову Верховного суду від 03.11.2021 року у справі №487/5798/20. Мати дитини просила суд призначити аліменти на утримання дитини в розмірі 20 000 грн та аліменти на утримання її як матері дитини в розмірі 10 000 грн на період до досягнення дитиною 3-річного віку. Суд І інстанції задовольнив вимоги частково – 10 000 грн і 5 000 грн відповідно. Апеляція ще зменшила ці суми, мотивуючи це тим, що батько дитини є моряком, який хоч і має хороший дохід, але нестабільний (оклад за контрактом становив 2 800 доларів США на місяць, все інше - премії, надбавки, тощо). Верховний суд не погодився з апеляцією та підтримав рішення суду І інстанції, зазначивши:

«Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Тобто, визначення способу (в твердій грошовій сумі чи частці) залежить тільки від вибору одержувача аліментів. При цьому для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі не має значення, що, зокрема: платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті; або має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі».

Дана позиція також відображена у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №523/2927/18.

Таким чином, нерегулярний дохід платника аліментів не має особливого значення при вирішенні питання щодо суми аліментів. Тут важливим є той факт, що платник аліментів працює, отримує дохід (в наведеній ситуації дохід був суттєвим) та може сплачувати таку суму аліментів. До речі, варто зазначити, що наведена ситуація в черговий раз наголошує на боротьбі у відстоюванні своєї позиції.

Висновки

Узагальнюючи вищенаведене, бачимо, що законодавець захищає окремі категорії осіб, які дійсно потребують фінансової допомоги від своїх «половинок», навіть не зважаючи на те, що пара вже розпалась. Але тут є суттєві обмеження: хто саме може отримувати таку допомогу, який період часу і в якому розмірі. Саме на суд покладено обов`язок з`ясовувати всі обставини справи в кожному окремому випадку. Тому, для отримання позитивного рішення потрібно ретельно готувати свою доказову базу. І судова практика в цьому нам з вами велика підказка.

Автор консультації: V. I. Partners Law Firm