Правильне встановлення належності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи за ст. 246 КК України (ККС ВС у справі № 347/888/23 від 21 січня 2026 р.)

Фабула судового акта: згідно з висунутим обвинуваченням, чоловік зрубав 4 дерева на території об'єкту природно-заповідного фонду, а саме на території Кобаківського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс», що належить до природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина».

У касаційній скарзі захисник, крім інших доводів зазначає, що ділянка, на якій учинено незаконну порубку, належить до самозалісненого громадського пасовища, й указана площа лісових насаджень не передавалась Косівському РП «Райагроліс» у постійне користування, отже,не могла бути включена до земель НПП «Гуцульщина» без вилучення у користувача, й тому не належить до природно-заповідного фонду.

На підтвердження своїх доводів захисник ще в суді апеляційної інстанції надав довідку, видану Косівським районним підприємством «Райагроліс» (частина території якого включена до НПП без вилучення у користувача, і на якій за версією сторони обвинувачення, здійснена незаконна порубка лісу) відповідно до змісту, якої місце проведення рубок входить до площі земель ОТГ, які не передавались в користування Косівському РП «Райагроліс» в установленому законом порядку.

Косівський РП «Райагроліс» встановив вказані в довідці дані шляхом огляду місця проведення рубок та аналізу матеріалів останнього лісовпорядкування.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний суд направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

У своїй постанові ВС сформував наступні висновки: встановлення обставин щодо належності чи неналежності ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, до території ПЗФ безпосередньо впливає на правильність кваліфікації діянь з огляду на правильне визначення суми спричинених ним збитків шляхом надання на відповідну експертизу об'єктивних даних щодо характеристики місця вчинення порубки.

Аналізуйте судовий акт: Хто є цивільним позивачем у кримінальних справах за фактом незаконних рубок в захисних лісосмугах автомобільних доріг ? (ККС ВС у справі № 683/1012/23 від 23 січня 2025 р.)

Постійний лісокористувач несе відповідальність за незаконні рубки третіми особами на підвідомчій території (КГС ВС у справі № 907/278/25 від 11 лютого 2026 року)

Зріз та вивезення дерев з огородженої приватної території має всі ознаки крадіжки, поєднаної з проникненням (ККС ВС справа 459/2219/20 від 29 травня 2024 р.)

АТ “Укрзалізниця” повинна відповідати за незаконні рубки в захисних лісонасадженнях вздовж залізничних колій (Західний апеляційний господарський суд у справі № 914/2688/24 від 16 червня 2025 року)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

м. Київ

справа № 347/888/23

провадження № 51-3800 км 25

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора (відеоконференція) ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Косівського районного суду Івано-Франківської області від 10 грудня 2024 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091190000070 за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Косівський районний суд Івано-Франківської області вироком від 10 грудня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік й поклав на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Рожнівської сільської ради суд задовольнив, стягнувши з ОСОБА_7 матеріальну шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням, в розмірі 585 630,07 грн.

Згідно з вироком ОСОБА_7 25 лютого 2023 року, приблизно о 12:00, перебуваючи за місцем проживання, з метою заготівлі дров вирішив вчинити незаконну рубку дерев у лісовому масиві, що входить до Кобаківського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс» та знаходиться неподалік від його місця проживання.

У подальшому, перебуваючи у лісовому масиві в адміністративних межах села Хімчин Рожнівської сільської територіальної громади на території обходу № 12 кварталу № 1р виділу № 5 Кобаківського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс», що належить до природно-заповідного фонду НПП «Гуцульщина», реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконну порубку дерев у лісах, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер вчинюваних ним дій, самовільно, без відповідного дозволу, за допомогою бензопили марки «Дружба» вчинив незаконну порубку чотирьох сироростучих дерев породи «Осика», діаметром пня 39,5 см, 37,5 см, 35,5 см та 37 см, загальною кубомасою 3,09 метра кубічних, чим заподіяв шкоду лісу на загальну суму 585 630,07 гривень.

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 26 червня 2025 року апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржувані судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог захисник указує, що суд належним чином не перевірив його доводів щодо розміру завданої шкоди, що впливає на кваліфікацію діяння засудженого. Також вважає, що прокурор не мав повноважень заявляти цивільний позов в інтересах Рожнівської сільської ради.

Крім цього, захисник посилається на те, що ним було заявлено клопотання про виклик експерта, який проводив інженерно-екологічну експертизу, для допиту в судовому засіданні, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні такого клопотання.

Захисник у касаційній скарзі вказує, що звертався до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи в порядку доповнення певних доказів і їх дослідження, однак суд не розглянув його клопотання і доказів не дослідив.

Апеляційний суд також повторно не дослідив докази і не усунув допущених істотних порушень вимог КПК України.

Захисник у касаційній скарзі наполягає на тому, що апеляційному суду було надано докази на підтвердження того, що ділянка, на якій відбулася незаконна порубка дерев, не відноситься до території Кобаківського лісництва Косівського районного підприємства «Райагроліс», включеної до складу НПП «Гуцульщина» без вилучення у користувача. У матеріалах справи наявні та досліджені судом дві взаємовиключні довідки щодо належності місця, де було здійснено незаконну порубку дерев, до природно-заповідного фонду, однак суд не проаналізував цього питання.

Крім того, суд не врахував позицію представника потерпілого, який в апеляційному суді зазначив, що ділянка, на якій вчинено незаконну порубку, належить до самозалісненого громадського пасовища, й указана площа лісових насаджень не передавалась Косівському РП «Райагроліс» в постійне користування, отже не могла бути включена до земель НПП «Гуцульщина» без вилучення у користувача, й тому не належить до природно-заповідного фонду.

Також захисник посилається на порушення при проведенні інженерно-екологічної експертизи від 27 березня 2023 року у визначенні суми заподіяних збитків, що полягає у застосуванні експертом спеціальних такс і коефіцієнтів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 575, що не передбачено законом.

Також, як указує захисник, експерт не зазначив у висновку, чи проведено кадастрову еколого-економічну оцінку включених до складу НПП «Гуцульщина» територій та об`єктів, що прямо передбачено положеннями ст. 65 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і впливає на визначення розміру шкоди внаслідок порушення законодавства.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав подану касаційну скаргу.

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Іншим учасникам судового провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.

Мотиви Суду

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали, зокрема, зазначається короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення, мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Усі доводи, що містяться в апеляційних скаргах, мають бути проаналізовані з урахуванням наявних у справі доказів з тим, щоб жоден з них не залишився нерозглянутим.

Цих законодавчих вимог апеляційний суд не дотримався.

Зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України, а саме за незаконну порубку дерев у лісах на території природно-заповідного фонду, що спричинило тяжкі наслідки.

Зі змісту вироку вбачається, що на підтвердження розміру заподіяної шкоди суд першої інстанції послався на висновок експерта за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи № 411/23-28/558-561/23-28 від 27.03.2023, згідно з яким загальний розмір шкоди, заподіяної внаслідок проведення незаконної порубки 4-х сироростучих дерев породи «Осика» на території кварталу № 1р ділянки 5 обходу № 12, що входить до територій природно-заповідного фонду Кобаківського лісництва Косівського РП «Райагроліс», становить 585 630,07 гривень (т. 1 а. с. 45-50).

Зі змісту цього висновку експерта вбачається, що при визначенні розміру шкоди ним застосовано коефіцієнт 10, яким визначається особлива природоохоронна цінність територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, правильне встановлення належності чи неналежності місцевості, на якій здійснено незаконну порубку лісу, до території природно-заповідного фонду безпосередньо впливає на визначення розміру заподіяної шкоди і кваліфікацію діянь особи.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження захисник ОСОБА_6 20 березня 2025 року через систему «Електронний суд» подав до Івано-Франківського апеляційного суду клопотання про зміну або доповнення апеляційної скарги і як додаток до цих доповнень, крім іншого, подав довідку, видану 24 лютого 2025 року Косівським районним підприємством «Райагроліс» за підписом в.о. директора ОСОБА_8 .

В довідці зазначено, що для визначення межі між лісовою ділянкою Кобаківського лісництва Косівського РП «Райагроліс» виділ 5 кв. 1 р та землями Рожнівської ОТГ на території с. Хімчин з метою встановлення належності площі, на якій здійснено незаконну порубку, в.о. лісничого було здійснено виїзд на місце та проведено огляд, й за результатами огляду складено службову записку.

Згідно з даними проведеного огляду та аналізу матеріалів останнього лісовпорядкування встановлено, що площа, на якій вчинено порубку чотирьох дерев осики, не відноситься до лісового масиву Кобаківського лісництва і не може входити до площі кв. 1 р виділу 5, а, отже, площа, на якій зрубані 4 дерева породи осика, не входить до площі Кобаківського лісництва Косівського РП «Райагроліс», а входить до площі земель Рожнівської ОТГ, які не передавались в користування Косівському РП «Райагроліс» в установленому законом порядку (т. 2 а. с. 125).

Таким чином, суду було подано документ, який, на думку сторони захисту, спростовує версію сторони обвинувачення про вчинення ОСОБА_7 незаконної порубки дерев на території земель природно-заповідного фонду.

В судовому засіданні 24 березня 2025 року апеляційний суд дослідив цю довідку. Обвинувачений ОСОБА_7 , який був безпосередньо присутній в залі судового засідання, на запитання головуючого повідомив, що у нього є оригінал цієї довідки і він може його надати.

Однак, в оскаржуваній ухвалі від 26 червня 2025 року апеляційний суд в аспекті аналізу зазначеної довідки обмежився лише посиланням на ст. 99 КПК України, вказавши, що сторона зобов`язана надати суду оригінал документа, однак стороною захисту не було надано оригіналу довідки. Також апеляційний суд вказав, що зміст вказаної довідки суперечить іншим доказам у провадженні.

Висновків щодо змісту вказаного документу, аналізу аспектів його належності, допустимості, достовірності як доказу, даних про його оцінку як доказу на предмет підтвердження чи не підтвердження обставин, що підлягають доказуванню, в оскаржуваній ухвалі апеляційного суду немає.

Колегія суддів Верховного Суду вбачає, що встановлення обставини щодо належності чи не належності ділянки, на якій здійснено незаконну порубку, до території природно-заповідного фонду безпосередньо впливає на правильність кваліфікації діянь ОСОБА_7 з огляду на правильне визначення суми спричинених ним збитків шляхом надання на відповідну експертизу об`єктивних даних щодо характеристики місця вчинення порубки.

Таким чином, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України зобов`язаний був ретельно перевірити доводи сторони і навести підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак, усупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином не перевірив доводів сторони захисту, обмежившись формальним посиланням на їх необґрунтованість.

За таких обставин ухвала апеляційного суду з огляду на положення ст. 419 КПК України не може вважатися законною й обґрунтованою, а допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону в силу положень ст. 412 КПК України є істотними.

З огляду на це касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 потрібно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати у зв`язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги, й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, яке відповідатиме положенням статей 370 419 КПК України.

Стосовно інших доводів касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає доцільним давати їм оцінку на цьому етапі з метою уникнення впливу на позицію суду апеляційної інстанції в ході нового апеляційного розгляду.

Тому, керуючись положеннями ст. ст. 434 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 26 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3