При засудженні за колабораційну діяльність, судам слід мотивувати вчинення якої саме з форм колабораціонізму є доведеним і якими доказами. (ВС ККС у справі №183/8535/22 від 20.01.2026 р.)

Фабула судового акту: Чоловіка було засуджено за частиною 6 статті 111-1 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 11 років, з конфіскацією майна.

Суд визнав доведеним, він як спеціаліст по екології та природних ресурсах тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, облаштовував та підключав гучномовці на території окупованого міста Балаклії, через які транслювалась російська пропаганда та радіо «ЖИЗНЬ».

І суд - із чим погодилась апеляційна інстанція - кваліфікувала ці дії як організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, активну участь у таких заходах.

Проте у касаційній скарзі, захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просив скасувати оскаржені рішення призначити новий розгляд в суд першої інстанції, оскільки - крім іншого - діяння, визнане судами доведеним, не містить складу інкримінованого злочину з урахуванням частин 2 і 3 примітки до статті 111-1 КК, що свідчить про неправильне застосування кримінального закону, адже добровільність згоди на співпрацю з окупантами, а, отже, і умисел на протиправні діяння не доведено поза розумним сумнівом. Судами - на думку захисника - не було взято до уваги показання свідків, щодо вимушеної праці засудженого в незаконно створеній цивільній адміністрації внаслідок реальних погроз з боку окупантів. Крім того, призначене засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, у тому числі квартири,де він мешкав із малолітньою донькою і цивільною дружиною, стало для нього надмірним тягарем.

І ВС ККС погодився із доводами захисника. Так, ВС зазначив:

Відповідно до частини 6 статті 111-1 КК однією із форм колабораційної діяльності вважається організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

Частинами 2 та 3 примітки до цієї статті роз`яснено суть термінів «заходи політичного характеру» та «здійснення інформаційної діяльності», а саме :

• під заходами політичного характеру розуміються з`їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо;
• під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.

У цьому провадженні суди хоч і констатували винуватість засудженого у вчиненні інкримінованої йому форми колабораціонізму, однак не проаналізували з врахуванням вищезазначених частин примітки до ст. 111-1 КК, про яку форму колабораціонізму йдеться: про організацію та проведення заходів політичного характеру чи про здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією.

Якщо ж суди вважали, що йдеться про обидві ці форми колабораційної діяльності, то те, які саме дії засудженого під яку форму колабораціонізму підпадають слід проаналізувати детально.

Отже у цій справі:

Під час судового розгляду засуджений свою винуватість не визнав і пояснив,що працював на посаді електрика у Балаклійському будинку культури, російські військові змусили його працювати у цивільній адміністрації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області. Засуджений вважав, що ніякої інформаційної чи політичної діяльності він не здійснював.

Сторона обвинувачення інкримінувала йому вчинення колабораційної діяльності у зв`язку з тим, що останній забезпечував своїми діями функціонування гучномовців, які дозволили транслювати в місті російський контент.

Свідки пояснили в суді, що гучномовці вішали за вказівкою іншої особи, у липні-серпні, проте в подальшому він та інші робітники працювали за вказівками засудженого.

Отже, ВС ККС констатував - судам необхідно дослідити, які саме дії вчинив засуджений, якими були ці дії, чи останній здійснював дії організаційного характеру щодо забезпечення функціонування каналів зв`язку і трансляції російських наративів у м. Балаклія, чи діяв він за вказівкою окупаційної влади, спільно з нею. Також суду у результаті детального аналізу доказів у цьому провадженні слід мотивувати вчинення якої саме з форм колабораціонізму є доведеним і якими доказами.

У цьому провадженні суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що дії засудженого у здійсненні заходів політичного характеру та інформаційної діяльності полягали у створенні технічних умов та забезпеченні трансляції російського радіо «Жизнь» на тимчасово окупованій території м. Балаклія.

Проте суду першої інстанції необхідно конкретизувати свої висновки з врахуванням частин 2 і 3 примітки до статті 111-1 КК.

Також у цьому провадженні сторона захисту ставить під сумнів проведення допитів в режимі відеоконференції із частиною свідків. Тому суду необхідно провести допити свідків так, щоб виключити сумніви у можливості стороннього впливу на них з боку інших осіб.

ВС виснував - що судам необхідно більш детально зупинитися на доведенні факту добровільності дій колаборанта і зробити висновок щодо цього з врахуванням доказів, які свідчать про те, що останній розміщував чи організовував розміщення гучномовців без тиску на нього, тобто міг самостійно приймати рішення про вчинення або невчинення певних дій.

І оскільки, на думку ВС апеляційний розгляд у цьому випадку не може надати сторонам достатніх процесуальних можливостей для з`ясування обставин справи, важливих для правильної кваліфікації дій засудженого, справу призначено на новий розгляд у суді першої інстанції.

У справі також було заявлено окрему думку, згідно із якою, один із суддів колегії, вказав, що він не погодився з колегами, які вирішили скасувати рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд, оскільки вважає, що ця справа - це хрестоматійний приклад засудження за відсутності складу інкримінованого злочину, і Суд мав скасувати судові рішення і закрити провадження на цій підставі. Суддя слушно зауважив, що у справах щодо поширення забороненої інформації не визнавалася злочинною суто технічна діяльність - тобто робота з інфраструктурою (обладнанням), яка лише забезпечує фізичну працездатність каналу передачі даних без жодної можливості впливати на смислове наповнення повідомлень. Адже, до цієї справи він не зустрічав, і сподівається не зустріти в подальшому, притягнення до відповідальності за поширення інформації постачальника смартфону, поштаря, провайдера інтернету, монтажника кабелю, володільця хмарного сервісу, працівника типографії або інших осіб, які хоча і забезпечують технічну можливість поширення інформації, однак не мають жодного стосунку до її контенту.

Аналізуйте судовий акт: При розмежування колабораційної діяльності (ч. 4 ст. 111-1 КК) та пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК) має значення, КОМУ належали матеріальні ресурси, що передавалися: в першому випадку це власні ресурси, в другому - інших осіб. (ВС ККС №646/3927/23 від 31.07.2025 р.);

Протоколи огляду інтернет-сторінок, телеграм-каналів, зі скріншотами й відеофайлами, фотознімками, документами можуть підтверджувати винуватість особи у колабораціонізмі. (ВС ККС №201/11849/23 від 21.07.2025 р.);

ВС визначив поняття “підривної діяльності” в контексті ст.111 КК України та засудив суддю АРК, яка працювала в судових органах окупаційної влади до 12 років позбавлення волі (ВС ККС, справа №759/5737/17 від 21.12.2022 р.);

Ті громадяни України, які зайняли посаду у незаконних правоохоронних, судових або інших органах влади на окупованих територіях - можуть бути притягнені до відповідальності за сукупності злочинів: державну зраду та колабораційну діяльність. (ВС ККС, №331/4882/23 від 21.07.2025 р.).

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року

м. Київ

справа № 183/8535/22

провадження № 51-4231км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання захисника засудженого прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), ОСОБА_7 ,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженого

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, жителя АДРЕСА_1

на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2024 року

Обставини справи

Оскарженим вироком ОСОБА_6 засуджено за частиною 6 статті 111-1 Кримінального кодексу України (КК) до позбавлення волі на строк 11 років з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги на строк 11 років, з конфіскацією майна.

Суд визнав доведеним, що з 23 червня по 08 вересня 2022 року засуджений як спеціаліст по екології та природних ресурсах тимчасової цивільної адміністрації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області, облаштовував та підключав гучномовці на території окупованого міста Балаклії, через які транслювалась російська пропаганда та радіо «ЖИЗНЬ».

Суд кваліфікував ці дії як організацію та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації та збройних формувань, активну участь у таких заходах.

Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.

Вимоги і доводи касаційної скарги

Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить скасувати оскаржені рішення призначити новий розгляд в суд першої інстанції.

Він стверджує, що:

діяння, визнане судами доведеним, не містить складу інкримінованого злочину з урахуванням частин 2 і 3 примітки до статті 111-1 КК, що свідчить про неправильне застосування кримінального закону;

добровільність згоди на співпрацю з окупантами, а, отже, і умисел на протиправні діяння не доведено поза розумним сумнівом;

судами не взято до уваги показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 щодо вимушеної праці засудженого в незаконно створеній цивільній адміністрації внаслідок реальних погроз з боку окупантів;

допит свідків в режимі відеоконференції відбувався в умовах впливу на них з боку працівників поліції;

засудженого фактично затримали 22 вересня 2022 року, однак суд не зарахував цей строк у термін покарання;

призначене засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна, у тому числі квартири,де він мешкав із малолітньою донькою і цивільною дружиною, є для нього надмірним тягарем.

На думку захисника, апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, належним чином не вмотивував свого рішення, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 419 КПК.

Позиція учасників касаційного розгляду

Сторона захисту у судовому засіданні підтримала доводи касаційної скарги, просила її задовольнити.

Прокурор просив частково задовольнити касаційну скаргу шляхом зміни судових рішень.

Оцінка Суду

Суд заслухав доповідь судді, пояснення сторін, перевірив матеріали кримінального провадження, обговорив наведені в скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до статті 433 КПК Суд не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційна інстанція є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій.

В судах першої та апеляційної інстанцій захист наполягав на тому, що в діях засудженого не має ознак складу інкримінованого йому злочину.

Відповідно до частини 6 статті 111-1 КК однією із форм колабораційної діяльності вважається організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах.

Частинами 2 та 3 примітки до цієї статті роз`яснено суть термінів «заходи політичного характеру» та «здійснення інформаційної діяльності», а саме :

під заходами політичного характеру розуміються з`їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо;

під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації.

У цьому провадженні суди хоч і констатували винуватість засудженого у вчиненні інкримінованої йому форми колабораціонізму, однак не проаналізували з врахуванням вищезазначених частин примітки до ст. 111-1 КК, про яку форму колабораціонізму йдеться: про організацію та проведення заходів політичного характеру чи про здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією.

Якщо ж суди вважали, що йдеться про обидві ці форми колабораційної діяльності, то те, які саме дії засудженого під яку форму колабораціонізму підпадають слід проаналізувати детально.

Під час судового розгляду ОСОБА_6 свою винуватість не визнав і пояснив,що працював на посаді електрика у Балаклійському будинку культури, російські військові змусили його працювати у цивільній адміністрації м. Балаклія Ізюмського району Харківської області. Засуджений вважав, що ніякої інформаційної чи політичної діяльності він не здійснював.

Сторона обвинувачення інкримінує ОСОБА_6 вчинення колабораційної діяльності у зв`язку з тим, що останній забезпечував своїми діями функціонування гучномовців, які дозволили транслювати в місті російський контент.

Свідок ОСОБА_11 пояснив в суді, що гучномовці вішали за вказівкою ОСОБА_12 у липні-серпні, проте в подальшому він та інші робітники працювали за вказівками ОСОБА_12 або ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_13 вказав, що на початку ОСОБА_6 давав вказівки від ОСОБА_12 , а згодом сам давав вказівки виносити колонки на вулицю, показував йому, як підключати колонки і вмикати радіотрансляцію, і коли був інтернет засуджений вмикав радіостанцію.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що був змушений працювати на посаді інженера зв`язку і в той час начальником відділу зв`язку був ОСОБА_12 , свідок разом з ОСОБА_6 та іншими проводили лінію для колонок на стовпах, а засуджений вмикав російське радіо «ЖИЗНЬ», яке транслювало пісні і правила здавання в полон російським військовим.

Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що ОСОБА_6 давав вказівки щодо встановлення колонок, через які транслювалось російське радіо «ЖИЗНЬ».

Судам необхідно дослідити, які саме дії вчинював ОСОБА_6 , якими були ці дії, чи останній здійснював дії організаційного характеру щодо забезпечення функціонування каналів зв`язку і трансляції російських наративів у м. Балаклія, чи діяв він за вказівкою окупаційної влади, спільно з нею. Також суду у результаті детального аналізу доказів у цьому провадженні слід мотивувати вчинення якої саме з форм колабораціонізму є доведеним і якими доказами.

У цьому провадженні суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що дії засудженого у здійсненні заходів політичного характеру та інформаційної діяльності полягали у створенні технічних умов та забезпеченні трансляції російського радіо «Жизнь» на тимчасово окупованій території м. Балаклія.

Проте суду першої інстанції необхідно конкретизувати свої висновки з врахуванням частин 2 і 3 примітки до статті 111-1 КК.

Також у цьому провадженні сторона захисту ставить під сумнів проведення допитів в режимі відеоконференції із частиною свідків. Тому суду необхідно провести допити свідків так, щоб виключити сумніви у можливості стороннього впливу на них з боку інших осіб.

Судам необхідно більш детально зупинитися на доведенні факту добровільності дій ОСОБА_6 і зробити висновок щодо цього з врахуванням доказів, які свідчать про те, що останній розміщував чи організовував розміщення гучномовців без тиску на нього, тобто міг самостійно приймати рішення про вчинення або невчинення певних дій.

З огляду на викладене вирок суду першої інстанції не можна визнати законним, обґрунтованим та вмотивованим. Отже, зазначене судове рішення щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 частини 1 статті 438 КПК.

Оскільки апеляційний суд під час перевірки справи в апеляційному порядку зазначених порушень вимог кримінального та кримінального процесуального закону не усунув, на доводи наведені в апеляційній скарзі сторони захисту, що аналогічні доводам у касаційній скарзі, ґрунтовних відповідей не надав, скасуванню підлягає також і ухвала апеляційного суду.

Суд вважає, що апеляційний розгляд у цьому випадку не може надати сторонам достатніх процесуальних можливостей для з`ясування обставин справи, важливих для правильної кваліфікації дій засудженого, і вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Під час нового судового розгляду суду необхідно дослідити обставини справи, та, враховуючи висновки і мотиви Суду, на підставі яких скасовано судові рішення, прийняти справедливе рішення, яке відповідає статті 370 КПК.

З метою запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, та з врахуванням тяжкості вчиненого злочину на підставі положень частини 3 статті 433 КПК касаційний суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Окрема думка судді ОСОБА_1

до постанови Касаційного кримінального суду

від 20 січня 2026 року у справі № 183/8535/22[1]

1. Я не погодився з моїми колегами, які вирішили скасувати рішення попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд.

2. Я вважаю, що ця справа - це хрестоматійний приклад засудження за відсутності складу інкримінованого злочину, і Суд мав скасувати судові рішення і закрити провадження на цій підставі.

3. Попередніми інстанціями Зозуля був засуджений до 11 років ув`язнення за вчинення злочину, передбаченого частиною 6 статті 111-1 КК, диспозиція якої викладена так:

«Організація та проведення заходів політичного характеру, здійснення інформаційної діяльності у співпраці з державою-агресором та/або його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або на уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України, за відсутності ознак державної зради, активна участь у таких заходах».

4. Це положення містить дві примітки, які стосуються тлумачення її термінів:

«2. У частині шостій цієї статті під заходами політичного характеру розуміються з`їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи тощо.

3. У частині шостій цієї статті під здійсненням інформаційної діяльності розуміється створення, збирання, одержання, зберігання, використання та поширення відповідної інформації».

5. Його діяння полягало в тому, що він, житель м. Балаклеї в Харківській області, після того, як місто потрапило під окупацію Російської Федерації, облаштовував та підключав гучномовці, через які транслювалось радіо «ЖИЗНЬ».

6. Суди вважали, що цими діями він виконав весь спектр злочинів, передбачених частиною 6 статті 111-1 КК: як організацію і проведення заходів політичного характеру, так і здійснення інформаційної діяльності.

7. Які дії суди вважали «організацією і проведенням заходів політичного характеру»? У вироку зазначено, що він їх організовував шляхом співпраці з окупаційною владою на посаді начальника відділу зв`язку окупаційної адміністрації м. Балаклії і створення технічних умов та забезпечення трансляції російського радіо «ЖИЗНЬ».

8. Захопившись словотворенням оруеловського масштабу для обґрунтування злочинності дій засудженого, суди забули визначити, які заходи політичного характеру він організовував або проводив: з`їзди, збори, мітинги, походи, демонстрації, конференції, круглі столи або якісь інші подібного штибу.

9. Сором`язливе ухилення судів від відповіді на питання, якої вимагає закон, цілком зрозуміло: нічого подібного обвинувачення не лише не доводило, але й не згадувало.

10. Що ж стосується інформаційної діяльності, то для засудження за цим складом злочину, судам також необхідно було представити факти, які б свідчили, що засуджений «створював, збирав, одержував, зберігав, використовував або поширював» ворожу інформацію.

11. У судових рішеннях згадане лише облаштування ним гучномовців, що, як визначив суд, було створенням технічних умов для трансляції радіо «Жизнь».

12. Я вважаю, що облаштування обладнання, яке посилює звук, вочевидь, не може розумно розглядатися як «створення, збирання, одержання, зберігання, використання» інформації.

13. Доцільно детальніше проаналізувати лише те, чи не є такі дії «поширенням» інформації.

14. Безумовно, облаштування звукопідсилюючої апаратури, або будь-якого іншого обладнання, призначеного для трансляції інформації, створює фізичні умови для її передачі.

15. Однак судова практика, у тому числі й цього Суду, надає терміну «поширення» або «розповсюдження» інформації значення, яке виключає застосовність до технічного забезпечення такої діяльності.

16. Чимала практика цього суду за статтями 114-2 (Несанкціоноване поширення інформації про рух та дислокацію Сил оборони)[2], 436-1 (Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки)[3], 436-2 (виправдовування збройної агресії проти України)[4] доволі чітко відрізняє змістовну діяльність з поширення відповідної інформації від технічного забезпечення такої діяльності.

17. Завжди цей Суд оцінював сутнісний вимір поширення інформації, який полягає у роботі з контентом: свідомому відборі, формуванні та донесенні певних смислів до аудиторії за умови контролю над тим, яка саме інформація транслюється.

18. Натомість у справах щодо поширення забороненої інформації цей Суд не визнавав злочинною суто технічну діяльність - тобто роботу з інфраструктурою (обладнанням), яка лише забезпечує фізичну працездатність каналу передачі даних без жодної можливості впливати на смислове наповнення повідомлень.[5]

19. До цієї справи я не зустрічав, і сподіваюсь не зустріну в подальшому, притягнення до відповідальності за поширення інформації постачальника смартфону, поштаря, провайдера інтернету, монтажника кабелю, володільця хмарного сервісу, працівника типографії або інших осіб, які хоча і забезпечують технічну можливість поширення інформації, однак не мають жодного стосунку до її контенту.

20. Тому визнані судом доведеними дії з облаштування гучномовців для трансляції радіопрограми не можуть без насилля над здоровим глуздом розглядатися як поширення інформації. Визнавати злочином налаштування обладнання лише тому, що треті особи використали її на шкоду інтересам держави (хоча суди так і не зазначили, яка ж саме інформація була передана), означає розмивання меж кримінальної відповідальності.

21. Я цілком усвідомлюю емоційне тло справ про колабораційну діяльність. Однак судді, насамперед, є юристами, що керуються вимогами закону та принципом верховенства права, а не інструментами реалізації суспільного гніву. Прагнення притягнути до відповідальності шляхом вільного поводження із законодавчими визначеннями - хибний шлях.

22. Штучне розтягування понять «організація політичних заходів» та «інформаційна діяльність» для охоплення ними суто технічної роботи руйнує фундаментальний принцип правової визначеності (nullum crimen sine lege). Якщо ми дозволяємо собі ігнорувати межі диспозиції кримінальної норми лише через те, що справа стосується періоду окупації, ми відкриваємо двері для свавілля. Засудження особи за особливо тяжкою статтею у випадках, коли її дії вочевидь не утворюють описаного в законі складу злочину, не відновлює справедливість, а дискредитує правосуддя.

23. У цьому контексті не можна оминути увагою і кричущу невідповідність покарання характеру вчиненого діяння. Навіть якщо забути про відсутність складу злочину у цій справі, засудження за монтаж звукового обладнання до 11 років позбавлення волі - покарання, що пасує до умисного вбивства, - свідчить про втрату відчуття справедливості. Прирівнювання технічного персоналу до ідеологів та безпосередніх рупорів пропаганди нівелює принцип індивідуалізації покарання і перетворює правосуддя на каральний механізм без розбору.

24. Підсумовуючи, я вважаю, що встановлені судами фактичні обставини свідчать про відсутність в діях Зозулі складу злочину, що зобов`язувало Суд поставити крапку в цій химерній справі. Тому я не бачив необхідності у направленні її на новий судовий розгляд, оскільки відсутність складу злочину у встановлених обставинах не може бути виправлена їх новим дослідженням.

Суддя ОСОБА_1

[1] https://reyestr.court.gov.ua/Review/133828713

[2] 23 жовтня 2025 року, № 725/4553/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131394151; 25 червня 2025 року, № 487/2802/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/128488873

[3] 28 жовтня 2025 року, № 639/1077/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131853014

[4] 20 січня 2026 року, № 646/7075/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/133579203; 6 листопада 2025 року, № 127/23718/22, https://reyestr.court.gov.ua/Review/131713642

[5] Я не розглядаю тут можливі випадки співучасті технічного учасника у поширенні контенту, оскільки у цій справі цей аспект обвинуваченням не заявлявся.

Зображення (ілюстрація/схема) має виключно візуалізаційний (ілюстративний) та довідковий характер, і не зображує конкретних фізичних осіб. Огляд судових рішень є виключно оціночною позицією автора, що базується на викладеному в загальному доступі рішенні по справі.