Момент звернення військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби, до військової спеціалізованої прокуратури з проханням вирішити питання щодо подальшого проходження ним служби свідчить про припинення злочину, передбаченого ст. 407 КК України

Скасовуючи вирок апеляційного суду і призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що, за матеріалами кримінального провадження, засуджений до того, як повідомив у травні 2023 року ТУ ДБР про самовільне залишення місця служби, із цього ж приводу 15 серпня 2022 року звернувся до спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. За змістом представленого в справі звернення засудженого, він виклав обставини залишення військової частини і просив вирішити питання щодо подальшого проходження військової служби. Згідно з повідомленням Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку від 12 жовтня 2022 року подану заяву для розгляду було скеровано до Донецького зонального відділу. Наведені документи долучено до справи в ході судового розгляду, їх належність і допустимість сторони не оспорювали.

Такі фактичні дані, попри те, що мають значення і впливають на загальну справедливість ухваленого судового рішення, не отримали належної оцінки за наслідками апеляційного провадження. У новому вироку не міститься переконливих аргументів, які без сумніву доводили б, що факт звернення військовослужбовця до органів прокуратури 15 серпня 2022 року не тягне жодних правових наслідків, зважаючи також на роз’яснення, опубліковані на офіційному вебсайті Міністерства оборони України, за якими з питань наміру повернутися на службу військовий може звернутися, у тому числі, до військової спеціалізованої прокуратури. Звідси випливає, що не є безспірними висновки апеляційного суду щодо закінчення (припинення) злочину після набрання чинності Законом № 2839-IX.

Постанова ККС ВС від 13 листопада 2025 року у справі № 473/3261/23 (провадження № 51-895км25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/131853064.