Авторське право та торговельні марки: чи діляться на два під час розлучення?

Ганна Гаро, сімейний адвокат,

к.ю.н., сімейний медіатор

Юлія Капля, помічник адвоката

«Право і справедливість полягають у тому, щоб кожний мав і робив своє так, аби ніхто не мав чужого і не позбавлявся свого»

Конфуцій

Поділ інтелектуальної власності під час розлучення між подружжям — це складне і багатогранне питання, яке залежить від таких факторів, як момент виникнення прав, джерело коштів і участь кожного з подружжя у створенні цих активів, тому кожна ситуація є унікальною і потребує індивідуального підходу.

Розлучення є не тільки емоційно складним етапом у житті, але й юридичним процесом, що може включати в собі багато складних аспектів, особливо коли мова йде про розподіл майна. Одним з таких аспектів є питання поділу інтелектуальної власності. Оскільки такі активи можуть мати значну економічну цінність, то їх правильний розподіл є важливим для справедливого вирішення спору між колишнім подружжям. Зокрема досить часто постає питання поділу авторських прав і торговельних марок.

Згідно з чинним законодавством України, майно, яке подружжя набуло під час шлюбу, вважається їхньою спільною сумісною власністю. Тобто, усе, що придбане у шлюбі (окрім речей особистого користування), а також зарплата, пенсія, стипендія чи інші доходи одного з подружжя, автоматично належать обом — і чоловікові, і дружині (статті 60 61 Сімейного кодексу України). При цьому є окремий перелік майна, яке вважається особистою приватною власністю одного з подружжя (ст. 57 СК України). Але ні в списку спільного, ні в списку особистого майна не згадується інтелектуальна власність — наприклад, авторські права або торговельні марки.

Отже, постає питання: як ділити об'єкти інтелектуальної власності під час розлучення, якщо Сімейний кодекс не дає на це чіткої відповіді?

Авторські права:

Що є об’єктом авторського права?

Це твори у сфері літератури, мистецтва, науки — тобто все, що створено творчою працею.

Щоб зрозуміти, як ділити авторські права під час розлучення, потрібно звернутися до законодавства України, яке регулює сферу інтелектуальної власності.

Зокрема, згідно із Законом України «Про авторське право і суміжні права», авторське право включає дві складові:

• особисті немайнові права (наприклад, право називатися автором, вимагати збереження цілісності твору тощо)

• майнові права (право отримувати прибуток від використання твору — публікацій, продажу, ліцензій тощо).

Коли подружжя розлучається, особисті немайнові права не діляться. Вони завжди залишаються за автором, не можуть бути передані іншій особі й навіть не передаються у спадок (ст. 11 «Про авторське право і суміжні права»).

А от майнові авторські права, наприклад, право на отримання винагороди за використання твору, вже можуть вважатися спільною власністю подружжя, якщо були набуті під час шлюбу і будуть підлягати поділу.

Можемо уявити ситуацію:

Під час перебування у шлюбі жінка написала популярну книгу, яка стала бестселером. Вона є єдиним автором, тому особисті немайнові права — такі як право називатися автором, вимагати збереження цілісності твору чи забороняти перекручення — залишаються тільки за нею. Ці права не можуть бути передані чоловікові і не діляться під час розлучення. Проте, книга почала приносити прибуток — гонорари від видавництва, ліцензійні виплати, авторські відрахування, і це вже майнові права, що пов’язані із використанням твору. Оскільки книга була написана під час шлюбу, прибуток від її використання можна розглядати як «інші доходи, одержані одним із подружжя» відповідно до статті 61 Сімейного кодексу України. А отже, такі доходи входять до складу спільної сумісної власності. Тому при розлученні чоловік має право на частку від цих прибутків або на відповідну компенсацію — навіть якщо він безпосередньо не брав участі у створенні твору.

Якщо авторські права це більше про «високе», то такий об’єкт інтелектуальної власності як торговельні марки це більше про «бізнес».

Торговельні марки, як інтелектуальна власність, також є об'єктами майнових прав. В Україні права на торговельну марку регулюються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та Цивільним кодексом України. Власник торговельної марки має право на використання цього знака для ідентифікації товарів або послуг, а також може передавати свої права іншим особам (передача прав або ліцензування).

На відміну від авторського права, право на торговельну марку як об’єкт інтелектуальної власності може бути об’єктом спільного майна подружжя.

Якщо торговельні марки було зареєстровано на одного з членів подружжя, цю реєстрацію проведено під час здійснення підприємницької діяльності, у якій особисту участь своєю працею брали обоє з подружжя і цю підприємницьку діяльність вони розпочали та здійснювали за спільні кошти, то спірні торговельні марки є спільною сумісною власністю подружжя.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року по справі № 335/5841/19.

Крім того, у межах розгляду справи №335/5841/19 було передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 22 червня 2017 року у справі № 201/14163/13, щодо можливості віднесення права на торговельну марку до об'єктів спільного майна подружжя та його поділу за правилами, визначеними главою 8 Сімейного кодексу України. Проте, Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від вказаного висновку, відтак висновки щодо того, що майнові права на торговельну марку можуть бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя є усталеним.

Проте, попри наведений вище висновок Верховного Суду, неодноразово трапляються випадки, коли суди відмовляють у задоволенні вимог про поділ інтелектуальної власності між колишнім подружжям через недоведення участі у набутті прав інтелектуальної власності того з подружжя, хто не є автором або особою, що зазначена у свідоцтві про реєстрацію торговельної марки.

Зокрема Постановою Київського апеляційного суду по справі №752/23427/21 було скасовано рішення першої інстанції та ухвалено нове рішення в частині, де у задоволенні вимоги про визнання права власності на майнові права інтелектуальної власності - відмовлено.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 13 липня 2023 року по справі № 358/758/22 про визнання об`єктів інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.

Згідно Постанови Київського апеляційного суд від 06 серпня 2024 року по справі № 753/11171/23 було залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року, яким було відмовлено у поділі майна між подружжям через те, що на думку суду з вказаних обставин справи, право на торговельну марку не може бути об'єктом спільного майна подружжя.

Отже, як показує практика, питання поділу об’єктів інтелектуальної власності під час розлучення досі залишаються неоднозначними. Щоб зрозуміти, чи підлягатимуть поділу об’єкти інтелектуальної власності саме у вашій ситуації, варто розглядати її крізь призму тих обставин, на які звертає увагу суд.

Якщо подружжя розлучається, і виникає питання, кому належать авторські права на, скажімо, книгу, пісню, програму чи кому належать права на торговельну марку (бренд, логотип тощо), суд не дивиться лише на те, хто формально записаний у документах. Його цікавить, як саме і за яких умов ці права з’явилися.

На що Суд звертає увагу:

1. Коли з’явилося право?

При вирішенні питання чи є об'єкт інтелектуальної власності спільною сумісною власністю подружжя береться до уваги момент виникнення прав на такий об’єкт (під час перебування у шлюбі чи ні).

Наприклад, якщо книга була написана, пісня створена або бренд (торговельна марка) зареєстрований під час шлюбу — суд може визнати майнові авторські права та/або права на торговельну марку спільною власністю подружжя.

2. За які кошти це створено?

Важливим аспектом також є встановлення джерела коштів, які використовувалися для набуття такого права: були такі кошти особистою власністю одного з подружжя або навпаки спільними коштами.

Якщо на створення твору або реєстрацію бренду (торговельної марки) витрачалися спільні гроші, це дає підстави відносити права на об’єкти інтелектуальної власності до спільної сумісної власності подружжя. Наприклад, один із подружжя працював, а інший мав час творити — усе це враховується як спільний внесок.

3. Хто як брав участь?

Автор — це той, хто створив твір, власник свідоцтва на торговельну марку - це той, хто подав заявку, за якою було зареєстровано торговельну марку. Проте, якщо інший з подружжя допомагав — просував, організовував продаж, домовлявся з видавцями чи партнерами, вів соцмережі бренду, брав участь безпосередньо у підприємницькій діяльності — це вважається участю у набутті таких прав інтелектуальної власності. Суд може визнати, що об’єкт інтелектуальної власності був створений загальними зусиллями.

Можемо уявити ситуацію:

Подружжя відкрило кав’ярню під час шлюбу. Назву вигадала дружина, а чоловік зареєстрував цю назву як торговельну марку на себе. Усі витрати на запуск бізнесу, рекламу, ремонт приміщення вони несли разом. Попри те, що в реєстрі власником ТМ значиться чоловік, суд при розлученні може визнати цю марку спільним майном, оскільки вона була створена в шлюбі, за спільні кошти, з внеском обох. Отже, і прибутки від її використання, і право на володіння можуть бути поділені.

Яскравим прикладом поділу об’єктів інтелектуальної власності під час розлучення в реальному житті може слугувати історія відомого українського ресторатора Дмитра Борисова — засновника масштабної гастрономічної імперії «Сім’я ресторанів Дмитра Борисова», яка об’єднує понад 80 закладів по всій Україні та за її межами, зокрема такі відомі заклади, як «Oxota Na Ovets», «Mushlya», «Crabs Burger», «Dogz&Burgerz», «Білий Налив«, «Gastrofamily», «Check in Kyiv», «Любчик» та інші.

У процесі розірвання шлюбу між Дмитром Борисовим і його колишньою дружиною постало питання не лише поділу матеріальних активів, а й інтелектуальної складової бренду. Так, суд, який розглядав позов колишньої дружини щодо про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя дійшов висновку про визнання спільною сумісною власністю 56 торговельних марок (рішення Вишгородського районного суду по справі №363/4386/23). Вказане рішення аргументовано, зокрема наступним:

«Таким чином, досліджуючи докази в їх сукупності та враховуючи отримання відповідачем свідоцтв на торговельні марки під час шлюбу із позивачем, наявність в сім`ї 4 спільних малолітніх дітей, які були народженні в період шлюбу, з чого випливає, що позивач здійснювала постійний догляд та нагляд за дітьми, визнання відповідачем позовних вимог, вказані об`єкти інтелектуальної власності можуть бути визнані судом спільною сумісною власністю подружжя, оскільки на них поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.»

Цей випадок демонструє, що під час розлучення інтелектуальна власність може стати не менш важливим предметом для врегулювання, ніж нерухомість чи фінанси. Адже саме нематеріальні активи часто становлять основу успішного бізнесу, а отже — потребують уважного правового підходу та фахового захисту інтересів обох сторін.

Поряд з тим, не варто забувати, про можливість врегулювання питання поділу інтелектуальної власності між подружжям без суду, адже подружжя як під час перебування у шлюбі, так і під час розлучення не позбавлене права дійти згоди щодо поділу об’єктів інтелектуальної власності (крім немайнового авторського права) на власний розсуд, про що може бути укладено договір.

Підсумовуючи, варто зазначити, що з огляду на норми чинного законодавства України авторське право та торговельні марки можуть бути об’єктом спільної сумісної власності подружжя в частині майнових прав, а їх поділ можна здійснити як за домовленістю між сторонами за допомогою укладення відповідного договору, так і звернутися до суду для здійснення такого поділу.