Засудження працівника СІЗО за втечу депутата - регіонала Шепелева (Деснянський суд м. Києва, суддя Броновицька О. В.)

Фабула судового акту: Слідством було встановлено, що працівник СІЗО отримав хабар від іншої особи за бездіяльність, яка забезпечила втечу Шепелева з під варти, чим скоїв злочин, передбачений ст. 368 КК України. Між працівником СІЗО (підозрюваним) та ГПУ укладено угоду про визнання винуватості в порядку, передбаченому ст. 472 УПК України. Затвердивши угоду про визнання винуватості суд засудив працівника СІЗО до позбавлення волі строком на 2 роки та звільнив від відбування покарання, якщо засуджений протягом іспитового строку (протягом 2 років) не вчинить нового злочину.

Цей вирок також враховується Київським апеляційним адміністративним судом у постанові від 25 березня 2015р. у справі № 826/13135/14, якою поновлено Сергія Старенького на посаді начальника ДПС України.

Згадайте новину: Суд поновив Сергія Старенького на посаді Голови Державної пенітенціарної служби України.

Кабінет Міністрів України змінив Голову Державної пенітенціарної служби України

Аналізуйте судовий акт: Поновлення на посаді Голови ДПС України Сергія Старенького ( Київський апеляційний адміністративний суд, судді: Сорочко Є.О., Горбань Н. І., Межевич М. В.)

Номер провадження 1-кп/754/520/14

Справа№754/14043/14-к

В И Р О К

Іменем України

03.09.2014 року

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Броновицької О.В.

секретаря судового засідання Алексанян Р.М.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Києві матеріали кримінального провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Біла Церква Київської обл.,

українця, громадянина України,

мешкає: АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.368 ч.1, 396 ч.1 КК України,

за участю: прокурора Наливайка М.Я.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, працюючи інспектором групи з мобілізації роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятора, будучи службовою особою, представником влади, 25.06.2014р. приблизно в 19.00 годин, знаходячись в коридорі відділення невідкладної терапії на 12-му поверсі КМКЛШМД по АДРЕСА_2, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув'язненого ОСОБА_3, в особистих інтересах, з корисливих мотивів, отримав за посередництва особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, грошові кошти в сумі 500грн., як свою частину неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_3, за його бездіяльність як старшого варти у вигляді нереагування на порушення ув'язненим режиму утримання.

Продовжуючи свої злочинні дії, 29.06.2014р. приблизно в 14.00 годин ОСОБА_1, знаходячись в коридорі відділення невідкладної терапії на 12-му поверсі КМКЛШМД по АДРЕСА_2, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув'язненого ОСОБА_3, в особистих інтересах, з корисливих мотивів, отримав за посередництва особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, грошові кошти в сумі 500грн., як свою частину неправомірної вигоди, наданої ОСОБА_3, за його бездіяльність як старшого варти у вигляді нереагування на порушення ув'язненим режиму утримання.

Продовжуючи свої злочинні дії, 04.07.2014р. приблизно в 10.30 годин ОСОБА_1, знаходячись в палаті №1202 відділення невідкладної терапії на 12-му поверсі КМКЛШМД по АДРЕСА_2, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув'язненого ОСОБА_3, в особистих інтересах, з корисливих мотивів, отримав від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 100 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 04.07.2014р. становить 1182,7096грн., за свою бездіяльність як старшого варти у вигляді нереагування на порушення ув'язненим режиму утримання.

Чим ОСОБА_1, будучи службовою особою, представником влади, в період з 25.06.2014р. по 04.07.2014р., діючи з єдиним умислом, отримав неправомірну вигоду в загальній сумі 2182,7096грн. за невиконання в його інтересах дій з використанням наданих владних повноважень.

Крім того, ОСОБА_1, працюючи інспектором групи з мобілізації роботи та цивільної оборони Київського слідчого ізолятора, 06.07.2014р. приблизно в 06.30 годин, знаходячись у відділенні невідкладної терапії на 12-му поверсі КМКЛШМД по АДРЕСА_2, заступивши начальником варти на чергування по охороні ув'язненого ОСОБА_3, діючи за раптово виниклим умислом, незаконно погодився на пропозицію особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, не повідомляти чергового по Київському СІЗО про втечу ув'язненого ОСОБА_3, а також не повідомив про це перевіряючого з Управління Державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, який прибув до КМКЛШМД 06.07.2014р. приблизно в 07.00 годин, ввівши його в оману про наявність ОСОБА_3 на території відділення, тим самим, заздалегідь не обіцяючи, приховав факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ст.393 ч.2 КК України, яке є тяжким.

Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 своїми умисними діями вчинив одержання ним як службовою особою неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади, та кваліфікує вказані його дії за ст.368 ч.1 КК України, та вчинив заздалегідь необіцяне приховування тяжкого злочину, та кваліфікує вказані його дії за ст.396 ч.1 КК України.

15.08.2014р. у відповідності до вимог ст.472 КПК України між старшим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Наливайком М.Я. та підозрюваним ОСОБА_1 укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно даної угоди прокурор Наливайко М.Я. та підозрюваний ОСОБА_1 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій підозрюваного за ст.ст.368 ч.1, 396 ч.1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережного визнання своєї винуватості у кримінальних правопорушеннях, покарання, яке повинен понести ОСОБА_1, а саме: за ст.368 ч.1 КК України - у виді 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, заст.396 ч.1 КК України - у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання у виді 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки, зі звільненням відповідно до ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, покладенням на ОСОБА_1 обов'язків, передбачених ст.76 ч.1 п.п.2, 3, 4 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію. В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Наливайком М.Я. та підозрюваним ОСОБА_1, суд виходить з наступного.

Згідно ст.314 ч.3 п.1 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Згідно ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена в провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.368 ч.1, 396 ч.1 КК України, кожне з яких згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 цілком розуміє права визначені ст.474 ч.4 п.1 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 ч.2 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України таКримінального Кодексу України.

Враховуючи наведене, те, що укладена угода повністю відповідає вимогам ст.469 ч.2, 4 КПК України, кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст.368 ч.1, 396 ч.1 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, правова кваліфікація кримінальних правопорушень вірна, існують достатні фактичні підстави для винуватості, умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб, укладання угоди є добровільним, виконання угоди обвинуваченим є можливим, суд приходить до висновку про затвердження угоди про визнання винуватості між старшим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Наливайком М.Я. та підозрюваним ОСОБА_1, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст.ст.314, 373, 374, 475 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 15.08.2014р між старшим прокурором першого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Наливайком М.Я. та підозрюваним ОСОБА_1

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.368 ч.1, 396 ч.1 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання:

за ст.368 ч.1 КК України - у виді 2-х років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки,

за ст.396 ч.1 КК України - у виді 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді 2-х (двох) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 2-х (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді утримання під вартою, скасувати, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Апеляційного суду м.Києва через Деснянський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: