Застосування спецзасобів та вогнепальної зброї

Насилля, яке чиниться працівниками поліції, може бути і законним. Поліцейський має право застосовувати заходи фізичного впливу (силу), спеціальні засоби і вогнепальну зброю. Закон визначає це як «поліцейські заходи примусу». Слід пам’ятати, що порядок та умови застосування таких засобів впливу чітко регламентовані законодавством і мають здійснюватися у відповідності до нього.

1. Зазвичай, про застосування таких засобів попереджають, щоб Ви мали можливість припинити незаконні дії або полишити небезпечну територію. Коли існує безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників поліції – такі засоби можуть застосовуватися негайно , хоча попередження все одно бажане. Застосовують ці засоби лише за умови, що всі попередні заходи впливу були вичерпані і не дали бажаних результатів.

Згадайте новину: О стрельбе в Лас-Вегасе

Поліцейські заходи примусу належать до ширшого поняття поліцейських заходів (Розділ V ЗУ «Про національну поліцію»). Працівники поліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу (силу), спеціальні засоби і вогнепальну зброю.

Регламентується порядок їхнього застосування статтями 42, 43, 44, 45, 46 Закону України “Про Національну поліцію”.

Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спецзасобів і вогнепальної зброї. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю осіб чи працівників поліції або якщо таке попередження є невиправданим/неможливим. Також, обов’язковою умовою їх використання є випадок, коли були використані та не дали бажаних результатів усі інші застосовані раніше форми (ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі звуку, і в кожному випадку бажано рідною мовою осіб, проти яких ці засоби будуть застосовуватись, та українською і російською мовамине менше як два рази з наданням часу, достатнього для припинення скоєння правопорушення ( ч.2 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»).

2. Застосовувати спецзасоби забороняється до дітей, вагітних жінок, літніх людей або людей з інвалідністю. Окрім випадків учинення ними групового нападу, що реально загрожує життю та здоров'ю інших людей і працівників поліції. У випадку збройного нападу або збройного опору, якщо зупинити їхні дії іншими способами і засобами неможливо.

Слід пам’ятати, що вони не можуть використовувати бронежилети, шоломи тощо, в якості спецзасобів для затримання.

Заборонено застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї до жінок з явними ознаками вагітності, малолітніх осіб, осіб з явними ознаками обмежених можливостей або старості, крім випадків учинення ними збройного чи групового нападу, учинення збройного опору поліцейському, що загрожує життю і здоров’ю інших осіб або поліцейських, якщо відбити такий напад або опір іншими способами і засобами неможливо (ч. 5 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»). У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на поліцію обов`язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших осіб (співрозмірність сили). Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність встановлену законом.
Відповідно до ч. 6 ст. 42 ЗУ «Про Національну поліцію» не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування), тобто їх використання як «нешкідливих» або таких, що не можуть завдати істотної шкоди особі суворо заборонено Законом, через існування такої негативної практики.
Важливо вимагати надання невідкладної медичної допомоги особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу, адже це обов`язок поліцейського (ч. 4 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Слід пам’ятати, що не є заходом примусу використання засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів тощо), тобто використання їх в якості спеціальних засобів суворо заборонено законом.

Згадайте новину: Де-юре в Україні існує вільний ринок зброї

3. Спецзасоби повинні бути співвідносними опору або намаганням уникнути затримання. З абороняється завдавати удари гумовими (пластиковими) кийками по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт. Застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C; кайданки (наручники) більше ніж на 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску. Прицільно стріляти по людях, розкидувати і відстрілювати гранатиу натовп, повторно застосовувати їх у межах зони ураження в період дії цих речовин. Більш детальний перелік заборон – нижче.

Кожний працівник поліції самостійно визначає вид та інтенсивність застосування заходів примусу та враховує при цьому обставини конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення (ч. 3 ст. 43 ЗУ «Про Національну поліцію»). Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату (особа підкорилася вимозі, лежить на підлозі тощо) (ч. 7 ст. 42 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Працівники поліції мають право застосовувати: 1) кайданки (наручники) або інші засоби обмеження рухомості; 2) гумові та пластикові кийки (для відбиття нападу або затримання особи, що чинить фізичний опір тощо); 3) засоби, споряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії (для припинення масових заворушень або групового порушення громадського порядку тощо); 4) засоби примусової зупинки транспорту; 5) пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень (для звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні тощо); 6) електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії (для відбиття нападу тварини, що загрожує життю тощо); 7) спеціальні маркувальні та фарбувальні засоби; 8) пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії, засоби акустичного та мікрохвильового впливу або засоби, споряджені безпечними димоутворювальними препаратами; 9) водомети, бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби; 10) пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (для знешкодження тварини, що загрожує життю тощо); 11) службовий собака/кінь (для затримання/переслідування правопорушника) (ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію»). Даний перелік є вичерпним.

Забороняється застосування спеціальних засобів:

- наносити удари гумовими (пластиковими) кийкамипо голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку (куприку) і в живіт;

- під час застосування засобів, споряджених речовинами сльозогінної та дратівної дії, здійснювати прицільну стрільбу по людях, розкидання і відстрілювання гранат у натовп, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;

- відстрілювати патрони, споряджені гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, з порушенням визначених технічними характеристиками вимог щодо відстані від особи та стрільби в окремі частини голови і тіла людини;

- застосовувати водомети при температурі повітря нижче +10°C (при цьому, на жаль, не вказано допустимий атмосферний тиск води, яка застосовується);

- застосовувати засоби примусової зупинки транспорту для примусової зупинки мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, транспортного засобу, що здійснює пасажирські перевезення, а також застосовувати такі засоби на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях;

- застосовувати кайданки (наручники) більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску.

(ч. 4 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію»)

4. Вогнепальна зброя — найбільш суворий захід примусу. Вона застосовується у виключних випадках — якщо існує загроза життю або правопорушник чинить збройний опір. Застосуванню передує попередження, за виключенням випадків, коли особа чинить збройний опір або спроби заволодіти вогнепальною зброєю. Вогнепальна зброя не може бути застосована у місцях, де можливо завдати шкоду іншим особам.

Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю: якщо існує безпосередня загроза життю особам (поліцейському, членам його сім’ї, жертві нападника, заручнику тощо) або для затримання особи, що чинить збройний опір (що теж створює загрозу життю працівника поліції) ( ч. 4 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію»).

Закон вимагає попередити особу про необхідність припинення протиправних дій і про намір застосувати зброю у всіх випадках. З цього правила є декілька винятків, які, на жаль, приводять до зловживань: 1) при спробі особи, яку затримують із зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним (поліцейським) відстань, чи доторкнутися до зброї (при цьому яка ця відстань – 1 метр чи 10 метрів, не визначено); 2) у разі збройного нападу, що загрожує життю чи здоров’ю людей; 3) якщо особа чинить збройний опір або намагається заволодіти зброєю; 4) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосування транспортного засобу ( ч. 6 ст. 46 ЗУ «Про Національну поліцію»). При цьому, Закон ще раз повторює, що « спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським».

Вспомните новость: Матиос выступил за легализацию огнестрельного оружия для самозащиты

Не зважаючи на існуюче законодавче регулювання, працівники поліції продовжують його порушувати. Особливо це стосується вимог щодо співрозмірності фактичної небезпеки, яка виникла, та виду спеціального засобу, який підлягає використанню в даному випадку. З огляду на відсутність ефективного розслідування таких порушень, низьку практику оскарження та покарання, працівники поліції звикли у таких випадках виправдовувати свої незаконні дії, аргументуючи їх загрозою заподіяння шкоди власному життю або життю та здоров’ю громадян. Не допустити цього можуть тільки своєчасно виявлені, задокументовані і оскарженні спільно із правозахисниками факти порушень з боку працівників поліції.

Джерело: Порадник: Поліція під контролем