Захищаємо право власності. Кондикційний позов поряд із віндикаційним та негаторними позовами.

Найбільш типовими на сьогодні способами захисту права є звернення до суду з віндикаційним чи негаторним позовом, різниця між якими та особливості застосування відомі нам при вивченні правової системи Стародавнього Риму.

Натомість цивільне законодавство України передбачає й інші способи захисту права власності, які відмінні від вказаних.

Так, одним із механізмів для повернення майна є вимоги статті 1212 Цивільного процесуального кодексу України, за приписами якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Для прикладу можна навести вирішений судами спір в справі щодо повернення земельної ділянки у разі скасування рішення міської ради.

Так, одна із міських рад у порушення вимог чинного законодавства (земельна ділянка відносилась до земель водного фонду і не могла бути переданою у власність) прийняла рішення про передачу особі в оренду та власність земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва.

Аналізуйте судовий акт: Ненормативные акты горсовета, которые исчерпываются путём однократного применения, не могут быть отменены горсоветом, если заинтересованные лица возражают против этого (Постановление ВСУ по делу № 21-1457а15 от 4 ноября 2015г.)

Прокуратура звернулася до місцевого суду з позовом до міської ради з такими вимогами:

1. визнати незаконним та скасувати відповідний пункт рішення міської ради про передачу в оренду та у власність цієї земельної ділянки;

2. визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення індивідуального дачного будівництва;

3. зобов'язати особу повернути територіальній громаді земельну ділянку.

Рішенням місцевого суду в задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішенням апеляційного суду, залишеним без змін судом касаційної інстанції, рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення цих позовних вимог.

Важливо, що задовольняючи вимогу про зобов'язання особи повернути земельну ділянку суд виходив із того, що спірна земельна ділянка не може бути передана у власність громадянам, бо відноситься до земель водного фонду.

Оскільки рішення міської ради, на підставі якого особа отримала земельну ділянку, було скасовано – то підстава, на якій майно було набуте, відпала, а тому відповідач, згідно вимог статі 1212 ЦК України, зобов'язаний повернути отриману ним земельну ділянку територіальній громаді.

Звертаючись до Верховного Суду України відповідач просив скасувати судові рішення з підставі неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 1212 ЦК України з таких мотивів:

- захист права позивача за наявності підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову;

- зважаючи на те, що рішенням міської ради передано у приватну власність земельну ділянку, та в подальшому між сторонами був укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, який ніким не оспорений, то до спірних правовідносин стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню.

Очевидно, що відповідач наполягав на необхідності застосування статті 388 Цивільного кодексу України, яка регламентує права власника на витребування майна від добросовісного набувача, яким він себе вважав, оскільки, на його думку, не знав, що міська рада не мала права відчужувати земельну ділянку за цим відплатним договором.

Проте Верховний Суд України (справа за №6-3090цс15 ) погодився з рішенням судів апеляційної та касаційної інстанції, аргументувавши своє рішення правовими висновками, які напевно будуть цікавими для багатьох правників.

Зокрема, виходячи зі змісту статті 1212 ЦК України суд зазначив, що характерною особливістю кондиційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних.

Крім того, у кондиційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Кондиційне зобов'язання виникає за наявності таких умов:

1. набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

1. набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 ЦК, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Читайте статтю: Земельная экзотика: аренда, суперфиций, эмфитевзис

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що кондикція – позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно.

Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондиційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно.

Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Читайте статтю: Попередній договір і визнання права власності: судова практика і доктрина

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Норма статті 388 ЦК України може застосовуватись як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

На мою думку, вказані висновки Верховного Суду України будуть корисними для багатьох юристів, у яких виникають складнощі у справах щодо захисту права власності та необхідності застосування вимог статті 1212 Цивільного кодексу України.

Автор статті: заслужений юрист України Віталій Положишник

Аналізуйте судовий акт: Кондикція - це позадоговірний зобов’язальний спосіб захисту права власності, який може бути застосований самостійно на підставі ст. 1212ЦК України шляхом подання кондикційного позову (Постанова ВСУ у справі № 6-3090 цс15 від 02 березня 2016р.)